ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 906/129/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКорсака В.А., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета"на постанову від 08.06.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№906/129/16 господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета"до за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКоростишівської районної державної адміністрації 1. Житомирська державна адміністрація, 2. Торчинська сільська радапрозобов'язання вчинення дій

За участю представників сторін:

Від позивача - Міхайлов О.В. (дов. від 15.01.16)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про:

зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки параметрами якої є: адреса - Україна, Житомирська область, Коростишівський район, населений пункт Торчин; кадастровий номер: 1822587600:03:000:0002; площа - 6,56 га; призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; власник - Держава Україна в особі відповідача; номер запису про право власності: 13033951; зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 22 січня 2016 року;

?????????????????? зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки параметрами якої є: адреса - Україна, Житомирська область, Коростишівський район, населений пункт Торчин; кадастровий номер - 1822587600:03:000:0002; площа - 6,56 га; призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; власник - Держава Україна в особі відповідача; номер запису про право власності - 13033951; зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 22 січня 2016 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 (суддя Гансецький В.П.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у складі: Василишина А.Р., Бучинської Г.Б., Філіпова Т.Л. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "ТД Комета" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області у листі №02-38/2822 від 10.08.2016 повідомила, що не має можливості направити свого представника для участі в судовому засідання та зазначила, що доводи касаційної скарги вважає безпідставними в зв'язку з чим попросила рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 19.12.13 за № 630 Державною службою геології та надр України позивачу ТОВ "ТД Комета" виданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 1839 від 19.04.99 для видобування незмінних габро-анортозитів, придатних для блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи придатні для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового.

ТОВ "ТД Комета" у зв'язку з отриманням спеціального дозволу на користування надрами № 1839 від 19.04.99 звернулось до Коростишівської районної державної адміністрації, Житомирської обласної державної адміністрації та Торчинської сільської ради з заявами від 03.02.16 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 6,56 га, кадастровий номер: 1822587600:03:000:0002 без зміни її меж та цільового призначення з ТОВ "ТД Комета".

Посилаючись на те, що від відповідача, Коростишівської районної державної адміністрації,не надійшло відповіді на його заяву від 03.02.16 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 6,56 га, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначають підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Зокрема ними встановлено, що: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до технічної документації та викопіювання, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Торчин Коростишівського району Житомирської області, тобто в межах розпорядчих повноважень Торчинської сільської ради.

Крім того, у письмових запереченнях від 07.04.2016 за № 86 на позовну заяву Торчинської сільської ради вказала, що сесією сільської ради прийняті рішення від 15.03.2016 за № 33 та № 34 щодо надання ТОВ "ТД Комета" в оренду земельної ділянки площею 6,5618 га строком до 19 квітня 2017 року для розробки кар'єру Торчинського родовища габро-анортозитів.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Господарський суд не наділений будь-якими нормами діючого законодавства України правом зобов'язувати власника земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, приймати рішення щодо земельних ділянок. Тим більше, що чинним законодавством встановлено певний порядок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки в оренд.

Відповідно до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, які не суперечать положенням цього кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Згідно з ч. З ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суд у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Господарськими судами встановлено, що позивач не довів наявності між ним та відповідачем спору щодо укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки звернувся до суду з даним позовом до того, як Коростишівська районна державна адміністрація надала йому відповідь на його звернення від 03.02.2016 щодо можливості чи неможливості укладення договору оренди.

З огляду на викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Посилання касатора на те, що спірна земельна ділянка зареєстрована за Коростишівською районною державною адміністрацією не приймається до уваги, оскільки сторонами не надано доказів, з яких підстав за відповідачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, якою фактично розпоряджається Торчинська сільська рада і яка знаходиться в межах території Торчинської сільської ради.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" залишити без задоволення.

Постанову від 08.06.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/129/16 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді В. Корсак

Т. Данилова