ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 915/163/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого, Губенко Н.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Софія-Граніт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 915/163/16господарського судуМиколаївської областіза позовомДержавного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загіну Державної служби України з надзвичайних ситуаційдоПриватного акціонерного товариства "Софія-Граніт"простягнення 8 071 грн. 77 коп.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 у справі №915/163/16 прийнято касаційну скаргу ПрАТ "Софія-Граніт" до провадження у складі колегії суддів Фролова Г.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2016 у зв`язку із відпусткою судді Яценко О.В. визначено наступний склад колегії суддів: Фролова Г.М. - головуючий, Данилова М.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2016 відкладено розгляд касаційної скарги у справі №915/163/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 касаційну скаргу у справі №915/163/16 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Губенко Н.М., Плюшко І.А. у відповідності із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2016 у зв`язку зі звільненням з посади судді Вищого господарського суду України у відставку Фролової Г.М.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач також не скористався передбаченим законом правом на участь повноважного представника у перегляді справи в касаційній інстанції.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до господарського суду із позовом до ПрАТ "Софія-Граніт" про стягнення 4 193,94 грн. основної заборгованості, 3 266,99 грн. втрат від інфляції, 227,85 грн. - 3% річних та пені у розмірі 382,99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на невиконання відповідачем умов договору №7/05-10/10 від 21.09.2010 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування щодо оплати обслуговування об`єктів відповідача за грудень 2013 року та січень 2014 року згідно рахунків.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.04.2016 (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Ліпчанська Н.В. - головуючий, Разюк Г.П., Діброва Г.І.), позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Софія-Граніт" 4 193, 94 грн. боргу, 2 324,00 грн. інфляційних втрат, 175,76 грн. 3% річних та 9,37 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що згідно умов договору №7/05-10/10 від 21.09.2010 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування та Порядку обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №440 від 17.11.2003, відповідач мав здійснити оплату за вказаним договором з моменту отримання рахунків за грудень 2013 року та січень 2014 року.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПрАТ "Софія-Граніт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У скарзі зазначається, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у відповідача заборгованості за надані ним послуги. Тому суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у позові.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на умови договору №7/05-10/10, якими визначено, що подією (підставою), із настанням якої виникає обов`язок оплати послуг, є акт виконання умов договору, який повинен бути підписаним сторонами. Плата за обслуговування здійснюється на підставі акту виконання умов договору. Виставлені рахунки не передбачені зазначеним договором як підстава для оплати послуг.

Оскільки акти виконання умов договору за грудень 2013 та січень 2014 відсутні та не надавалися, у ПрАТ "Софія-Граніт" немає підстав для здійснення оплати за даним договором.

Також скаржник вказує, що в 2013 році Миколаївський ВГРЗ, з яким відповідач укладав договір №7/05-10/10, реорганізовано шляхом приєднання, внаслідок чого його правонаступником став позивач. Скаржник вважає, що відповідач мав право не виконувати обов`язку новому кредитору до надання доказів переходу прав у зобов`язанні до останнього.

У скарзі вказується, що позивач у серпні 2013 виставив рахунок №1256 на оплату за серпень в розмірі 500 грн., що вказує на те, що позивач керувався початковою редакцією договору без урахування внесених змін.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що апеляційним господарським судом прийнято обґрунтоване рішення. Договором передбачено обов`язок оплатити отримані послуги.

Твердження скаржника щодо ненадання йому доказів переходу права у зобов`язанні за договором є безпідставними, оскільки сторонами підписано угоду про зміну договору в частині виконавця послуг.

Позивач вважає, що апеляційним господарським судом надано правову оцінку додатковій угоді №01/72/01 від 24.07.2013, оскільки цією угодою вносяться зміни до преамбули договору в частині назви виконавця та реквізитів. Вартість аварійно-рятувального обслуговування визначається в п.4.1 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 01.12.2011. Додаткова угода №01/72/01 від 24.07.2013 не містить розділу щодо скасування дії раніше укладених додаткових угод.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

21.09.2010 між Миколаївським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном, правонаступником якого є Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі -ДВГРЗ ДСНС України) як виконавцем та ПрАТ "Софія-Граніт" як замовником укладено договір №7/05-10/10 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування.

За п.1.1 договору виконавець організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно - рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози її виникнення, забезпечує і виконує аварійно - рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 1 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об`єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій. Виконавець здійснює постійне та обов`язкове обслуговування об`єктів замовника аварійно-рятувальними засобами, зазначеними в Табелі технічного оснащення.

Згідно п.4.2 договору оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт здійснюється за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо) додатково до фінансування аварійно-рятувального підрозділу за постійне та обов`язкове обслуговування (п.4.1).

Відповідно до п.4.1 договору вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника складає 6 000,00 грн. на рік, щомісячно 500,00 грн.

Згідно п.4.5 договору за взаємною згодою сторін, вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до договору.

У всіх випадках збільшення витрат на утримання аварійно-рятувального підрозділу, що пов`язані зі збільшенням заробітної плати, вартість матеріалів та інше, замовник проводить перерахунок та компенсацію фінансування на підставі наданих підтверджувальних документів.

За п.4.6 договору плата за обслуговування об`єктів замовника виконавцем здійснюється щомісячним перерахуванням коштів на підставі акту виконання умов договору, підписаним обома сторонами, протягом 7 банківських днів після наданого виконавцем рахунку.

Згідно додаткової угоди №7/ДУ/06-13/11 від 01.12.2011 вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника складає 27 347,76 грн. на рік, щомісячно 2 278,98 грн. Дана угода вступає в дію з 01.01.2012 та є невід`ємною частиною договору.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 15.05.2013 припинено Миколаївський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін шляхом приєднання до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Додатковою угодою №01/72/01 від 24.07.2013 замінено реквізити виконавця на реквізити правонаступника у договорі №7/05-10/10 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування від 21.09.2010.

Позивач звертався до відповідача з претензією №01/3-1012 від 02.09.2014 щодо невідкладного погашення суми боргу за договором у розмірі 4 193,94 грн., до якої додав розрахунок вказаної суми заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні претензії, відповідач послався на відсутність підписаних актів виконання умов договору.

Судами встановлено, що акти виконання умов договору №2376 від 31.12.2013 та №170-ф від 19.03.2014 не підписано відповідачем.

Також встановлено факт виконання позивачем умов договору, в підтвердження чого суду надано план-графік проведення комплексної перевірки стану протиаварійного захисту ПрАТ "Софія-Граніт", табель обліку робочого часу за грудень 2013 року та січень 2014 року згідно п. 4.2 договору та рахунки №2376 від 31.12.2013 на суму 2 278,98 грн. та №170-ф від 19.03.2014 на суму 2 278,98 грн.

Суди визначилися, що оскільки позивач не надав доказів вручення відповідачу вказаних рахунків, вони вважаються виставленими датою отримання відповідачем претензії.

Відповідно до п. 5.4 договору за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним договором.

6. Нормативно-правові акти, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3.4 Порядку обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №440 від 17.11.2003, постійне та обов`язкове обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами передбачає забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, враховуючи чинність додаткової угоди №7/ДУ/06-13/11 від 01.12.2011, що вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника складає щомісячно 2 278,98 грн.

Оскільки судами встановлено факт виконання умов договору позивачем, проте ПрАТ "Софія-Граніт" не здійснило плату за обслуговування об`єкта за грудень 2013 року та січень 2014 року, позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за грудень 2013 року та січень 2014 року в розмірі 4 193,94 грн. обґрунтовано задоволено судами попередніх інстанцій.

З наведених положень договору вбачається, що передбачений пунктом 4.6 акт є підставою для розрахунків між сторонами.

Встановлені обставини щодо не підписання актів відповідачем свідчать про недобросовісне виконання умов договору зі сторони замовника та не може бути підставою для звільнення від оплати за отримані послуги.

Наявність актів є обов`язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Згідно п.п. 3.14, 4.6 договору замовник зобов`язався протягом 7 банківських днів після наданого виконавцем рахунку оплатити послуги.

За встановленими судами обставинами рахунки надано відповідачу з претензією 10.09.2014.

Здійснивши перерахунок розміру пені, інфляційних та 3 % річних, господарські суди дійшли висновку про часткове задоволення позову та стягнення 9,37 грн. пені, 3% річних у сумі 175,76 грн. та інфляційні витрати у сумі 2 324,00 грн.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПрАТ "Софія-Граніт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №915/163/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Губенко

І. Плюшко