ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 924/1869/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Ходаківської І.П., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі № 924/1869/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН"доКомунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж"простягнення 196 310,28 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гаруліч А.Л.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 у справі № 924/1869/15 (головуючий суддя - Гладій С.В., судді: Музика М.В., Субботіна Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (головуючий суддя - Дужич С.П., судді: Мамченко Ю.А., Крейбух О.Г.), задоволено частково позов ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" до КП "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення 196 310,28 грн. Стягнуто з КП "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" 69 482,91 грн індексу інфляції, 8 693,06 грн 3% річних. Відмовлено в позові в частині стягнення 31 138,63 грн нарахувань інфляції, 78,74 грн 3% річних, 86 916,94 грн пені.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Красилівське підприємство теплових мереж" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 924/1869/15 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" до КП "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення 196 310,28 грн відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32 - 34, 36, 38, 43, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної ради України від 22.09.2016 справу № 924/1869/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Ходаківська І.П., Бакуліна С.В.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.12.2013 між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" (постачальник) та КП "Красилівське підприємство теплових мереж" (покупець) було укладено договір поставки техніки теплотехнічного призначення АТОН-ТМ № ПТ 0212/13, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю техніку теплотехнічного призначення АТОН - ТМ, а покупець - прийняти і оплатити її.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника та/або специфікаціях, а також у видаткових/транспортних накладних.

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється шляхом його передачі від постачальника до покупця, що засвідчується належним чином оформленою видатковою накладною та, у разі передачі товару перевізником, товарно-транспортною накладною, які складаються у трьох автентичних примірниках, по одному для сторін договору і перевізника. Факт приймання-передачі товару також може підтверджуватися іншими, крім накладних, первинними документами (акт приймання-передачі тощо), оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору вартість товару визначається у рахунку-фактурі, накладних та/або специфікації на товар. Сума договору складається із загальної вартості товару (фактично поставленого та/або такого, що має бути поставлений), визначеної у рахунку-фактурі, накладних та/або специфікації на товар. Покупець оплачує постачальнику вартість товару шляхом передоплати 100% вартості товару згідно з п. 4.1 договору на поточний банківський рахунок постачальника.

Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, що підставою для перерахування грошових коштів у якості оплати товару є договір, накладні (аналогічні первинні документи) та/або рахунок-фактура, виставлений постачальником (в т.ч. його електронна копія).

17.12.2013 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" на виконання умов вказаного договору за видатковою накладною № 1375 передало, а представник КП "Красилівське підприємство теплових мереж" за довіреністю № 90 від 13.12.2013 отримав товар на загальну суму 220 500,00 грн разом з рахунком на оплату транспортабельного модулю И-006/13.

Господарськими судами також встановлено, що 10.04.2015 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення з останнього 160 500,00 грн у зв'язку з неналежним виконанням КП "Красилівське підприємство теплових мереж" свого зобов'язання за договором № ПТ 0212/13 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

11.06.2015 ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/547/15 затверджено мирову угоду укладену між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" та КП "Красилівське підприємство теплових мереж" відповідно до умов якої КП "Красилівське підприємство теплових мереж" визнає позов та власні зобов'язання зі сплати заборгованості перед ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" у розмірі 100 500,00 грн (п. 1 мирової угоди). Сторони дійшли взаємної згоди про те, що заборгованість КП "Красилівське підприємство теплових мереж" перед ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" з оплати боргу у розмірі 100 500,00 грн, підлягає сплаті КП "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" на наступних умовах розстрочки, а саме: у строк до 30 червня 2015 року включно - 25 000,00 грн (п. 2.2 мирової угоди); у строк до 30 липня 2015 року включно - 25 000,00 грн (п. 2.3 иирової угоди); у строк до 30 серпня 2015 року включно - 25 000,00 грн (п. 2.4 мирової угоди); у строк до 30 вересня 2015 року включно - 25 500,00 грн (п. 2.5 мирової угоди). ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" заявляє, що не матиме жодних майнових претензій до КП "Красилівське підприємство теплових мереж" щодо заборгованості, погашення якої є предметом даної мирової угоди, у випадку належного виконання останнім у мов даної мирової угоди (п. 5 мирової угоди).

Як встановлено господарськими судами, станом на 23.11.2015 заборгованість КП "Красилівське підприємство теплових мереж" перед ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" становила 50 500,00 грн, що підтверджується бухгалтерськими даними останнього.

27.11.2015 у зв'язку із невиконанням КП "Красилівське підприємство теплових мереж" своїх зобов'язань за вказаною мировою угодою в частині сплати 25 000 грн до 30.08.2015 та сплати 25 500 грн до 30.09.2015, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення з останнього на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" 86 916,94 грн - пені, 8 771,80 грн - 3% річних та 100 621,54 грн - інфляційних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № ПТ 0212/13 за період з 17.12.2013 по 23.11.2015.

10.12.2015 КП "Красилівське підприємство теплових мереж" погасило заборгованість за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, у розмірі 50 500,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № ПТ 0212/13 та передав відповідачу товар на загальну суму 220 500,00 грн, а відповідач, прийнявши товар без заперечень за видатковою накладною від 17.12.2013, обов'язок з його оплати виконав з порушенням строку, встановленого зазначеним договором. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 86 916,94 грн не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки строк, протягом якого позивач міг би звернутись до суду з вимогою про стягнення пені за неналежне виконання відповідачем договору № ПТ 0212/13, закінчився 17.12.2014. При цьому, місцевим господарським судом здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, який перевірено господарським судом апеляційної інстанції.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за договором № ПТ 0212/13.

Разом з тим, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено мирову угоду, предметом якої був борг за вказаним договором.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України сторони, треті особи мають право укласти мирову угоду в процесі розгляду справи в суді.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України зокрема умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Отже, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка затверджується судом і може стосуватися лише їх прав і обов'язків щодо предмета позову.

Мирова угода за своєю правовою природою є угодою сторін про припинення спору на основі добровільного врегулювання взаємних претензій та затвердження взаємних поступок, і являє собою один з процесуальних засобів захисту суб'єктивних прав.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. При цьому, невключення до тексту мирової угоди умов про необхідність виконання будь-яких додаткових зобов'язань означає згоду сторін про повне припинення цивільно-правового спору і тягне за собою втрату права сторін на висування нових вимог, пов'язаних як з основним зобов'язанням, так і з додатковим по відношенню до основного.

Як вбачається з матеріалів справи, уклавши мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, відповідач визнав позов та власні зобов'язання зі сплати основної заборгованості за договором № ПТ 0212/13 у розмірі 100 500,00 грн. Крім того, сторони погодили, що позивач не матиме жодних майнових претензій до відповідача щодо заборгованості, погашення якої є предметом даної мирової угоди.

Таким чином, уклавши вказану мирову угоду, сторони припинили цивільно-правовий спір в повному обсязі як по відношенню до основного, так і по відношенню до пов'язаних із ним додаткових зобов'язань з виплати інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Однак, встановивши факт укладення між сторонами мирової угоди в процесі розгляду спору в суді, господарські суди попередніх інстанцій вищевказане залишили поза увагою, а відтак висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору № ПТ 0212/13 щодо своєчасної оплати поставленого товару, є необгрунтованим.

Разом з тим, господарськими судами було встановлено неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, в частині сплати 25 000 грн до 30.08.2015 та сплати 25 500 грн до 30.09.2015.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, в частині сплати 25 000 грн до 30.08.2015 та сплати 25 500 грн до 30.09.2015 у позивача виникло право вимагати від боржника сплатити інфляційні втрати та 3% річних на вказані суми.

Як вже зазначалось, за умовами вказаної мирової угоди відповідач повинен був сплатити 25 000 грн до 30.08.2015.

Отже, на вказану суму за період з 31.08.2015 по 30.09.2015 (дата здійснення відповідачем наступного платежу): втрати від інфляції становлять 575 грн; 3% річних становить 63,69 грн.

При цьому, у зв'язку з несплатою відповідачем вищевказаного платежу сума боргу, яку останній повинен був сплатити починаючи з 01.10.2015 становить 50 500 грн.

Отже, на вказану суму за період з 01.10.2015 по 23.11.2015 (дата припинення нарахування позивачем інфляційних та 3% річних у зв'язку із зверненням до господарського суду з позовом): втрати від інфляції становлять 0 грн, оскільки у жовтні 2015 мала місце дефляція; 3% річних становить 224,13 грн.

З урахуванням викладеного, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, в частині сплати 25 000 грн до 30.08.2015 та сплати 25 500 грн до 30.09.2015 з останнього підлягає стягненню на користь позивача 575 грн інфляційних втрат та 287,82 грн 3% річних.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, як вбачається з тексу мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2015 у справі № 924/547/15, сторонами не було передбачено стягнення пені у разі неналежного виконання боржником умов вказаної угоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми пені, хоча і з інших підстав.

З огляду на викладене касаційна скарга Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 924/1869/15 - скасуванню в частині стягнення з КП "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" 68 907,91 грн втрат від інфляції та 8 405,24 грн 3% річних із залишенням вказаних рішення та постанови без змін в іншій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 3 000,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду в касаційному порядку становить: 13,18 грн (розмір судового збору, що відповідає задоволеним вимогам).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено 3 300,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку становить: 3 300,00 грн - 14,50 грн (розмір судового збору за подання апеляційної скарги, що відповідає задоволеним вимогам) = 3 285,50 грн.

Як вбачається з доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 914 від 20.07.2016, скаржником було сплачено 3 600,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача за результатами перегляду рішення та постанови господарських судів в касаційному порядку становить: 3 600 грн - 15,82 грн (розмір судового збору за подання касаційної скарги, що відповідає задоволеним вимогам) = 3 584,18 грн.

Враховуючи викладене, сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача становить: 3 584,18 грн + 3 285,50 грн = 6 869,68 грн.

Керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 924/1869/15 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 923/1844/15 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 у справі № 924/1869/15 скасувати в частині стягнення з КП "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" 68 907,91 грн втрат від інфляції та 8 405,24 грн 3% річних. В цій частині в позові відмовити.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" 13,18 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - АТОН" на користь Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" 6 869,68 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Бакуліна