ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 5011-28/10974-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2015у справі № 5011-28/10974-2012 господарського суду міста Києваза заявою Публічного акціонерного товариства "Уктранснафта", в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Уктранснафта"доТовариства з обмеженою відповідальністю науково - дослідного та технічного центру "Ротор"провизнання банкрутомза участю представників сторін: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю науково - дослідного та технічного центру "Ротор" - Боляк І.В., від Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" - Жаворонкова Г.С., від Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" - Макаревич О.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 відмовлено в задоволенні скарги Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ронського Романа Михайловича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Завод імені В.О. Малишева" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 5011-28/10974-2012, прийняти нове рішення, яким зобов'язати ліквідатора Боляка І.В. виключити з ліквідаційної маси машину пошарової розробки ґрунту МРПГ-1М та машину траншейну МТ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 334, ч. 4 ст. 656, ст. 658 ЦК України, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 за заявою ПАТ "Уктранснафта", в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Уктранснафта" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний та технічний центр "Ротор".

Постановою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-дослідний та технічний центр "Ротор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

08.12.2014 до господарського суду міста Києва надійшла скарга ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ронського Романа Михайловича.

Подана скарга обґрунтована тим, що в межах проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний та технічний центр "Ротор" ліквідатором банкрута вчиняються дії щодо реалізації майна, зокрема машини МРПГ-1М - машини пошарової розробки ґрунту та машини траншейної МТ, які були виготовлені ДП "Завод ім. В.О. Малишева" відповідно до умов договору № 23/22Н-04-98дп від 20.01.2004 та № 1637дп від 10.12.2004, однак, як зазначає скаржник, які не були передані боржнику та відповідно право власності на вказане майно до боржника не перейшло.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 14.01.2015, керуючись вимогами ч. 1 ст. 41 та ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, ст.ст. 32-34 ГПК України, відмовив в задоволенні скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 24.03.2015 погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що формування та включення до ліквідаційної маси усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлення в ході ліквідаційної процедури встановлено положеннями ч. 1 ст. 41 та ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відноситься до повноважень ліквідатора банкрута.

Оспорюючи правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси, особа, яка подає відповідну заяву, повинна підтвердити належність їй цього майна (на праві власності або господарського відання) шляхом надання відповідних правовстановлюючих документів.

Судами першої та апеляційної інстанцій із наявних матеріалів справи встановлено, що ДП "Завод ім. В.О. Малишева" не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності останнього на машину пошарової розробки ґрунту МРПГ-1М та машину траншейну МТ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції від 14.01.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 24.03.2015 прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

Оскільки, постановою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-дослідний та технічний центр "Ротор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М., то в даному випадку підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 11 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Згідно вимог статті 1 вказаного Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ронського Романа Михайловича, в порушення вимог ст. ст. 1, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в оскаржуваних ухвалі та постанові не з'ясовано, чи являється ДП "Завод ім. В.О. Малишева" учасником у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного та технічного центру "Ротор" та, чи мало, в даному випадку, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" право відповідно до вимог Закону про банкрутство звертатись до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 14.01.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 24.03.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 - підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 5011-28/10974-2012 скасувати. Справу № 5011-28/10974-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк