ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/518/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016у справі№ 922/518/14 Господарського суду Харківського областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс"провнесення змін до договору

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", у якому просила внести зміни до укладеного між сторонами договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, що наведена в позовній заяві.

08.06.2016 представник відповідача звернувся з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі №922/518/14 (суддя Інте Т.В.) клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи задоволено частково, призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Провадження у справі №922/518/14 зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/518/14 (головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді - Барбашова С.В., Могилєвкін Ю.О.) ухвала Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 скасована. Справа передана до Господарського суду Харківської області для розгляду.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/518/14 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у цій справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 41, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного

Предметом розгляду даної справи є внесення змін до договору оренди землі, зокрема, щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру орендної плати за користування цією земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи та зупиняючи провадження у справі господарський суд виходив з того, що істотним для правильного вирішення спору є встановлення наявності тих обставин, чи дійсно витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки № 560 від 24.09.2013 відповідає вимогам законодавства з питань землеустрою та землекористування для обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки в частині визначення правильної економіко-планувальної зони та локальних коефіцієнтів орендованої відповідачем земельної ділянки та поставив на вирішення експертів такі питання:

- чи правильно визначена економіко-планувальна зона у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №560 від 24.09.2013;

- чи правильно визначені локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко планувальної зони у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №560 від 24.09.2013;

- які локальні коефіцієнти та в якому розмірі мають бути застосовані для визначення нормативної грошової оцінки, земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, кадастровий номер 6310136300:09:004:0011;

- чи правильно визначений коефіцієнт Км2 у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №560 від 24.09.2013;

- чи правильно визначений коефіцієнт Кф у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №560 від 24.09.2013.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності дійсної потреби у проведенні судової земельно-технічної експертизи оскільки, господарським судом не обґрунтовано в чому саме полягає суперечливість доказів наявних у справі та не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, що питання, які поставлені судом на роз'яснення експертів, не можуть бути досліджені під час судового розгляду на підставі наявних у справі та поданих сторонами доказів.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, місцевий суд не встановив що саме входить до кола доказування у даній справі та не врахував, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, призначивши експертизу з колом питань, які можуть бути встановлені судом за результатами оцінки доказів по справі та мають вирішуватися судом самостійно в ході розгляду справи, оскільки саме до повноважень господарського суду при розгляді справи належить з'ясування законності того чи іншого акту, в даному випадку витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо застосування його у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про те, що ухвалу в частині призначення експертизи не можливо визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У свою чергу необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження апеляційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, остання, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшла правомірного висновку про необхідність скасування ухвали як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.

При цьому слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІІ ГПК України, яким врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 111-13 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому приписи ст.ст. 106 та 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас ст. 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі та передачі справи до Господарського суду Харківської області для розгляду.

Інші доводи скаржника викладеного не спростовують, і зводяться до довільного тлумачення норм чинного законодавства, що не впливає на правомірність винесеної судом апеляційної інстанції постанови.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/518/14 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/518/14 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/518/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

Г.М. Мачульський