ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 911/1792/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі№ 911/1792/16Господарського судуКиївської областіза позовомЗаступника керівника Білоцерківської міської прокуратури в особі державидо- Володарської районної державної адміністрації Київської області, - Фермерського господарства "Агро Рось"провизнання незаконним і скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди

за участю представників: прокуратури Романов Р.О.- посвідч. № 014714;відповідачів -не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - Василик І.В.- предст. дов. від 21.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2016 у справі №911/1792/16 (суддя Христенко О.О.) позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Володарської районної державної адміністрації Київської області та Фермерського господарства "Агро Рось" про визнання незаконним і скасування розпорядження та визнання недійсними договорів оренди повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Заступник керівника Білоцерківської міської прокуратури подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 21.06.2016 № 33-5620вих-16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (судді Тарасенко К.В. - головуючий, Скрипка І.М., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", яким визначено розмір ставки судового збору з апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, а саме, один розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність сплати судового збору у розмірі більшому, ніж передбачено вимогами Закону, є помилковим.

Володарська районна державна адміністрація Київської області заявила клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників прокуратури та фермерського господарства, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 апеляційну скаргу Заступника керівника Білоцерківської міської прокуратури повернуто заявнику на підставі пункту третього частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що заявник до апеляційної скарги не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. При цьому суд виходив з того, що предметом даного спору є три немайнові вимоги, а надане прокуратурою платіжне доручення № 1168 від 29.06.2016 на суму 1378 грн підтверджує сплату судового збору як за одну немайнову вимогу.

За приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 94 цього Кодексу до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно зі статтею 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: 1) апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам); 3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено; 5) до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідно до частини другої статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір", підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 якого визначено фіксований розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг саме на ухвалу господарського суду, яка підлягає оскарженню (за виключенням винятків, наведених у відповідних нормах Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи, що апеляційна скарга Заступника керівника Білоцерківської міської прокуратури була подана на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.06.2016 про повернення позовної заяви без розгляду, справляння судового збору, у даному випадку, мало здійснюватись саме на підставі підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", а, відтак, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність обчислення судового збору у розмірі іншому, ніж передбачено Законом, визнається колегією суддів помилковим.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд, всупереч статті 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 підлягає скасуванню з направленням апеляційної скарги та матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до апеляційного провадження.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 911/1792/16 Господарського суду Київської області скасувати.

Матеріали справи направити до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова