ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 904/10659/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуПриватної фірми "Зевс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 рокуу справі№ 904/10659/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"доПриватної фірми "Зевс"прозобов'язання до виконання мирової угоди від 14.01.2015 року,

за участю представників сторін: від Приватної фірми "Зевс" - Довгаль Є.Л. директор, від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" - Литовченко С.М. дов. № 060916 від 06.09.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") звернулось з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про зобов'язання Приватної фірми "Зевс" (далі - ПФ "Зевс") виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 року у справі № 38/5005/5012/2012 шляхом стягнення з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" грошових коштів у розмірі 206 168, 52 грн., з яких 203 121, 70 грн. заборгованість за мировою угодою, 3 046, 82 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 (суддя - Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Зобов'язано ПФ "Зевс" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 року у справі № 38/5005/5012/2012 шляхом стягнення з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" грошових коштів у розмірі 31 151, 63 грн.

Стягнуто з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" судовий збір 467, 27 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року у справі № 904/10659/15 (головуючий суддя - Пархоменко Н.В., суддя - Коваль Л.А., суддя - Чередко А.Є.) апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Імексбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 задоволено частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 скасовано в частині зарахування суми 71 978, 37 грн., на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 року у справі № 38/5005/5012/2012.

Другий та третій абзац резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 викладено в іншій редакції.

Зобов'язано ПФ "Зевс" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 року у справі № 38/5005/5012/2012 шляхом стягнення з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" грошових коштів у розмірі 103 130, 00 грн.

Стягнуто з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" судовий збір у сумі 1 549, 95 грн.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 залишено без змін.

Стягнуто з ПФ "Зевс" на користь ПАТ "Імексбанк" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 701, 65 грн.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року у справі № 904/10659/15, ПФ "Зевс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року у справі № 904/10659/15 за позовом ПАТ "Імексбанк" до ПФ "Зевс" про зобов'язання до виконання мирової угоди від 14.01.2015 року повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПФ "Зевс" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.06.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (далі - АКБ "Імексбанк") та Приватним підприємцем ОСОБА_7 (далі - ПП ОСОБА_7.) було укладено договір кредитної лінії № 1906/29 відповідно до якого, Приватному підприємцю ОСОБА_7 надано кредит з максимальним лімітом заборгованості 200 000,00 доларів США зі сплатою 20% річних.

В якості забезпечення виконання позичальником ПП ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним договором, 19.06.2007 року між АКБ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ПФ "Зевс" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 1906/18-З, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: комплекс будівель за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 2989, 1 м.2.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 року у справі № 38/5005/5012/2012 визнано ПФ "Зевс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року у справі № 38/5005/5012/2012 про визнання банкрутом ПФ "Зевс", у відповідності до приписів ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) затверджено мирову угоду від 14.01.2014 року.

Відповідно до п. 5 додатку до мирової угоди у справі № 38/5005/5012/2012 затверджено графік погашення заборгованості, до першої черги заборгованості належить кредитор Акціонерний комерційний банк "Імексбанк", загальна сума що підлягає погашенню 400 000, 00 грн. Погашення здійснюється частинами: перший внесок 120 000, 00 грн. в триденний строк з дати затвердження мирової угоди, решта коштів в розмірі 280 000, 00 грн. - рівними частками на протязі 6 місяців з моменту затвердження мирової угоди господарським судом, а саме щомісячно 46 666, 67 грн. до 10 числа кожного поточного місяця.

Заборгованість погашається шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок кредитора.

Інші вимоги вважаються погашеними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Імексбанк", позивач у справі, посилається на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року у справі № 38/5005/5012/2012 в частині сплати суми 203 121, 70 грн., при цьому відповідач стверджує, що ним було сплачено на виконання вимог мирової угоди 368 848, 37 грн., що і є причиною виникнення спору.

На підтвердження виконання зобов'язань мирової угоди ПФ "Зевс" до матеріалів справи додано копії платіжних доручень: №1 від 27.03.2014 року на суму 120 000,00 грн., №9 від 30.09.2014 року на суму 4 900,00 грн., №7 від 22.08.2014 року на суму 5 000,00 грн., №5 від 30.07.2014 року на суму 5 000,00 грн., №4 від 18.07.2014 року на суму 10 000,00 грн., №3 від 02.07.2014 року на суму 22 000,00 грн., №19 від 29.12.2014 року на суму 5 000,00 грн., №18 від 16.12.2014 року на суму 5 000,00 грн., №15 від 27.11.2014 року на суму 5 000,00 грн., №14 від 20.11.2014 року на суму 5 000,00 грн., №12 від 03.11.2014 року на суму 4 970,00 грн., №11 від 23.10.2014 року на суму 5 000,00 грн., №10 від 13.10.2014 року на суму 5 000,00 грн., №20 від 22.01.2015 року на суму 10 000,00 грн., копії квитанцій: №9895 від 02.03.2015 року на суму 5 000,00 грн., №0205 від 12.01.2015 року на суму 10 000,00 грн., №8921 від 17.02.2015 року на суму 2 000,00 грн., №9982 від 20.03.2015 року на суму 15 000,00 грн., №8427 від 28.01.2015 року на суму 10 000,00 грн., №1404 від 27.03.2015 року на суму 5 000,00 грн., №2541 від 07.04.2015 року на суму 2 000,00 грн., всього за вказаними документами на суму 296 870,00 грн.

Задовольняючи позов ПАТ "Імексбанк" частково, суд першої інстанції в рішенні від 26.02.2016 року виходив з наданих ПФ "Зевс" копій платіжних документів, в якості доказів сплати коштів на виконання мирової угоди на загальну суму 296 870, 00 грн. та врахувавши суму 71 978, 37 грн., що відображена в банківській виписці позивача, а саме: 12.09.2014 року на суму 19 999,98 грн., 12.09.2014 року на суму 21 999, 99 грн., 30.10.2014 року на суму 9 999, 96 грн., 21.11.2014 року на суму 9 969, 90 грн., 16.12.2014 року на суму 10 008, 54 грн.

Переглядаючи вказане рішення від 26.02.2016 року, суд апеляційної інстанції у постанові від 20.05.2016 року у справі № 904/10659/15, погодився з висновками суду першої інстанції в частині погашення відповідачем на виконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року у справі № 38/5005/5012/2012 у сумі 296 870, 00 грн., при цьому вважав помилковим зарахування місцевим господарським судом коштів в сумі 71 978, 37 грн. за відсутності доказів в матеріалах справи на перерахування вказаної суми.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 винесені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підлягають скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанції не перевірено відповідність поданих доказів вимогам статей 34, 36 ГПК України, оскільки у порушення цих вимог надані сторонами копії документів належним чином не засвідчені.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 14.12.2015 року порушено провадження у справі № 904/10659/15 за позовом ПАТ "Імексбанк" до ПФ "Зевс" про зобов'язання до виконання мирової угоди від 14.01.2015 року.

Розгляд справи № 904/10659/15 ухвалами від 13.01.2016 року та від 02.02.2016 року з різних підстав відкладався, однак в жодному з прийнятих судом процесуальних рішень оригінали документів від сторін витребувані не були.

Суд першої інстанції при прийняті рішення від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 про задоволення позову ПАТ "Імексбанк" частково, виходив лише з копій платіжних документів наданих відповідачем в якості підтвердження сплати коштів на виконання умов мирової угоди від 14.01.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року у справі № 904/10659/15 зобов'язано ПАТ "Імексбанк" надати до суду банківську виписку про рух коштів зі сплати за мировою угодою, зобов'язано ПФ "Зевс" надати докази зарахування коштів за платіжними дорученнями та квитанціями.

Окремою ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року у справі № 904/10659/15 зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" надати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду інформацію чи зараховані кошти сплачені ПФ "Зевс" на рахунок ПАТ "Імексбанк" на виконання умов мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи ПФ "Зевс" та ПАТ КБ "Приватбанк" вимоги вказаних ухвал суду апеляційної інстанції не виконали та витребуваних доказів не надали.

Оригінали документів для огляду в суді апеляційної інстанції учасниками провадження також не надавались, оскільки матеріали справи не містять підтвердження вчинення сторонами у справі таких процесуальних дій, в жодному з протоколів судового засідання про вказане не зазначено.

Відповідно до положень ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частина 2 цієї статті встановлює вимогу, за якою письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оскільки оригінал документа є єдиним примірником і необхідний для обліку діяльності сторін, то господарським судом оригінали документів вимагаються лише для ознайомлення та огляду в судовому засіданні, при цьому в справі залишаються належним чином завірені копії.

Ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено.

В разі сумніву судді щодо наданих йому копій документів, він має право витребувати оригінали цих документів.

За загальною практикою копії документів, що подаються до господарського суду, посвідчуються печаткою підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично ксерокопії письмових доказів на які посилається відповідач, як на підтвердження сплати коштів на виконання умов мирової угоди, належним чином не засвідчені (має місце лише напис "копія вірна" та підпис невідомої особи, без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копії та відтиск печатки).

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Однак як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року у справі № 904/10659/15 фактично не містить мотивувальної частини.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи.

Апеляційний господарський суд не дав оцінки допущеним місцевим господарським судом порушень норм процесуального права і повною мірою їх не усунув, як того вимагають приписи ст. 101 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права були допущені як судом першої так і судом апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого прийняти рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватної фірми "Зевс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року у справі № 904/10659/15 скасувати, справу № 904/10659/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Короткевич О.Є.