ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/853/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/853/16 Господарського суду міста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"доДержавного вищого навального закладу " Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"простягнення 35131,76 грн

за участю представників: позивача ОСОБА_5- предст. дов. від 12.09.2016;відповідача ОСОБА_6 - предст. дов. від 13.01.2016;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Завод сантехнічних заготовок" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" 3% річних в сумі 3618,15 грн та 31513,61 грн інфляційних втрат за період з 19.01.2013 по 01.03.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов мотивовано приписами статей 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати заборгованості за виконання підрядних робіт, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/17857-2012, та, в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, повторного доказування не потребує.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 (суддя Домнічева І.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №910/853/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" 3618,15 грн. 3% річних та 31093,25 грн. інфляційних втрат та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у даній справі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на приписи Закону України "Про виконавче провадження", Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, та, зокрема, зазначає, що неможливість виконання рішення не залежала від волевиявлення боржника, який вчиняв дії, спрямовані на погашення заборгованості.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, а також клопотав про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв'язку зі заміною позивача правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок".

Колегія суддів розглянувши клопотання про заміну сторони, пов'язану зі зміною типу акціонерного товариства за рішенням зборів акціонерів, відповідно до вимог частини першої статті 25 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку щодо заміни позивача у справі Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засідання, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/17857-2012 стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" 38685,60 грн. заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи, а саме, капітальний ремонт, демонтаж та монтаж метало-пластикових вікон, відливів в гуртожитку № 5 за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 54-А, а також 3% річних у розмірі 467,41 грн. за період з 07.07.2012 по 10.12.2012. Доказів виконання своїх зобов'язань з оплати 38685,60 грн. заборгованості відповідач не надав.

Позивач звернувся до Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" з позовом про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" 3% річних в сумі 3618,15 грн. та 31513,61 грн. інфляційних втрат за період з 19.01.2013 по 01.03.2016 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості, визначеної за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/17857-20.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач протягом спірного періоду не здійснював правопорушення у спірних правовідносинах та не може нести відповідальність за період, коли прострочення платежу було спричинено неправомірними діями самого позивача та органу державної виконавчої служби, враховуючи, статус відповідача як державної бюджетної установи.

Переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що за підставами поданого позову порушення відповідача вбачається у невиконанні ним своїх грошових зобовязань з оплати виконаних робіт за договором підряду, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/17857-20 та, відповідно, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 625 цього Кодексу закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи вказаних статей передбачають, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення відповідача упродовж розгляду справи зводились, до того, що відповідач не порушував судове рішення та не перешкоджав його виконанню, а тому не може нести відповідальність у вигляді застосування до нього стягнення інфляційних та 3% річних.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що правопорушенням у межах спірних правовідносин є невиконання відповідачем зобовязань за договором підряду, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/17857-20,12 і, виходячи із положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання є інфляційне нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та нараховується незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Також суд апеляційної інстанції врахував і те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто, бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання взятих на себе господарських зобов'язань та рішення суду, яке є обов'язковим.

Таким чином, врахувавши приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України та здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 618,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 31 093,25 грн. за період з 19.01.2013 по 01.03.2016.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізував належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги, скасувавши рішення місцевого господарського суду; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/853/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова