ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2015 року Справа № 914/69/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Гоголь Т.Г.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА і К"на постановувід 02.06.2015 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/69/15 господарського суду Львівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"до Товариства з обмеженою відповідальністю " МІРА і К" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 613,79 грн.,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2015 р. ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ " МІРА і К" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 613,79 грн. на підставі статті 16 Закону України "Про страхування", статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статей 979, 1172, 1191 Цивільного кодексу України.
ТОВ "МІРА і К" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що положеннями пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які були чинними на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не передбачено лише письмову форму повідомлення про настання страхового випадку, а тому відповідачем було належним чином повідомлено в усній формі шляхом здійснення телефонного дзвінка на стаціонарний номер АТ "УОСК" про страховий випадок, який мав місце 23.04.2013 року, що підтверджується розшифровкою телефонних дзвінків.
Крім того, відповідачем зазначалося, що позивачем не подано належним чином оформлених письмових платіжних документів, які б підтверджували виплату страхового відшкодування саме за страховим полісом АЕ/1301381 від 28.12.2012 року (а.с.62-63).
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2015 р. (суддя Березняк Н.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МІРА і К" на користь ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" 23490,36 грн. відшкодування в порядку регресу та 1743,62 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку про підтвердження факту здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі в розмірів 23490,36 грн. та виникнення у нього права вимоги, яке страхувальник, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Також, суд зазначив про відсутність правових підстав для стягнення в порядку регресу з відповідача вартості виплаченої пені та відшкодувань сум ПДВ.
За апеляційною скаргою ТОВ "МІРА і К" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.06.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ТОВ " МІРА і К" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 38.1.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не подано належним чином оформлених письмових платіжних документів, які б підтверджували виплату страхового відшкодування саме за страховим полісом АЕ/1301381 від 28.12.2012 р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 28.12.2012 року між ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" та ТОВ "МІРА і К" було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АЕ /1301381, відповідно до якого в період з 28.12.2012 року по 31.12.2013 року була застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатувала автомобіль марки А 09202 "Богдан", номерний знак ВС 2816АА (а.с.11).
23 квітня 2013 року по вул. Личаківській, 232 у м. Львові з вини водія забезпеченого транспортного засобу "Богдан" д.н.з. ВС2816АА Єдлінського Я.В. внаслідок порушення пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Нісан д.н.з. ВК 0444 МІ під керуванням Кизими О.К.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 20.05.2013 року у справі №466/3358/13-п водія транспортного засобу "Богдан" д.н.з. ВС2816АА Єдлінського Я.В. визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.) в доход держави (а.с.16).
Єдлінський Я.В. на момент ДТП працював водієм автобуса ТОВ "МІРА і К", що підтверджується наказом товариства (а.с. 48).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач письмово повідомив позивача про страховий випадок лише 13.05.2013 року, що підтверджується вхідним штемпелем (а.с.43), тобто після спливу більше трьох днів після настання страхового випадку. При цьому відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження направлення заяви (повідомлення) у встановлені законом терміни.
Позивачем на підставі складеного 16.08.2013 року страхового акта №11173, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1301381 від 28.12.2012 року та Постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 20.05.2013 року, було здійснено Кизиму О.К. виплату страхового відшкодування в сумі 22990,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4904 від 22.08.2013 року, № 5576 від 27.09.2013 року, № 1111 від 20.02.2014 року, а також здійснено виплату пені та ПДВ згідно платіжного доручення №2157 від 09.04.2014 року (а.с.12-13, 38, 39, 40).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування ТОВ "МІРА і К" шкоди в порядку регресу в розмірі 24 613,79 грн., у зв'язку із неповідомленням ні Страхувальником, ні водієм забезпеченого транспортного засобу про ДТП Страховика у встановлений законом термін.
Статтею 355 Господарського кодексу України визначено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вказані приписи кореспондуються з приписами статті 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до статі 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписами статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення страхового випадку (ДТП) 23.04.2013 року) визначені підстави за якими страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, у разі неповідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення страхового випадку (ДТП) 23.04.2013 року) передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально."
Оскільки судами попередніх інстанцій вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що про настання дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку), яка сталася 23 квітня 2013 року, страхувальник повідомив страховика, у встановленому законом порядку, лише 13.05.2013 року, судова колегія погоджується з висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення вимог страховика про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу зі свого страхувальника.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. у справі № 914/69/15 та рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Т. Гоголь