ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2016 року Справа № 916/2184/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівКоробенко Г.П., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Данилова К.Ю. - дов. від 04.02.16, відповідача: Ахметова Л.Е. - дов. від 10.08.16, Забродський В.В. - дов. від 10.08.16,
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від07.06.16у справі№916/2184/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Луб'янське" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів"простягнення
Приватне підприємство "Луб'янське" звернулося до Господарського суду Одеської області позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів" 503995 грн. боргу, 353397,14 грн. інфляційних втрат, 38178,83 грн. - 3% річних, 124003,65 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати у повному обсязі вартості отриманого товару за договором поставки №2911/Л від 29.11.13.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.15 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 503995 грн. боргу, 353397,14 грн. інфляційних втрат, 38178,83 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем у повному обсязі вартості отриманого за спірним договором соняшнику. Водночас суд дійшов висновку про те, що нарахування і стягнення з відповідача пені не ґрунтується на договорі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.16 (судді: Ярош А.І., Головей В.М., Діброва Г.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 42 Господарського процесуального кодексу України. На думку товариства, судами були невірно оцінені докази у справі та встановлені обставини справи. Він наголошує на відсутності підстав для стягнення спірної суми боргу та посилається на те, що спірні видаткові накладні директор відповідача не підписував; що товар відповідач не отримував. Скаржник також зазначає, що грошові кошти перераховувалися відповідачем у рахунок майбутніх поставок товару за договором поставки №2911/Л від 29.11.13, а не за фактично поставлений товар, про що було досягнуто між директорами підприємств домовленості. Він вважає висновок експерта належним доказом у справі та крім того, посилається на необґрунтованість розрахунку спірних сум 3% річних та індексу інфляції.
Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.11.13 між Приватним підприємством "Луб'янське" - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів" - покупцем був укладений договір поставки №2911/Л. За умовами цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника на умовах, встановлених цим договором, в строк, за цінами і в кількості, що погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до пунктів 1.2, 3.2 договору загальна сума договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору згідно зі специфікаціями. Оплата товару за договором здійснюється шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника товару не пізніше п'яти банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної (пункт 4.2). Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими сторонами та діє до 31.12.13, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1 договору). Господарські суди також установили, що сторони 29.11.13 специфікацією №1 до спірного договору погодили поставку відповідачеві 600,1 т насіння соняшнику за ціною 3950 грн. за одну тонну. В ході розгляду спору суди установили, що на виконання умов договору поставки позивач відвантажив, а відповідач прийняв насіння соняшнику у кількості 600,1 тонн на загальну суму 2370395,00 грн. (накладні №24 від 02.12.13, №25 від 04.12.13, №27 від 06.12.13, №28 від 09.12.13, №30 від 12.12.13, які підписані та скріплені печаткою обох сторін). Установили суди і те, що відповідач, отримавши спірну продукцію, розрахувався за неї лише частково у розмірі 1866400 грн. (банківські виписки за період з 16.12.13 до 14.07.14). Отже, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди установили, що спірний договір виконувався сторонами; що строк оплати за отримане настав; що вартість прийнятого, але неоплаченого відповідачем товару за спірним договором становить 503995 грн. Апеляційним господарським судом за клопотанням відповідача була призначена судово-почеркознавча експертиза у цій справі (ухвала суду від 17.11.15) та за результатами дослідження експертом було складено висновок №7/28-П від 11.03.16. Оцінюючи вказаний висновок експертизи, суд апеляційної інстанції відхилив цей документ, як такий, що не має доказової сили у розумінні приписів статей 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він містить лише ймовірні припущення про можливе непідписання директором відповідача спірних накладних. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Луб'янське" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів" 503995 грн. боргу, 353397,14 грн. інфляційних втрат, 38178,83 грн. - 3% річних, 124003,65 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Суди установили, що між сторонами у справі виникли правовідносини, котрі за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Статтею 33, 34 цього ж Кодексу унормовано, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Тобто, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку висновку експертизи від 11.03.16 та усім доводам обох сторін, апеляційний господарський суд установив, що на виконання умов договору поставки позивач за спірними видатковими накладними відвантажив, а відповідач прийняв насіння соняшнику у кількості 600,1 тонн на загальну суму 2370395,00 грн. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, судова експертиза достеменно не підтвердила факт непідписання вказаних накладних директором відповідача. Установив суд апеляційної інстанції і те, що, отримавши спірний товар, відповідач повного розрахунку за нього не здійснив (як вже зазначалося, відповідачем за період з 16.12.13 до 14.07.14 в якості оплати за соняшник за спірним договором було перераховано позивачеві 1866400 грн., що підтверджується банківськими виписками). Отже, судом було установлено, що спірний договір зі специфікацію є укладеним та виконувався сторонами; що строк оплати за отримане настав; що борг відповідача за договором становить 503995 грн. (тобто заявлену до стягнення суму); що іншого розрахунку (контррозрахунку) спірних сум (зокрема, 3% річних та інфляційних втрат) відповідачем не надано. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений судами факт несплати відповідачем повної вартості отриманого за спірним договором насіння соняшнику, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Непогодження скаржника з розміром заявлених 3% річних та інфляційних втрат, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, відповідач був присутній при розгляді даної справи в суді першої інстанції, надавав судові заперечення на позов, проте контррозрахунок до суду першої інстанції не надав. При цьому, оскаржуючи рішення у справі та викладаючи свої заперечення в апеляційній скарзі, відповідачем також не надано власного контррозрахунку, не наведено мотивів та підстав, які б свідчили про неправильність чи необґрунтованість наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Як вже зазначалося, суди дослідили розрахунок спірних сум річних та інфляційних втрат, заявлений позивачем до стягнення, та визнали його обґрунтованим і таким, що підтверджується документально. Довід скаржника про недоведеність факту поставки спірного товару за договором теж не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та (як вже зазначалося) господарськими судами був встановлений факт отримання товару відповідачем та неповної оплати його вартості. Крім того, цей довід стосується переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Водночас визнається неспроможним і таким, що спростовується матеріалами справи та обставинами установленими судами і довід скаржника про те, що перераховані ним позивачеві грошові кошти стосувалися майбутніх поставок за договором поставки, а не оплати фактично отриманого товару. Суди установили, що оплата товару за договором здійснюється шляхом перерахування вартості партії товару на рахунок постачальника не пізніше п'яти банківських днів з моменту поставки товару; що договором не передбачено здійснення попередньої оплати в рахунок майбутніх поставок; що сплата вказаних коштів була здійснена після підписання спірних накладних та отримання товару, тобто за отримане насіння; що не довів цього відповідач і своїми розрахунковими документами. Поза тим визнаються неспроможними і інші доводи касаційної скарги, позаяк вони теж ґрунтуються на переоцінці доказів у справі; їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; норми матеріального права до встановленого застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
В частині відмови у стягненні з відповідача пені судові акти у справі ним не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.16 у справі №916/2184/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівський завод натуральних продуктів" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Гоголь
Судді Г.Коробенко
Л.Рогач