Постанова ВГСУ від 11.08.2016 року у справі №910/31084/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 910/31084/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Корсака В.А.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Онищук Д.С. - дов. від 29.09.15, відповідача: Кузора А.В. - дов. від 04.01.16,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від24.05.16у справі№910/31084/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва"прозобов'язання вчинити дії Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.16 розгляд справи відкладався до 11.08.16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" про зобов'язання останнього укласти з позивачем додаткову угоду від 10.11.15 до договору оренди приміщення №1894/8 від 06.04.06 згідно з проектом додаткової угоди №6 від 10.11.15. Позивач посилався на неправомірну, на його думку, відмову відповідача від укладення спірної додаткової угоди до договору оренди приміщення №1894/8 від 06.04.06. Позов обґрунтований приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статей 20, 187 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 5, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.16 (суддя Отрош І.М.) у позові відмовлено. Суд установив, що договір оренди приміщення №1894/8 від 06.04.06 припинив свою дію 12.06.15 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; що згоди орендодавця на продовження дії спірного договору не було; що внесення змін до договору є можливим тоді, коли такий договір не припинив свою дію. Відтак, суд визнав необґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання укласти додаткову угоду №6 від 10.11.15 до спірного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.16 (судді: Пашкіна С.А., Ропій Л.М., Баранець О.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.11 №382/5769, Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.15. Товариство наголошує на тому, що його у встановленому законом порядку не повідомляли про припинення орендних правовідносин; що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме власник об'єкта оренди має право повідомляти орендаря про непродовження дії договору оренди та намір використання об'єкта оренди для власних потреб; що листи відповідача від 01.04.15, від 18.05.15, від 09.06.15, від 02.07.15 не є належними доказами повідомлення власником орендаря про припинення дії спірного договору оренди. На думку товариства, судами були невірно оцінені докази у справі та встановлені обставини справи.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.04.06 між Поліклінікою №1 Дніпровського району м. Києва - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" - орендарем був укладений договір оренди приміщення. За умовами цього договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.06 №214/3305 передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для використання під аптечний пункт на вул. Запорожця, 26 у м. Києві, загальною площею 53 кв.м упродовж трьох днів з моменту підписання договору. Пунктом 10 договору сторони визначили, що договір вступає в силу після реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, та підписання сторонами. Термін дії договору встановлюється сторонами до 05.04.07; після закінчення терміну дії договору оренди майна, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Судами також установлено, що рішенням Київської міської ради №733/6969 від 01.12.11 "Про питання діяльності поліклініки №1 Дніпровського району міста Києва, що входить до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації" було реорганізовано поліклініку №1 Дніпровського району м. Києва шляхом перетворення її в Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" (відповідача) та віднесено його до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за виключенням стоматологічного відділення. Цим рішенням (пункт 3.5) закріплено на праві оперативного управління за Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" майно реорганізованої поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва. Таким чином, як установили суди, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" є орендодавцем майна за спірним договором оренди. Господарські суди також установили, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.14 у справі №910/17902/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.14, було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.13 у справі №910/17902/13 та визнано укладеною додаткову угоду від 13.06.12 до договору оренди майна №1894/8 від 06.04.06 щодо строку дії договору. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що спірний договір оренди від 06.04.06 діє до 12.06.15. В процесі розгляду спору господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" - орендодавець 01.04.15 повідомив позивача про закінчення 12.06.15 дії договору оренди №1894/8 від 06.04.06, зазначив про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди та просив звільнити займане приміщення (заява орендодавця №341/01-19 від 01.04.15). Позивач-орендар 08.05.15 звернувся до відповідача із заявою про продовження договору оренди приміщення, долучивши до неї проект додаткової угоди №4 від 13.06.15, яка не була підписана орендодавцем. Господарські суди також установили, що, відповідач, в подальшому, неодноразово повідомляв позивача про припинення дії договору та необхідність повернення об'єкта оренди (листи відповідача №506/01-19 від 18.05.15, №588/01-31 від 09.06.15, №660/01-19 від 02.07.15). Установили суди і те, що позивач звертався до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою №29 від 08.06.15 про продовження вказаного договору; що зазначена заява була розглянута районною державною адміністрацією і листом-повідомленням №5809/26/2/103 від 26.06.15 "Про заперечення щодо користування орендованим майном після закінчення договору оренди №1894/8 від 06.04.06" позивача було повідомлено про відсутність згоди на продовження дії спірного договору та необхідність повернення орендованого майна. В листопаді 2015 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про продовження спірного договору і проектом додаткової угоди №6 від 10.11.15 до договору, проте вказана додаткова угода до спірного договору сторонами укладена не була у зв'язку з чим він у грудні 2015 року звернувся до господарського суду із даним позовом. Отже, господарські суди в процесі розгляду спору установили, що рішення про поновлення спірного договору оренди приміщення орендодавцем прийнято не було; що спірний договір припинив свою дію 12.06.15 за спливом строку на який його було укладено; що спірний договір оренди продовжений не був. Як вже зазначалося, і це установили суди, мали місце заперечення орендодавця - Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" та Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо продовження дії договору оренди приміщення від 06.04.06, що підтверджується листами №341/01-19 від 01.04.15, №506/01-16 від 18.05.15, №588/01-31 від 09.06.15, №660/01-19 від 02.07.15, які були направлені позивачу в межах строку, встановленого чинним законодавством (частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та отримані орендарем. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" про зобов'язання останнього укласти з позивачем додаткову угоду від 10.11.15 до договору оренди приміщення №1894/8 від 06.04.06 згідно з проектом додаткової угоди №6 від 10.11.15 в редакції позивача. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість таких вимог. Господарські суди установили, і це підтверджується матеріалами справи, що орендоване приміщення є комунальним майном. Відтак, при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, строк дії договору (за рішенням суду у справі №№910/17902/13) був визначений до 12.06.15. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди, на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії 12.06.15 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується його листами, що надсилалися відповідачеві у встановлені строки; що згода на продовження договору також не була надана Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією; що спірний договір припинив свою дію 12.06.15 за спливом строку на який його було укладено та продовжений не був. Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.11 №382/5769, визнаються неспроможними, оскільки вказане Положення втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 19.06.14 №9/9 та на момент виникнення спірних правовідносин не діяло. Довід касаційної скарги про необхідність повідомлення його власником майна про небажання продовжувати спірний договір теж визнається неспроможним, позаяк цьому доводу надавалася оцінка господарськими судами і був мотивовано відхилений судами. Як вже зазначалося, і це установили суди, орендодавець, як то передбачено статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", скористався своїм правом та повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами установленими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу Украйни, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.