ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/666/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), Суддів:Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі№ 922/666/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" ДоПублічного акціонерного товариства "Харківгаз" Простягнення коштів,в засіданні взяли участь представники:

від позивача: Гриньок О.А.,від відповідача: Замкова М.О.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення 2227413, 13 грн., з яких: 804363, 85 грн. заборгованість з оплати наданих у січні-червні 2015 послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубами від 27.09.2011 № 1109011072/Н39 та стягнення 321300, 49 грн. пені, 314926, 65 грн. штрафу за прострочення зобов'язання з оплати наданих у 2015 році послуг, 55729,73 грн. 3 % річних, 131092,41 грн. інфляційні втрати та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2016 у справі № 922/666/16 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 11921,26 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення заборгованості у сумі 794750,85 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У частині стягнення 9613,00 грн. основної заборгованості, 921300,49 грн. пені, 314926, 65 грн. штрафу, 55729, 73 грн. 3% річних та 131092,41 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (у складі суддів: Пуль О.А., Крестьянінова О.О., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2016 у справі № 922/666/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9613,00 грн. основної заборгованості, 921300,49 грн. пені, 314926, 65 грн. штрафу, 55729, 73 грн. 3% річних та 131092,41 грн. інфляційних втрат, і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (газопостачальне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (замовник) 27.09.2011 укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011072/Н39.

Між сторонами 17.01.2013 укладено додаткову угоду №1 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 №1109011072/Н39, у якій сторонами погоджено зміни та доповнення розділів 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, та 11 договору; викладено їх у редакції, яку наведену у додатковій угоді.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2. договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Згідно з пунктом 1.1. договору газопостачальне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченим договором (із урахуванням доповнень та змін відповідно до додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 1.2 договору річний плановий обсяг транспортування природного газу, замовника складає 610940, 000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункти 5.4-5.5 договору).

Між сторонами 17.03.2014 укладено додаткову угоду № 2 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 №1109011072/Н39, в якій сторонами погоджено внести зміни до реквізитів газотранспортного підприємства.

На виконання умов договору позивачем надано у 2015 році відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 13976118,17 грн. відповідно до актів наданих послуг, а саме: №01-15-1109011072/Н39 від 31.01.2016 на суму 2747325,38 грн.; №02-15-1109011072/Н39 від 28.02.2015 на суму 2470835,52 грн.; №03-15-1109011072/Н39 від 31.03.2016 на суму 2079653,92 грн.; №04-15-1109011072/Н39 від 30.04.2015 на суму 4674520,61 грн.; №05-15-1109011072/Н39 від 31.05.2015 на суму 1218721,40грн.; №06-15-1109011072/Н39 від 30.06.2015 на суму 785061,34 грн.

Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотраспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Суди дійшли до правильного висновку, що в порушення умов договору та ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526, 599 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язання належним чином не виконав, прострочив оплату та не повністю розрахувався за поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 804363, 85 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що розрахунки позивача щодо пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011072/Н39 від 27.09.2011 суперечать вимогам чинного законодавства.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" цей порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот; на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот), на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов'язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до пунктів 1.1 -1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ теплопостачання і електроенергію, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок).

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2.6. розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Судами встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 між Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаззбут" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 4), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання на суму 799980,00 грн.

За умовами пункту 2.2. вказаного спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 799980,00 грн. з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20".

Пунктом 2.6. вказаного спільного протокольного рішення передбачено, що сторона 4 перераховує стороні 5 кошти у сумі 799980,00 грн., у тому числі ПДВ 133330,00 грн. за транспортування природного газу за 2015 рік за договором від 27.09.2011 № 1109011072/Н39 із записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005, № 20, дата і номер спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 27.09.2011 № 1109011072/Н39, у тому числі ПДВ 133 330, 00 грн.".

Судами встановлено, що зазначене спільне протокольне рішення підписано стороною 1, стороною 2, стороною З, стороною 4, стороною 5.

Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторонами тим самим змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором на транспортування природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Для застосування санкцій, передбачених договором, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно здійснити оплату поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до змісту якого сторонами засвідчено, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмета договору. Дану правову позицію зазначено у постановах Верховного Суду України у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012.

На суму заборгованості за природний газ, отриманий теплопостачальним підприємством для виробництва теплової енергії, яка була погашена за договорами про організацію взаєморозрахунків та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20 не нараховуються штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

Механізм перерахування субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20. Відповідно до п. 7 порядку для проведення розрахунків відповідно до цього порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Судами встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем перераховано позивачеві суму у розмірі 794750,85 грн., а саме: 31.03.2016 (дата проведення платежу банком), що підтверджується платіжними дорученнями № 868, № 866, № 867 від 30.03.2016.

Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції сплачено 32509,04 грн. основного боргу, тому місцевим господарським судом обґрунтовано та законно на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі щодо заявлених до стягнення 32509,04 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано та законно припинено провадження у справі щодо заявлених до стягнення 794750,85 грн. основного боргу на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги у сумі 9613,00 грн. на підставі заяви від 29.02.2016 № 2898/12-004 до направлення позовної заяви на адресу суду 04.05.2016, тому суди дійшли до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 9613,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 921300,49 грн. пені, 55729,73 грн. 3 % річних та 131092,41 грн. інфляційних втрат, суди виходили з наступного.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 19.02.2015 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 416/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 2.5. сторона 3 перераховує стороні 4 кошти у розмірі 929805, 00 грн. у т.ч. ПДВ 154967,50 грн. за транспортування природного газу у 2015 році відповідно до договору від 27.09.2011 № 1109011072/Н32.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 20.03.2015 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 706/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 2.5. сторона 3 перераховує стороні 4 кошти у розмірі 722589, 00 грн. у т.ч. ПДВ 120431,50 грн. за транспортування природного газу у 2015 році відповідно до договору від 27.09.2011 № 1109011072/Н32.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 19.06.2015 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1463/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 2.5. сторона 3 перераховує стороні 4 кошти у розмірі 355897,00 грн. у т.ч. ПДВ 59316,17 грн. за транспортування природного газу у 2015 році відповідно до договору від 27.09.2011 № 1109011072/Н32.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 25.08.2015 укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1848/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 2.5. сторона 3 перераховує стороні 4 кошти у розмірі 49113,00 грн. у т.ч. ПДВ 8185,50 грн. за транспортування природного газу у 2015 році відповідно до договору від 27.09.2011 №1109011072/Н32.

Між Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона 4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 18.12.2015 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №3063/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з пунктом 2.5. сторона 3 перераховує стороні 4 кошти у розмірі 1410000,00 грн. у т.ч. ПДВ 235000,00 грн. за транспортування природного газу у 2015 році відповідно до договору від 27.09.2011 № 1109011072/Н32.

На підставі зазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання відповідачем перераховано вищезазначені суми, що не заперечується сторонами.

Щодо спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання на суму 799980,00 грн. суди виходили з наступного.

Відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед позивачем за спожитий у відповідності до договору № 1109011072/Н32 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2015 році.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня, тому суди дійшли до правильного висновку, що відсутній склад правопорушення і відповідно до статті 217 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені пунктом 6.3. договору та у свою чергу тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 23.09.2014 у справі №5011-35/1271-2012; від 01.07.2015 у справі №924/1230/14; від 09.09.2014 у справі № 5011-1/11043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача 314926,65 грн. штрафу суди виходили з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, вказаних санкцій можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 зазначено, що "аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до статі 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди дійшли до правильного висновку, що у даному випадку стаття 231 Господарського процесуального кодексу України не застосовується.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині заявлених до стягнення 314926,65 грн. штрафу, оскільки відповідний розмір не визначений умовами договору; про часткове задоволення позову та відмову в решті позовних вимог з урахуванням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/666/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ємельянов А.С. Ковтонюк Л.В.