ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/753/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Студенця В.І.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кооперативу автогаражів "Харків" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. у справі № 922/753/16 господарського суду Харківської області за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Кооперативу автогаражів "Харків", третя особа: Харківська міська рада, про спонукання до укладення договору,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Іщенко М.В. - керівник,

Матяш В.Ю., дов. б/н від 10.10.2016р.,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент, Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Кооперативу автогаражів "Харків" (далі - Кооператив, Відповідач) про спонукання до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача було залучено Харківську міську раду (далі - Харківська міськрада, Третя особа).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2016р. у позові Департаменту, відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2016р. скасовано та прийнято нове рішення, яким зобов'язано Кооператив укласти з Департаментом договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції, викладеній у позовній заяві.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Кооператив, у поданій ним касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначені у ст. 179 Господарського кодексу України, за якою, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При цьому, статтею 181 цього ж Кодексу визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно положень ст. 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

В даному випадку, укладення договору про пайову участь передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", за яким (ч. 1 ст. 40), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Разом з тим, частинами 2, 5, 9 ст. 40 вказаного Закону встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому, вищевказані приписи ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не тільки замовником будівництва.

Водночас, пунктом 1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затв. рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013р. № 319 (далі - Порядок), зокрема, встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова не залучаються замовники у разі здійснення, будівництва індивідуальних гаражів.

При чому, пунктом 5.2. Порядку передбачено, що у листі-повідомленні Департамент повідомляє про порядок укладення договору про пайову участь, про строк, у який замовник має вжити передбачених Порядком заходів щодо добровільного укладення договору та про передбачену цим Порядком та чинним законодавством України відповідальність за ухилення від укладання такого договору.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.08.2015р. Кооператив зареєстрував в Інспекції ДАБК у Харківській області декларацію № ХК 143152170362 про готовність об'єкта - гаражних боксів у кількості 186 шт. загальною площею 2487,9 кв. м. по вул. Ньютона, 94 у м. Харкові, до експлуатації.

Отже, будівництво гаражів (III черга) по вул. Ньютона, 94 у м. Харкові є завершеним і цей об'єкт був готовим до експлуатації з 06.08.2015р.

Водночас, Позивач своїми листами від 25.11.2015р. № 944/0/124-15 та від 25.12.2015р. № 1105/0/124-15 направляв Відповідачу для розгляду та підписання оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у двох примірниках, які останнім було залишено без відповіді та реагування.

Вимогами Департаменту у даній справі, з посиланням на ст.ст. 3, 11, 526, 610, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 187 Господарського кодексу України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п. 5.1.-5.3., 5.10. Порядку, є спонукання Кооперативу до укладення договору про пайову участь у розвитку у інфраструктурі міста Харкова, через ухилення останнього від укладення такого договору.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 11, 14 Цивільного кодексу України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 1.7 Порядку, п.п. 2.1., 2.2., 4.1., 7.1., 7.2. Статут Кооперативу, та представлені матеріали справи, встановивши, що в даному випадку будівництво індивідуальних гаражів, яке на час звернення Департаменту з даним позовом до суду, є завершеним, здійснювалось фактично фізичними особами, замовником якого являвся Кооператив, який не являється прибутковою організацією і здійснює свою господарську діяльність за рахунок внесків створених ним фізичних осіб, а тому не має залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у їх задоволенні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 14, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п. 1.4., 1.5., 2.5., 2.6., 5.1.-5.3. Порядку, та представлені матеріали справи, встановивши, що в даному випадку замовником завершеного будівництва, готовність до експлуатації якого підтверджена відповідною декларацією від 06.08.2015р., виступав саме Кооператив, а не власники збудованих гаражів - фізичні особи, тоді як законодавством передбачений обов'язок забудовника на укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснювалось таке будівництво, до прийняття об'єкту в експлуатацію, від якого Позивач ухилявся, дійшов висновку про наявність правових підстав даного позову, у зв'язку з чим, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення - про спонукання Відповідача до укладення з Позивачем договору про пайову участь на умовах, вказаних у позовній заяві.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Вирішуючи даний спір та, скасовуючи при цьому рішення суду першої інстанції про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам норм діючого законодавства, так і конкретним обставинам справи, та не надав їм в сукупності належну правову оцінку.

Зокрема, встановивши, що об'єкт завершеного будівництва, замовником якого дійсно виступав Кооператив, а саме - гаражних боксів у кількості 186 шт. загальною площею 2487,9 кв.м. (ІІІ черга) по вул. Ньютона, 94 у місті Харкові, був прийнятий в експлуатацію ще 06.08.2015р., про що видано відповідну декларацію № ХК 143152170362, та пославшись при цьому на положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.п. 1.4., 1.5., 2.5., 2.6., 5.1.-5.3. Порядку, апеляційний господарський суд не врахував того, що частиною 9 ст. 40 вказаного Закону визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Тобто, вказаний закон однозначно визначає граничний термін на укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - до прийняття об'єкта в експлуатацію.

Незважаючи на те, що прийняття об'єкта в експлуатацію уже фактично відбулося, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняв рішення про зобов'язання Відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З огляду на таке, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99 та 101 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, а також вимог ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та про всебічність, повну і об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та правовідносинам, які мали місце між сторонами, та які мають значення для правильного вирішення даного спору, що потягло за собою неправильне вирішення даного спору.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на таке, постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові Департамента, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Водночас, рішення суду першої інстанції про відмову у позові Департаменту, яке було прийнято у повній відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню його без змін.

Таким чином, з огляду на ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого рішення про відмову у позові Департаменту, касаційна скарга Кооперативу автогаражів "Харків" про скасування постанови суду апеляційної інстанції підлягає задоволенню, а судові витрати у справі, пов'язані з розглядом касаційної скарги, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладаються на Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Кооперативу автогаражів "Харків" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. у справі № 922/753/16скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2016р. - залишити без змін.

Стягнути з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Кооперативу автогаражів "Харків" 1653,60 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн. 60 коп.) судового збору за подачу касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Студенець В.І.

Могил С.К.