ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/545/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М. Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "Велт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі№ 922/545/16 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури" до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "Велт" простягнення 65 888,68 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури", (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ", (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості в розмірі 65 888,68грн, яка складається з 65 000,00 грн попередньої оплати, 303,68 грн 3% річних, 585,00 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2016 у справі № 922/545/16 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (у складі головуючого Ільїна О.В., суддів Пелипенка Н.М., Хачатряна В.С.), позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури" 65 000,00 грн основного боргу, 1 359,41 грн витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "Велт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 517, ст. 519 Цивільного кодексу України, ст. 4-2, ч. 1 ст. 43, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що відповідачем виконано умови договору підряду № 4-2013 від 03.06.2013, а отже відсутні правові підстави для повернення попередньої оплати за цим договором, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 922/545/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Також скаржник просить зупинити виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 у справі № 922/545/16 до закінчення перегляду справи в порядку касаційного провадження.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03 червня 2013 року між відповідачем, як виконавцем, та Державним підприємством спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури науково-виробниче об'єднання "Електроапарат", як замовником, укладено договір №4-2013 (далі за текстом - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець зобов'язався виконати "Розробку конструкторської документації станка для намотки котушок електромагнітів управління", а замовник - прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору загальна вартість договору складає 65 000,00 грн.

Порядок розрахунків, як-то передбачено п. 2.2 Договору - 100% передплата від загальної суми Договору.

Строк виконання робіт: початок - червень 2013 року, закінчення - грудень 2013 року (п. 2.3 Договору).

Пунктом 4.6 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків виконання робіт виконавець зобов'язаний повернути замовнику 100 % суми передплати, перерахованої на розрахунковий рахунок виконавця, при цьому договір вважається розірваним.

Сторонами до Договору укладалися додаткові угоди №1 від 27.12.2013, №2 від 23.06.2014, №3 від 05.06.2015, якими змінювались умови пункту 2.3 Договору щодо строку виконання робіт. В останній редакції даного пункту (згідно додаткової угоди №3 від 05.06.2015) сторонами узгоджено, що строком виконання робіт є: початок - червень 2013 року, закінчення - грудень 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та згідно рахунку-фактури № 197 від 06.06.2013 перерахував відповідачу 65 000,00 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 06.06.2013 року.

Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 01.10.2015 № 1231 замовника за Договором перейменовано з Державного підприємства спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури науково-виробниче об'єднання "Електроапарат" (код 00216875) на Державне підприємство "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури" (код 00216875), яке є правонаступником його майнових прав та обов'язків.

Відповідач конструкторську документацію за Договором в передбачені строки (до 31.12.2015 року) не виконав, чим порушив свої договірні зобов'язання перед замовником.

Отже, у замовника за Договором з 01.01.2016 року, згідно положень пункту 4.6 Договору, виникло право вимагати у відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 65 000,00грн.

24 лютого 2016 року між Державним підприємством "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, укладено договір уступки права вимоги, за яким позивачу відступлено право вимоги до відповідача за Договором №4-2013 від 03.06.2013. Відповідно до пункту 1.2 цього договору до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в зобов'язанні, за яким виникла відступлена вимога, в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення цього Договору. Пунктом 2.2 цього договору сторони передбачили, що новий кредитор не пізніше 10 днів з моменту отримання документів, що підтверджують відступлену вимогу, зобов'язаний шляхом направлення письмового повідомлення сповістити боржника про відступлення права вимоги згідно з цим договором новому кредитору.

Позивач 25 лютого 2016 року направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за Договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими фіскальним чеком №1647 від 25.02.2016 та описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 року.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь 65 000,00 грн основного боргу, 303,68 грн 3% річних, 585,00 грн інфляційних втрат.

Згідно статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок підрядника виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо виготовлення обумовленої Договором конструкторської документації у встановлений строк (до 31.12.2015 року), у зв'язку з чим дійшли висновку, що відповідач, згідно положень пункту 4.6 Договору, зобов'язаний повернути замовнику 100 % суми передплати.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Вищевказані вимоги чинного законодавства щодо заміни кредитора (замовника) у зобов'язанні за Договором були виконані сторонами договору уступки права вимоги від 24.02.2016 року.

Отже, до позивача, як до нового кредитора, перейшли усі права первісного кредитора в зобов'язанні за Договором, у тому числі право вимагати повернення суми попередньої оплати.

На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 65 000,00 грн основного боргу.

Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 303,68 грн 3% річних та 585,00 грн інфляційних втрат, з огляду на наступне наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням).

Щодо доводів скаржника стосовно того, що ним належно виконані умови Договору № 4-2013 від 03.06.2013 та розроблено конструкторську документацію, то вони не приймаються до уваги, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних доказів фактичного виконання підрядних робіт.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 922/545/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "Велт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 у справі № 922/545/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.О. Євсіков