ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/1541/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Губенко Н.М., Козир Т.П.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі№ 910/1541/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києвапростягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 105 802 грн. 33 коп. за участю представників: від позивача: Гаркавенко С.В.від відповідача: Дацюк І.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Губенко Н.М., Козир Т.П. у відповідності із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва) про стягнення 65969,74 грн. боргу, 19377,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1765,06 грн. 3 % річних з простроченої суми та 18690,15 грн. пені.

Позов обґрунтовано тим, що за період листопад 2014 року - квітень 2015 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на підставі договору №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000, однак відповідач належним чином зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 65 969,74 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/1541/16 (суддя: Паламар П.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Посилаючись на норми ст.ст. 622, 625 ЦК України, встановивши доведеність факту поставки теплової енергії відповідачу та факт прострочення її оплати останнім, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Судом відхилено доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку по оплаті спожитої мешканцями належного йому будинку теплової енергії з посиланням на ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Судом вказано, що балансоутримувач як учасник відносин у сфері житлово-комунальних послуг є споживачем одержаної від виробника теплової енергії та виконавцем послуг централізованого опалення та постачання гарячої води для отримувачів зазначених комунальних послуг у будинку, який знаходиться на його балансі.

Також судом звернуто увагу, що відповідно до рішення Київської міської ради №823/1687 від 23.07.2015 відповідач визначений правонаступником усіх прав, обов`язків та майна припиненого шляхом приєднання до нього КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", яке у спірний період було балансоутримувачем будинку по вул. Кибальчича, 11-В у м. Києві.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що на момент укладення договору №1210038 від 01.11.2000 ПАТ "Київенерго" як виробник здійснювало постачання теплової енергії, а відповідач КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва як виконавець цієї послуги транспортувало цю теплову енергію (надавало вказану комунальну послугу) по внутрішньо-будинковим мережам кінцевим споживачам.

26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 №1198-VII, яким до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесено зміни, і з 26.04.2014 балансоутримувач, не будучи теплопостачальною організацією, не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не є теплопостачальною організацією, а тому не будучи виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на законодавчому рівні позбавлений права здійснювати будь-які нарахування за теплопостачання.

Крім того, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого опалення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.

Апеляційний господарський суд вказав, що відповідно до ч.2 ст. 21, ч. 2 ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ПАТ "Київенерго" як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення зобов`язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем договори на надання житлово-комунальних послуг.

Суд апеляційної інстанції також виходив із того, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 335 від 17.06.2013 житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, у тому числі будівля за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-В (куди постачалася теплова енергія за договором), з 02.09.2013 передано на праві господарського відання КП "Керуюча дирекція".

Таким чином, у спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку був не відповідач, а відповідно, відповідач не міг отримувати теплову енергію.

Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивачем не доведено факту постачання теплової енергії саме відповідачу, підстави для задоволення позову відсутні.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Не погоджуючись із вказаною постановою, ПАТ "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.526, 527, 607, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі зазначається, що нарахування за спожиту теплову енергію здійснено за період з 01.11.2014 по 01.04.2015, тобто в період дії спірного договору.

Скаржник також зазначає, що враховуючи приписи ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", внесені 26.04.2014 зміни, а саме визначення ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг, ніяким чином не позбавляють балансоутримувача (управителя) будинку, в даному випадку відповідача, бути споживачем або виконавцем послуг.

Крім того, спірний договір укладено між позивачем та відповідачем. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

Скаржник посилається на практику Вищого господарського суду України, зокрема, постанову №910/14306/15.

Судом апеляційної інстанції проігноровано умови договору, за яким обов`язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії покладено на відповідача.

Відповідач стверджує, що згідно розпорядження Дніпровської районної ради в м.Києві від 17.06.2013 №335 з 02.09.2013 весь житловий та нежитловий фонд передано на праві господарського відання до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва", у зв`язку з чим відповідач не є балансоутримувачем нежитлової будівлі за адресою вул.Кибальчича, 11-В.

Проте, відповідно до п.9.4 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

За п.9.3 договору у випадках передачі абонентом об`єкту іншій організації, енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об`єкт. У цьому разі договір буде припинено тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

Однак на адресу ПАТ "Київенерго" не надходило двостороннього листа.

Доказом того, що саме відповідачем надавались комунальні послуги для нежитлового фонду, а також те, що з 02.09.2013 не передавався нежитловий фонд до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва" є наступні рішення господарського суду міста Києва: від 20.01.2016 у справі №910/30082/15, від 15.01.2016 у справі №910/30078/15, від 04.08.2015 у справі №910/14345/15 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015), від 11.08.2015 у справі №910/14352/15.

Крім того, скаржник звертає увагу, що 23.07.2015 Київською міською радою прийнято рішення №823/1687, яким вирішено припинити КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва" шляхом приєднання до КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва та встановлено, що КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва є правонаступником усіх прав, обов`язків та майна припиненого КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва".

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01.11.2000 між АЕК "Київенерго", правонаступником якого є ПАТ "Київенерго", та Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району м. Києва, правонаступником якого є КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, укладено договір №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул.Кибальчича, 11-В у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач - до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого - сплачувати різницю до 28 числа поточного місяця.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2000 та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до умов п.8.3 припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за надані послуги. Судами встановлено, що спірний договір припинив свою дію з 01.09.2015.

на законодавчому рівні На підтвердження факту поставки (передачу у власність) відповідачу теплової енергії ПАТ "Київенерго" надало суду облікові картки за спірний період, в яких зазначено, що відповідачем на виконання договору №1210038 спожито теплову енергію.

6. Нормативно-правові акти, на які звертається увага при вирішенні даного спору

За ч.ч.1-2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

26.04.2014 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" №1198-VII, яким було внесено зміни до закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції закону з урахуванням внесених змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Згідно ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

7. Норми права та мотиви, якими керується касаційна інстанція

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Апеляційний господарський суд при прийнятті постанови виходив, зокрема із того, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є ПАТ "Київенерго", тобто суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) згідно ч.4 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" із внесеними змінами.

Однак, господарським судом апеляційної інстанції не враховано, що за ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Тобто внесені 26.04.2014 зміни до вказаного закону не позбавляють балансоутримувачів (управителів) будинків бути споживачами або виконавцями цих послуг, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.

Разом з тим, ні апеляційним, ні місцевим господарськими судами не було з достовірністю з`ясовано, хто був споживачем наданої позивачем у спірний період теплової енергії до будівлі по вул. Кибальчича,11-В в місті Києві, для чиїх потреб позивачем поставлялась теплова енергія.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 2013 рік окремі приміщення по вул. Кибальчича, 11-В в місті Києві знаходились в оренді інших юридичних осіб.

Однак, судами обох інстанцій не з`ясовано питання, чи були такі юридичні особи орендарями у спірний період, споживачами теплової енергії та чи були укладені між ними та позивачем договори та на яких умовах.

Зазначаючи про те, що позивач не надавав послуги теплопостачання відповідачу, апеляційним господарським судом не було надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, корінцям наряду від 29.10.2014 № 154 (на підключення) за адресою абонента: вул. Кибальчича, 11-В та від 08.04.2015 № 50 (на відключення), за якими споживачем визначено КП УЖГ Дніпровського району.

Місцевий господарський суд, встановивши факт постачання у спірний період теплової енергії відповідачу у справі, не перевірив, чи виставлялись ПАТ "Київенерго" рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу за заявлений період і чи здійснювалась фактична оплата спожитих послуг відповідачем, оскільки як вбачається з розрахунку до позовної заяви (а.с. 28 т.1) борг було частково погашено.

Посилаючись на розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 червня 2013 року № 335, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку був не відповідач та відповідно він не міг отримувати теплову енергію у спірний період.

Проте, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки рішенню Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015, яким вирішено припинити КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та встановлено, що останнє є правонаступником усіх прав, обов`язків та майна припиненого КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Місцевий господарський суд взяв до уваги зазначене рішення Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015. Проте не врахував норми ст. 104 Цивільного кодексу України, за якою юридична особа є такою що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи відбулось фактично припинення Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та чи були внесені відповідні відомості про припинення підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

З огляду на зазначене вище прийняті у цій справі рішення та постанова не відповідають наведеним нормам права, а тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити чи отримував відповідач послуги від позивача на виконання умов укладеного між сторонами договору за спірний період; встановити дійсного отримувача теплової енергії та наявність/відсутність у відповідача обов`язку з її оплати; чи виставлялись ПАТ "Київенерго" рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу за заявлений період і чи здійснювалась оплата відповідачем; дослідити умови договорів оренди у разі їх наявності; з`ясувати, чи припинено КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та чи є відповідач правонаступником усіх його прав, обов`язків та майна.

В залежності від встановлених обставин суду слід вирішити спір у відповідності з нормами процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 910/1541/16 скасувати.

Справу №910/1541/16 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Губенко

Т. Козир