ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 917/2416/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 02.02.2016та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016у справі№917/2416/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор-Плюс"прозобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства за участю представників сторінвід позивача:Потапенко С.Ю. (дов. б/н від 30.06.2016),від відповідача:Штепа О.В. (дов. б/н від 08.07.2016),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор-Плюс" визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2016 у справі № 917/2416/15 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А., Лакіза В.В., Пуль О.А.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (далі - банк) та Приватним підприємством "Фірма "Мега-Трейд" (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 11127822000 (далі - кредитний договір-1), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у межах загальної суми кредитування в іноземній валюті у розмірі 4 557 000,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 18 899 277,99 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору, з умовою повернення отриманого кредиту щомісячно рівними частинами до кінцевого строку користування кредитом - 13.03.2017 та зі сплатою процентів у розмірі 8,49 % річних.

Крім того, 14.03.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (далі - банк) та Приватним підприємством "Фірма "Мега-Трейд" (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 11127753002 (далі - кредитний договір-2), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті, ліміт кредитної лінії - 1 643 000,00 швейцарських франків у порядку та на умовах, визначених цим договором, що дорівнює еквіваленту 6 814 025,40 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору, з умовою кінцевого строку повернення кредиту - 13.03.2017 та зі сплатою процентів у розмірі 8,49 % річних.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитних договорів - 1,2 позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до кредитних договорів), але в будь-якому випадку не пізніше 13.03.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цих договорів на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договорів.

Належне виконання позичальником зобов'язань за вказаними кредитними договорами-1,2 забезпечувалося договорами поруки від 14.03.2007 (далі - договори поруки), укладеними між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокор-Плюс" (далі - поручитель), за умовами яких поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитних договорів в повному обсязі, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

У зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами-1,2 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, 24.12.2009 банк направив на адресу позичальника ПП "Фірма "Мега-Трейд" вимоги щодо визнання терміну повернення кредитів таким, що настав, а кредиту та плати за кредити - обов'язковими до повернення в порядку розділу 11 кредитних договорів. У зазначених вимогах банком встановлено новий строк повернення кредитної заборгованості у повному обсязі - 08.01.2010.

28.01.2010 банк направив на адресу поручителя ТОВ "Компанія "Єврокор-Плюс" вимоги за вих. № 30-61/0185, № 30-61/0186 по договору поруки щодо визначення терміну повернення кредитів таким, що настав, а кредиту та плати за кредити - обов'язковими до повернення в порядку п. 2.2 договорів поруки на 10-й робочий день з дати відправлення цих вимог. Граничним строком виконання вимог банку визначено 11.02.2010.

08.12.2011 між Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - покупець) укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаними кредитними договорами (далі - договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2949. На підставі вказаного договору відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки.

Судами також встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2014 у справі № 917/950/14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2016, порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ПП "Фірма "Мега-Трейд".

Після офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Фірма "Мега-Трейд" до господарського суду, окрім інших кредиторів, звернувся ПАТ "Дельта Банк" із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 103 654 159,70 грн., в т.ч. 35 198 500,00 грн., як такі, що забезпечені майном боржника та 1 218,00 грн. судового збору.

Грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника на суму 103 654 159,70 грн. відхилені ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.08.2014 у справі № 917/950/14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014. Цією ж ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Фірма "Мега-Трейд".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015 скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 917/950/14 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи в означеній частині Господарським судом Полтавської області у справі № 917/950/14 винесено ухвалу від 01.12.2015, якою відхилено кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ПП "Фірма "Мега-Трейд" на суму 103 654 159,70 грн.

При цьому, Господарським судом Полтавської області під час розгляду справи № 917/950/14 встановлено, що банк у зв'язку з порушенням позичальником ПП "Фірма "Мега-Трейд" зобов'язань за кредитними договорами-1,2 скористався передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та положеннями вказаних кредитних договорів правом вимоги дострокового погашення кредитної заборгованості у повному обсязі, надіславши 24.12.2009 боржнику письмову вимогу, яка була отримана останнім.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ПАТ "Дельта Банк" зазначав, що згідно положень чинного законодавства та умов договорів поруки ТОВ "Компанія "Єврокор-Плюс" несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боржником ПП "Фірма "Мега-Трейд" зобов'язань за кредитними договорами-1,2. З огляду на наведені обставини, враховуючи, що ТОВ "Єврокор-Плюс" перебуває у стані припинення, ПАТ "Дельта Банк" вказувало на наявність у відповідача обов'язку включити його грошові вимоги на суму 105 463 418,49 грн. до реєстру вимог кредиторів до ліквідаційного балансу ТОВ "Єврокор-Плюс".

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порука за зобов'язаннями позичальника є припиненою в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, а строк позовної давності щодо заявлених вимог пропущеним, оскільки у вимогах про дострокове повернення кредитної заборгованості банк змінив строк виконання основного зобов'язання - 08.01.2010, і перебіг строку позовної давності розпочався саме з цієї дати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позовна давність визначена у ст. 256 ЦК України як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до положень ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення кредитної заборгованості, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

У разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14).

З огляду на наведене, встановивши, що банк у своїх письмових вимогах від 24.12.2009, направлених на адресу позичальника ПП "Фірма "Мега-Трейд", визначив новий строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі - 08.01.2010, а ПАТ "Дельта Банк" звернувся до господарського суду з позовом про визнання кредиторських вимог на суму 105 463 418,49 грн. та включення їх до ліквідаційного балансу відповідача лише у листопаді 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що позов заявлено після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на п. 3.1 договору поруки, яким встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника по основному договору, підлягають відхиленню, адже умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банк відповідно до умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів повинні бути заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

Не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку і доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 35, 43 ГПК України. Посилання скаржника на те, що в основу оскаржених судових рішень були покладені висновки, наведені в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 у справі № 917/950/14, яка не набрала законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, на підставі яких банк змінив строк виконання основного зобов'язання, були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду спору у даній справі.

Інші, викладені в касаційній скарзі, доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2016 у справі № 917/2416/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова