ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 902/24/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"на рішення та постановугосподарського суду Вінницької області від 10.03.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015у справі№ 902/24/15 господарського суду Вінницької областіза позовомПриватного підприємства, центру експертних послуг "Сервіс-центр" доДержавного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держземагентства у Вінницькій областіпростягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 175 174,44 грн. за договором субпідряду № 95 від 27.09.2013,за участю представників: від позивачаСидорчук С.О., Сидорчук В.М.від відповідачане з'явився від третьої особине з'явивсяВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Приватне підприємство, центр експертних послуг "Сервіс-центр" (далі - ПП ЦЕП "Сервіс-центр") звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") про стягнення боргу за виконані роботи у розмірі 134 656,50 грн., пені у розмірі 5 507,24 грн., 3% річних у розмірі 4 039,70 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 30 971,00 грн.

Рішенням господарського Вінницької області від 10.03.2015 у справі № 902/24/15 (суддя Яремчук Ю.О.) позов ПП ЦЕП "Сервіс-центр" задоволено повністю; стягнуто з ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь позивача 134 656,50 грн. боргу, 5 507,24 грн. пені, 4 039,70 грн. 3% річних та 30 971,00 грн. інфляційних втрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Коломис В.В., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 у справі № 902/24/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі № 902/24/15, ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і передати справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.08.2015 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", який надійшов до Вищого господарського суду України 30.07.2015, ПП ЦЕП "Сервіс-центр" проти касаційної скарги заперечує та вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.2015 № 02-05/571 для розгляду справи № 902/24/15 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Дунаєвська Н.Г.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.09.2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Замовник) та ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (Виконавець) було укладено договір № 107/1 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався у 2013 році надати послуги з проведення інвентаризації земель загальною площею 266667 га на території Вінницької області, згідно з додатком 1, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

27.09.2013 між ПП ЦЕП "Сервіс-центр" (Субпідрядник) та ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (Підрядник) був укладений договір субпідряду № 95 на виконання робіт щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) (далі - Договір субпідряду).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідряду Підрядник доручає, а Субпідрядник, який має ліцензію серії АГ № 583023 на проведення робіт із землеустрою, видану Державним комітетом України із земельних ресурсів 19.01.2011 за № 46, кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника Сидорчука О.І. № 000501 від 18.01.2013, зобов'язується розробити та передати Підряднику, на умовах цього Договору, документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Вінницької області.

Згідно з п. 3.1 Договору субпідряду строк виконання робіт починається з моменту підписання цього Договору сторонами та діє до 15.12.2013.

Пунктом 4.1 Договору субпідряду визначено, що ціна робіт за Договором є договірною, і згідно з додатком 3 протоколу погодження договірної ціни становить 260 842,84 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.4 Договору субпідряду Підрядник протягом 7 банківських днів перераховує Субпідрядникові відповідні грошові кошти після підписання акта виконаних робіт та за умови отримання Підрядником коштів від Головного управління Держземагентства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013 за № 107/1.

Згідно з п. 5.1 Договору субпідряду розроблена документація із землеустрою в термін до 15.12.2013 передається Субпідрядником у 3-х примірниках в паперовому та електронному вигляді Підрядникові, що оформлюється відповідними актами приймання-передачі документації.

02.12.2013 між позивачем та відповідачем було підписано акт б/н, відповідно до якого, на підставі договору субпідряду № 95 від 27.09.2013, позивачем надані послуги згідно з календарним планом всіх етапів виконаних робіт на загальну суму 134 656,50 грн.

04.08.2014 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 49 у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань відповідача за Договором субпідряду. Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 134 656,50 грн., а також 4 039,70 грн. 3% річних, 30 971,00 грн. інфляційних втрат та 5 507,24 грн. пені.

Доводи відповідача щодо неможливості сплати ним коштів за Договором субпідряду з посиланням на несплату третьою особою заборгованості за договором № 107/1 від 26.09.2013 у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на погашення зазначеної заборгованості (через відсутність державного фінансування), обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення від обов'язку оплати відповідних робіт.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами боржника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що наведені ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" обставини не виправдовують бездіяльність відповідача і не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, яку враховано апеляційним господарським судом при розгляді даної справи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 у справі № 902/24/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

Н.Г. Дунаєвська