ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 906/12/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Вовка І.В., Селіваненка В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.16 та рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.16у справігосподарського суду Житомирської області №906/12/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"простягнення 7 701 561,15грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Чеботарьова І.Г.,

від відповідача - Богдан С.В.,

У С Т А Н О В И В:

04.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №13-143-В купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

З 04.04.2013по 10.07.2015 сторони уклали сімнадцять додаткових угод до договору №13-143-В, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків.

На стадії виконання умов договору, за період з 31.01.2013 по 30.09.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставили ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 2 366,486 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 13 046 891,49грн., що підтверджується підписаними Актами приймання-передачі газу та не заперечується відповідачем. .

Відповідно до п.6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

У пункті 3.4 договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяці, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказуючи на часткову сплату ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" заборгованості за поставлений газ у розмірі 8 880 334,69грн., унаслідок чого станом на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду та на час розгляду справи судом, останні на залишок суми боргу в розмірі 4 166 556,80грн. нарахували пеню у розмірі 1 955 019,15грн., збитки від інфляції у розмірі 1 407 178,63грн., та 3% річних у розмірі 172 806,57грн.

28.03.2016 рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін 13.06.2016 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Тимошенко О.М., Коломис В.В., Огороднік К.М.) у задоволенні позову відмовлено, дійшовши висновків про відсутність доказів, які б підтверджували, що строк виконання відповідачем зобов'язань настав, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, якими вважали неправомірно не взято до уваги умови договору щодо строків оплати, зазначали про безпідставність висновків судів стосовно наявності відкладальної умови для відповідача у частині виконання обов'язку зі сплати коштів у встановлені договором терміни, тому просили скасувати судові рішення, та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили із наявної у матеріалах справи заяви ПАТ НАК "Нафтогаз України" №26-8124/1.2-15 від 24.11.2015 про зарахування однорідних вимог, відповідно до якої припинено зобов'язання відповідача перед позивачем, які виникли за договором №13-143-В від 04.01.2013 у сумі 4 166 556,80грн., що відповідає розміру заявленого у позові основного боргу.

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Установивши факт зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у справі відповідно до заяви №26-8124/1.2-15 від 24.11.2015, що не заперечувалось позивачем, попередні судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що зобов'язання відповідача зі сплати 4 166 556,80грн. суми боргу припинилось.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 955 019,15грн., збитків від інфляції у розмірі 1 407 178,63грн., та 3% річних у розмірі 172 806,57грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що суми зазначених нарахувань передбачені п.7.2 договору, положеннями ст.ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положення пунктів 3.4., 6.1. договору свідчить, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. Встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обов'язки: відповідач зобов'язаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а позивач - підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання. Доказів направлення (вручення, передачі) відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу для здійснення розрахунків позивач не надав.

Таким чином, аналіз змісту п.6.1 договору дає підстави стверджувати, що питання кінцевого строку оплати фактично залишилось відкритим. Факт оплати відповідачем коштів за отриманий газ не свідчить про настання строку оплати, а є виконанням його зобов'язань у відповідності з п.6.1 договору.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які обгрунтовано послались на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №3-7гс14, із яких убачається, що оскільки у договорі сторони визначили Акт приймання-передачі газу істотним елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі ст.ст.6, 11 ЦК України.

За обставин ненастання строку виконання відповідачем зобов'язань по зазначених актах приймання-передачі, вимоги позивача є безпідставними.

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи положення статей 33, 43 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності керуючись законом, правомірно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2016 у справі № 906/12/16 - без змін

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя І.В. Вовк

Суддя В.П. Селіваненко