Постанова ВГСУ від 11.08.2016 року у справі №910/2835/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 910/2835/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДанилової М.В., Алєєвої І.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Грегуль Г.В. - дов. від 01.02.16, Федорук А.Т. - дов. від 01.02.16, відповідача: Татарчук О.Л. - дов. від 11.05.16,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від13.06.16у справі№910/2835/16 Господарського суду міста Києваза позовом до проВідділу цивільної охорони Департаменту поліції охорони Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" стягнення 16450 грн.

Відділ цивільної охорони Департаменту поліції охорони звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" 16450 грн. боргу. Позивач посилався на несплату відповідачем вартості наданих охоронних послуг за листопад 2015 року за договором №41-Д/2015/Мв від 01.10.15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.16 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16450 грн. боргу. Місцевий господарський суд виходив з факту надання позивачем і отримання відповідачем охоронних послуг у листопаді 2015 року за спірним договором та несплати останнім їх вартості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.16 (судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Дідиченко М.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 512, 513, 516 Цивільного кодексу України, статей 21, 33, 35, 38 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає недоведеним факт правонаступництва Відділу цивільної охорони Департаменту поліції охорони за спірним договором. Водночас скаржник посилається на те, що вартість послуг за листопад 2015 року не була погоджена сторонами та відповідач заперечував щодо їх прийняття.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.15 між Київським міжрайонним відділом УДСО при ГУМВС України в м. Києві - охороною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" - замовником був укладений договір №41-Д/2015Мв на надання послуг охорони підрозділом Державної служби охорони при МВС України. За умовами цього договору замовник передає, а охорона приймає на себе обов'язки із забезпечення охорони громадського правопорядку на об'єкті замовника, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-Б, згідно з дислокацією (додаток №1 до договору). Оплата за послуги охорони, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок охорони не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 2.2 договору). Відповідно до пункту 2.4 договору замовник зобов'язаний підписати акт або надати мотивовану відмову від його підписання упродовж 3 днів з моменту його отримання. За умови неповернення замовником підписаного акта чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягів наданих послуг у строк, обумовлений цим актом, вважається, що послуги надані охороною в повному обсязі і прийняті заявником без зауважень, а акт таким, що підписаний сторонами. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що Відділ цивільної охорони Департаменту поліції охорони (позивач) є правонаступником прав та обов'язків Київського міжрайонного відділу УДСО при ГУМВС України в м. Києві за договорами про надання охоронних послуг і господарськими договорами, що укладені останнім (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.15 №1399, наказ Департаменту поліції охорони №44 від 25.12.15), тобто позивач є правонаступником Київського міжрайонного відділу УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, окрім іншого, за спірним договором охорони від 01.10.15. Установили господарські суди і те, що у листопаді 2015 року відповідачеві були надані охоронні послуги, як то передбачено спірним договором, на загальну суму 16450 грн., що оформлено актом прийому-передачі виконаних робіт/послуг за листопад 2015 року №ЗАХ-000633. При цьому, як установили господарські суди, цей акт надсилався відповідачу і був ним отриманий (повідомлення про вручення поштового відправлення на 21 а.с.), втім підписаний відповідачем не був; обґрунтованої відмови про причини неприйняття наданих послуг за таким актом відповідач не надав та не направив виконавцеві. Отже, суди установили, що спірні послуги за листопад 2015 року (згідно з пунктом 2.4 договору) вважаються прийнятими відповідачем. Установили господарські суди і те, що строк оплати за спірні послуги настав; що відповідач за надані у листопаді 2015 року охоронні послуги не розрахувався та його борг становить 16450 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Відділу цивільної охорони Департаменту поліції охорони про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" 16450 грн. боргу. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, господарські суди установили, що у листопаді 2015 року відповідачеві були надані охоронні послуги за спірним договором, на загальну суму 16450 грн., що оформлено актом прийому-передачі виконаних робіт/послуг за листопад 2015 року №ЗАХ-000633. Суди установили, що цей акт надсилався відповідачу і був ним отриманий, проте підписаний відповідачем не був; що обґрунтованої відмови про причини неприйняття наданих послуг за таким актом відповідач не надав та не направив виконавцеві. Установили суди і те, що строк оплати за охоронні послуги у спірному періоді настав; що вартість виконаних, але неоплачених відповідачем охоронних послуг становить 16450 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості за отримані послуги у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення з нього 16450 грн. боргу вірно задоволені судами. Посилання скаржника на недоведеність того, що позивач є правонаступником виконавця за спірним договором визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами установленими судами та матеріалами справи. Як вже за зазначалося, і це установили суди, Відділ цивільної охорони Департаменту поліції охорони - позивач є правонаступником Київського міжрайонного відділу УДСО при ГУ МВС України в м. Києві за спірним договором № 41-Д/2015 Мв від 01.10.15 (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.15 №1399 та наказ Департаменту поліції охорони №44 від 25.12.15). Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід про висловлення виконавцеві зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг, позаяк йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був мотивовано відхилений. Судами було встановлено факт надання послуг відповідачеві у спірному періоді; заперечень та зауважень з приводу відмови від підписання акта приймання-передачі послуг відповідач виконавцеві не направив. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.