ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 922/3622/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХ-А"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 29.01.2015 рокута постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 рокуу справі№ 922/3622/13 господарського суду Харківської областіза заявоюПовного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В."провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" - Марченко О.П., дов. № 301/15н від 02.07.2015 року; від Котова С.В. - Подашкіна О.Ю., ордер серія ХВ № 109000012; Левченко М.М., дов. б/н від 16.06.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року у справі № 922/3622/13 (суддя - Дзюба О.А.) частково задоволено заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") та Котова С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності.

Визнано недійсними відкриті торги у формі аукціону від 15.11.2013 року щодо продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4.

Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, за Фізичною особою підприємцем Котовим Сергієм Вікторовичем (далі - ФОП Котов С.В.) та поновлення обтяження нерухомого майна, нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього 30.12.2010 року та 09.06.2011 року, посвідченого 08.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. та зареєстрованого в реєстрі № 1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума - ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7.

Відмовлено ПАТ "Райфайзен банк Аваль" та Котову С.В. в задоволенні заяви в частині скасування свідоцтва на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013 року №4, зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. та в частині скасування свідоцтва про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 922/3622/13 (головуючий суддя - Шевель О. В., суддя - Пуль О.А., суддя - Крестьянінов О.О.) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХ-А" (далі - ТОВ "ЕКОТЕХ-А") та Котова С.В. задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року у справі № 922/3622/13 змінено, виключено з п. 3 резолютивної частини ухвали слова "застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права", замінено їх на слова "Визнати право" і далі у тексті слово "поновлення" замінено на слово "поновити". В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 922/3622/13, ТОВ "ЕКОТЕХ-А" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року у справі № 922/3622/13 в частині застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, за ФОП Котов С.В. та поновлення обтяження нерухомого майна, нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього 30.12.2010 року та 09.06.2011 року, посвідченого 08.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. та зареєстрованого в реєстрі № 1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума - ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 922/3622/13 в частині виключення з п. 3 резолютивної частини ухвали слова "застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права", замінивши їх на слова "визнати право" і далі у тексті слово "поновлення" замінити на слово "поновити" - скасувати.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. ст. 215, 216, 328, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2013 року голова ліквідаційної комісії Повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В." (далі - ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В.") звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення у відношенні боржника - Повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В." справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В.". Дана ухвала не була предметом апеляційного та касаційного перегляду.

14.10.2013 року господарським судом Харківської області прийнято постанову, якою визнано ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В." банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших видів економічних санкцій по усіх видах заборгованості банкрута, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури. Припиняються повноваження органів управління банкрута, ліквідатора і повноваження власника майна. Скасовуються арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника (в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна). Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Бєляєву О.В. Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. 3 ст. 38 Закону про банкрутство в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст. ст. 41 - 48 Закону про банкрутство і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника. Зобов'язано ліквідатора вжити заходів по оцінці та реалізації активів банкрута, представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 14.04.2014 року виконати ліквідаційну процедуру.

Постанова не була предметом апеляційного та касаційного перегляду.

19.11.2013 року від ліквідатора до суду першої інстанції надійшло клопотання про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області від 14.10.2013 року у даній справі, в якому ліквідатор просив надати роз'яснення з наступних питань:

- чи мають бути скасовані арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном учасників ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Н.В. (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова С.В. (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25), в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухового та нерухомого майна?

- чи допускається накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном учасників ПО "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Н.В. (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова С.В. (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25)?

- чи підлягає майно учасників ПО "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Н.В. (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова С.В. (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25) включенню до ліквідаційної маси банкрута?

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2013 року у справі № 922/3622/13 задоволено клопотання ліквідатора про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області у справі № 922/3622/13 від 14.10.2013 року. Роз'яснено резолютивну частину постанови господарського суду Харківської області у справі № 922/3622/13 від 14.10.2013 року наступним чином:

"арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном учасників ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Наталії Віталіївни (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова Сергія Вікторовича (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25), в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухового та нерухомого майна, підлягають скасуванню, накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном учасників ПО "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Наталії Віталіївни (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова Сергія Вікторовича (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25) не допускається, майно учасників ПО "Гузій Н.В. та Котов С.В.": Гузій Наталії Віталіївни (ід. номер 2529312961, адреса: м. Харків, вул. Водогінна, 15/2) та Котова Сергія Вікторовича (ід. номер 2553211799, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, 14, кв. 25), підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута на підставі ст. ст. 52, 124 Цивільного кодексу України, ст. ст. 38, 41 Закону про банкрутство.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у даній справі задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен банк Аваль". Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2013 року у справі № 922/3622/13 скасовано. Відмовлено у задоволені клопотання ліквідатора про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області від 14.10.2013 року у справі № 922/3622/13.

Підставою для відмови зазначено те, що:

по-перше, при прийнятті ухвали про роз'яснення місцевим господарським судом порушено норми ст. 89 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вийшов за межі вирішеної судом правової вимоги та вирішив питання, які не були предметом розгляду при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом. По своїй суті оскаржувана ухвала є судовим рішенням, яке встановлює нові обставини, а не викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі;

по-друге, при прийнятті ухвали про роз'яснення місцевим господарським судом порушено норми Закону про банкрутство, оскільки відповідно до ст. 38 названого Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Однак оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визначив, що внаслідок визнання боржника банкрутом підлягають скасуванню арешти, накладені на майно учасників підприємства-банкрута (Гузій Н.В. та Котова С.В.), хоча таких наслідків Закон про банкрутство не передбачає.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 року касаційну скаргу ліквідатора ПТ "Гузій Н.В. та Котов С.В." Бєляєвої О.В. залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі №922/3622/13 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2014 року ПАТ "Райфайзен банк Аваль" звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину, в якій, з урахуванням уточнень від 19.11.2014 року та від 22.01.2015 року, просив: визнати недійсними відкриті торги у формі аукціону від 15.11.2013 року щодо продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4; скасувати свідоцтво від 22.11.2013 року, що видане фізичні особі Пєтухову С.Г. на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 від 15.11.2013 року, та зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В.; скасувати свідоцтво про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2 044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, за ФОП Котовим С.В. та поновлення обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього від 30.12.2010 року та 09.06.2011 року, посвідчений 08.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. та зареєстрований в реєстрі №1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума - ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7; виключити спірну будівлю з ліквідаційної маси боржника. Також просив на виконання постановленого рішення направити відповідну інформацію до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області.

22.01.2015 року до суду першої інстанції Котовим С.В. також подана аналогічна заява про визнання недійсним правочину та застосування його наслідків.

Подані заяви були мотивовані порушенням ліквідатором норм Закону про банкрутство та порушенням прав заявників, оскільки ліквідатором до ліквідаційної маси боржника було включено та реалізовано майно, що належить не боржнику, а його засновнику (фізичній особі Котову С.В.) та яке знаходиться в іпотеці банку.

За результатами розгляду вказаних заяв, 29.01.2015 року господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу, яка з посиланням на ст. ст. 2, 42, 43, 44, 49, 51, 55, 58, 75, 77 Закону про банкрутство мотивована тим, що матеріали справи не містять згоди заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або господарського суду на продаж майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, відсутні докази залучення торгівельної організації учасником справи про банкрутство та розміщення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та офіційному веб-сайті органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута, що свідчить про продаж ліквідатором майна банкрута в ліквідаційній процедурі з порушенням вимог Закону про банкрутство. Крім того, суд з посиланням на ст. 216 ЦК України дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно за ФОП Котовим С.В. та поновлення обтяження нерухомого майна.

Переглядаючи вказану ухвалу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову її зміну, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується учасниками провадження у справі про банкрутство, після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором боржника виявлено майно учасника боржника - Котова С.В., а саме: нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4.

Вказане майно належить на праві власності Котову С.В. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.12.2006 року, що зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.12.2006 року, не є внеском у статутний капітал боржника та знаходиться в іпотеці ПАТ "Райфайзен банк Аваль" за договором іпотеки від 08.05.2008 року.

15.11.2013 року спірне майно - нежитлова будівля в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, реалізовано на відкритих торгах у формі аукціону, фізичній особі Пєтухову С.Г., що підтверджується протоколом №4 проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013 року та цього ж дня передано покупцю на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно.

22.11.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. на підставі вищевказаних протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 та акту про передання права власності на нерухоме майно від 15.11.2013 року видано свідоцтво за реєстровим номером 1278, яким посвідчено що право власності на спірне майно належить Пєтухову С.Г.

В подальшому Пєтуховим С.Г. спірне майно було відчужено третій особі - ТОВ "ЕКОТЕХ - А". Відповідний факт підтверджується наявними у справі свідоцтвом про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 29.10.2014 року.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно зі ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки спірний договір укладений ліквідатором боржника в межах реалізації своїх повноважень у ліквідаційній процедурі, даний спір підлягає розгляду у межах справи про банкрутство.

Положеннями Закону про банкрутство (ст. ст. 43, 44, 49, 51, 58) передбачено певний порядок реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі.

Зокрема, проведення інвентаризації та оцінки такого майна ліквідатором, визначення початкової вартості цілісного майнового комплексу, якою є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів, порядок продажу (у вигляді цілісного майнового комплексу, а у разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами), визначення та визнання (на підставі ухвали суду) організатора аукціону та певні вимоги до нього, порядок діяльності організатора аукціону, строки та порядок оприлюднення оголошення про проведення аукціону тощо.

Як встановлено господарським судом першої так і судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні докази згоди заставного кредитора - ПАТ "Райфайзен банк Аваль" або господарського суду на продаж майна: нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, відсутні докази залучення торгівельної організації учасником справи про банкрутство, відсутні докази розміщення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що продаж майна в ліквідаційній процедурі здійснено із порушенням діючого законодавства.

Окрім того, у відповідності до ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси (за певним винятком). До складу ліквідаційної маси банкрута не включається майно, що є предметом забезпечення.

Матеріалами справи встановлено, що фактично предметом торгів (аукціону), який є предметом оскарження, було нерухоме майно, яке не віднесено за ст. 42 Закону про банкрутство до складу ліквідаційної маси боржника, оскільки таке нерухоме майно належить на праві власності не юридичній особі - банкруту, а його засновнику - Котову С.В. та до того ж є предметом забезпечення зобов'язань Котова С.В. перед банком на підставі договору іпотеки від 08.05.2008 року.

Зазначене виключало правові підстави виставлення на торги та продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, яке не належить на праві власності банкруту.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, у відзиві на заяву банку про визнання недійсним договору ліквідатор не заперечує того факту, що нею реалізовано у процедурі банкрутства боржника майно, що належить не боржнику, а одному з його засновників. Однак, вважає, що такі дії нею здійснено правомірно, оскільки в силу приписів ст. ст. 119, 124 ЦК України та ст. 74 Закону України "Про господарські товариства" у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Також посилається на положення ст. 213 ГК України, відповідно до якої до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, як відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника та положення ст. 41 Закону про банкрутство, згідно з якими у разі банкрутства боржника з вини його засновників, на них може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника у разі недостатності у останнього майна.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що вищенаведені ліквідатором норми дійсно передбачають можливість покладення на учасників (засновників) відповідальності за зобов'язаннями товариства.

Однак, визначальним у даних випадках є встановлення певних фактів, як то:

недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі (ст.ст. 119, 124 ЦК України, ст. 74 Закону України "Про господарські товариства");

наявність відповідних вказівок в законі або установчих документах боржника (ст. 213 ГК України);

наявності вини засновників у банкрутстві товариства та недостатності у останнього майна (ст. 41 Закону про банкрутство).

Жодна із перелічених підстав ліквідатором не доведена.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що ліквідатором здійснені певні дії щодо виявлення всього майна боржника, здійснена його оцінка та реалізація в порядку та на підставах, передбачених Законом про банкрутство, сплачено певні борги за рахунок такої реалізації та встановлено факт недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі, що надавало б йому підстави для застосування наведених вище положень ст. ст. 119, 124 ЦК України та ст. 74 Закону України "Про господарські товариства". Також, матеріали справи не містять доказів встановлення факту наявності вини засновників у банкрутстві товариства, що є передумовою для застосування ст. 41 Закону про банкрутство.

Навпаки, як встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч вищенаведеним приписам законодавчих актів, положень ст. 98 Закону про банкрутство відповідно до якої арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, діяти добросовісно, розсудливо, на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та Законом про банкрутство, а також всупереч вимогам постанови суду про визнання боржника банкрутом, ліквідатором боржника не були вжиті заходи по інвентаризації, оцінці та реалізації активів банкрута, а здійснено реалізацію майна одного з засновників цього боржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у постанові про визнання боржника банкрутом у даній справі зазначено про наявність у боржника майна, зокрема, акцій ВАТ "Нафтоенергоспецсервіс", які - як активи боржника - підлягали першочерговому включенню до ліквідаційної маси та реалізації на підставі положень Закону про банкрутство (зокрема, ст. ст. 43, 44).

Суд апеляційної інстанції вказав також і на те, що відповідний продаж здійснено ліквідатором навіть до його звернення до суду з клопотанням про роз'яснення постанови про визнання банкрутом (клопотання від 18.11.2013 року) та винесення судом першої інстанції ухвали від 22.11.2013 року про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області у справі № 922/3622/13 від 14.10.2013 року (яка в подальшому була скасована), в якій зокрема, зазначено про включення до ліквідаційної маси банкрута майна учасників ПО "Гузій Н.В. та Котов С.В."

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 року у даній справі встановлено, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визначив, що внаслідок визнання боржника банкрутом підлягають скасуванню арешти, накладені на майно учасників підприємства-банкрута (Гузій Н.В. та Котова С.В.), хоча таких наслідків Закон про банкрутство не передбачає. Тобто, неправомірність скасування арештів, накладених на майно учасників підприємства-банкрута (Гузій Н.В. та Котова С.В.) встановлена названими судовими актами у даній справі, а відтак, і подальше включення цього майна до ліквідаційної маси та подальша його реалізація є неправомірною.

За приписами ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України підставою для визнання недійсним правочину є невідповідність змісту правочину іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення протоколу про проведення прилюдних торгів, складання такого протоколу є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Враховуючи що проведення аукціону з продажу заставного майна, який відбувся 15.11.2013 року, здійснено з порушенням вимог Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання результатів аукціону з продажу нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Верстатобудівна, 4, який відбувся 15.11.2013 року та оформлений протоколом №4 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013 року, недійсними (письмовий договір купівлі-продажу спірного майна не укладався).

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2 044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, за ФОП Котовим С.В. та поновлення обтяження цього майна.

Однак, суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції невірно застосовані приписи ст. 216 ЦК України, оскільки даними нормами встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто, таких наслідків недійсності правочину, як визнання права власності, вказана норма не містить.

Суд не позбавлений права за результатами розгляду справи, у разі визнання недійсним договору, самостійно застосувати наслідки недійсності правочину, які передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Разом з тим, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника та першого покупця, у той же час норма ст. 216 ЦК України не може бути застосована як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі, та що має місце у даній справі.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення такої процесуальної дії як застосування наслідків недійсності правочину у даній справі та у спосіб, не передбачений нормами чинного законодавства, є необґрунтованим, а відтак, вимоги заявників та оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій частині є необґрунтованими, а тому з резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду слід виключити припис про застосування наслідків недійсного правочину.

В той же час, суд апеляційної інстанції вказав на те, що вимоги заявників стосовно визнання права власності на спірне нерухоме майно - нежитлову будівлю та поновлення обтяження цього нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

При цьому, судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду України по даному питанню, викладена у постановах від 23.12.2014 року у справі № 5011-74/9393-2012, від 30.09.2014 року у справі №43/440-6/231.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Котов С.В. є власником майна, яке вибуло із його власності поза його волею (що підтверджується, зокрема, і встановленим фактом недійсності первинного правочину щодо відчуження майна), за відсутності будь-яких договірних (зобов'язальних) відносин. При цьому, особи, які на даний час зареєстрували право власності на таке майно за собою, не визнають (заперечують) право власності Котова С.В.

З урахуванням обставин справи та висновків щодо застосування норм права (аналогічних у даній справі), викладені у постановах Верховного Суду України, які в силу приписів закону мають враховуватись при розгляді даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж спірного майна здійснено на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством (що виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна). Такий продаж здійснено поза волею власника майна, за відсутності будь-яких зобов'язальних відносин між власником та особами, які таке право власності не визнають, а відтак, вимога про визнання права власності є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

У зв'язку з обґрунтованістю вимог про визнання права власності та зважаючи на скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду у даній справі про скасування обмежень та заборон (винесена за результатами розгляду клопотання про роз'яснення постанови та досліджена у даному провадженні), суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про поновлення обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Верстатобудівна, 4, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін внесених до нього від 30.12.2010 року та 09.06.2011 року, посвідчений 08.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. та зареєстрований в реєстрі №1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума - ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7.

Щодо вимог про скасування свідоцтва від 22.11.2013 року, що видане фізичні особі Пєтухову С.Г. на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 від 15.11.2013 року, та зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В., а також скасування свідоцтва про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї частини вимог з тих підстав, що відповідної процесуальної дії не передбачено нормами чинного законодавства.

Так, як встановлено із матеріалів справи, результати аукціону з продажу нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 4, який відбувся 15.11.2013 року та оформлений протоколом №4 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013 року, визнано недійсними (письмовий договір купівлі-продажу спірного майна не укладався).

Акт про передання права власності на придбане нерухоме майно, на підставі якого приватним нотаріусом було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні та свідоцтво про право власності наступної особи є засобом фіксації певної події, що відбувалася під час проведення аукціону та подальшого відчуження, тобто вказані документи не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх цивільних прав та обов'язків, а тому підстави для визнання їх недійсними або скасування в судовому порядку відсутні (оскільки з визнанням недійсним правочину, здійснення якого такі акти фіксували, вони втрачають свою юридичну силу).

Окрім того, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи про визнання права власності за іншою особою, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за такою особою (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з викладеного, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та викладені норми законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, ухвала господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року (з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05 .2015 року) та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 922/3622/13 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХ-А" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.2015 року (з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05 .2015 року) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05 .2015 року у справі № 922/3622/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.