ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 920/1185/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Романов Р.О., посв. №014714 від 21.03.2013р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:Маківський О.В., дов. б/н від 25.05.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р.у справі господарського суду№920/1185/15 Сумської областіза позовомПрокурора Сумського району в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністраціїдо Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської радипровитребування з незаконного володіння земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.09.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №920/1185/15, позовні вимоги задоволену у повному обсязі. Витребувано у Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради на користь Сумської обласної державної адміністрації земельну ділянку для облаштування карти намиву загальною площею 0,95 га вартістю 23296грн., яка розташована на території Великочернеччинської сільської ради на захід від хутора Хомине, шляхом підписання акту прийому-передачі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу прокуратура просила оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.10.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, прокурор - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 17.02.2003р. №62 "Про вилучення та надання земельних ділянок" відповідачу надано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,95 га (землі несільськогосподарського призначення - для облаштування карти намиву), яка розташована на території Великочернеччинської сільської ради на захід від хутора Хомине.

25.02.2003р. між Сумською районною державною адміністрацією та Комунальним дприємством ляхрембуд" Сумської міської ради укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки (зареєстрований 12.03.2003р. за №1) з метою несільськогосподарського призначення для облаштування карти намиву строком на 10 років.

По закінченню терміну дії договору, відповідач (орендар) за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар (відповідач) повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо подовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, у разі припинення, або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

18.01.2013р. відповідач звертався до позивача з листом про продовження терміну дії договору оренди землі, на який отримав відповідь (лист Головного управління Держземагенства у Сумській області від 28.01.2013р. №121/06-08), що для вирішення питання щодо продовження строку дії договору оренди зазначеної земельної ділянки відповідачу необхідно надати до управління проект додаткової угоди та інформацію про визначення кадастрового номеру земельної ділянки.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди від 25.02.2003р. припинив свою дію, оскільки відповідно до інформації Сумської обласної державної адміністрації від 14.02.2015р. за №01-49/847 документи від Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради до Сумської обласної державної адміністрації не надходили, рішення про продовження (поновлення) строку дії вищезазначеного договору оренди позивачем не приймались, додаткова угода про поновлення договору оренди землі не укладалась, вищезазначена земельна ділянка не повернута.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на те, що відповідач утримує спірну земельну ділянку після закінчення терміну дії договору оренди та заперечення позивача проти пролонгації дії цього договору, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Доводи скаржника не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не приймаються судовою колегію касаційної інстанції до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №920/1185/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №920/1185/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач