ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 914/9/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного підприємства "Західний Буг"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.16 та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.03.15у справігосподарського суду Львівської області №914/9/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Преміум Ресурс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Стоянівнасіння"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонівідповідача приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Комарницька Н.І.прозвернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майноза зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стоянівнасіння"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Преміум Ресурс"провизнання недійсним договору іпотеки

за участі представників сторін:

від ПП "Західний Буг" - Боровець М.С.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

05.01.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Преміум Ресурс" звернулися до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стоянівнасіння" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.02.2013 та на предмет застави за договором застави від 26.01.2015. Позов мотивовано невиконанням ТОВ "Стоянівнасіння" зобов'язання за додатковим договором від 08.02.2012 щодо сплати суми боргу у розмірі 2 421 524,37грн. до 15.03.2013, та наявністю у ТОВ "Дельта Преміум Ресурс" як іпотекодержателя та заставодержателя, переважного права перед іншими кредиторами на звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

09.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Стоянівнасіння" звернулися до господарського суду Львівської області з зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 12.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Комарницькою Наталією Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за №120., який, на їхню думку, суперечив вимогам ст.203 ЦК України, вчинений із перевищенням директором ТОВ "Стоянівнасіння" на час укладення цієї угоди наданих йому повноважень.

04.03.2015 представники ТОВ "Дельта Преміум Ресурс" та ТОВ "Стоянівнасіння" звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди від 02.02.2015, відповідно до якої сторони домовились про наступне: ТОВ "Стоянівнасіння" з метою мирного врегулювання спору визнає заборгованість перед ТОВ "Дельта Преміус Ресурс" у розмірі 2 401 524,37грн.; ТОВ "Стоянівнасіння" відмовляється від зустрічного позову у справі №914/9/15; у рахунок часткового погашення боргу в сумі 1 981 560,00грн. ТОВ "Стоянівнасіння" передає, а ТОВ "Дельта Преміум Ресурс" приймає у власність нерухоме майно - комплекс, що розташований за адресою вул. Витківська, 35, м. Радехів, Львівської області, яке є предметом іпотечного договору; ТОВ "Стоянівнасіння" у рахунок погашення перед ТОВ "Дельта Преміум Ресурс" заборгованості, забезпеченої договором застави від 12.02.2013, зобов'язується до 31.03.2015 перерахувати останньому 301 200,00грн.; з моменту затвердження мирової угоди у ТОВ "Дельта Преміум Ресурс" виникає право власності на предмет іпотеки, а заборгованість ТОВ "Стоянівнасіння" вважається частково погашеною.

04.03.2015 ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Коссак С.М.), затверджено мирову угоду від 02.03.2015 між сторонами у справі на умовах, викладених вище, припинено провадження у справі щодо розгляду первісного та зустрічного позовів.

10.02.2016 "Західний Буг", вважаючи, що ухвала від 04.03.2015 порушує їх права та обов'язки, звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у порядку статті 91 ГПК України.

28.03.2016 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Мельник Г.І., Дубник О.П., Матущак О.І.) ухвалу господарського суду Львівської області від 04.03.2015 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП "Західний Буг" - без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, приватне підприємство "Західний Буг", у порядку ст.107 ГПК України, звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи для нового розгляду, посилаючись на неповне встановлення судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що судові рішення стосуються прав та обов'язків ПП "Західний Буг", без залучення їх до участі у справі, з огляду на що є незаконними.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника щодо скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених без дотримання вимог ст.ст.43, 84 ГПК України, виходячи з наступного.

Затверджуючи подану сторонами мирову угоду та припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції виходив із того, що умови цієї угоди не суперечить вимогам діючого законодавства і не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він у порушення вимог ст.43 ГПК України не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, за змістом статті 78 ГПК України у разі укладення між сторонами мирової угоди, суд затверджує її за умови, що дії сторін не суперечать законодавству, не порушують прав чи охоронюваних інтересів інших осіб.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (ст.36 Закону України "Про іпотеку").

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч.8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, усупереч зазначеного порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передача у власність позивачу нерухомого майна відповідача відбулася на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 14.03.2015.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційним господарським судом також не звернуто увагу на положення статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", у результаті чого перехід права власності на спірне нерухоме майно в обраний сторонами спосіб через затвердження судом мирової угоди потягло за собою підміну функцій державних органів під час процедури реалізації іпотечного майна, якій мали б передувати перевірка відомостей у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, обтяжень, застав, податкових застав, арештів тощо.

Дійшовши висновків про відсутність підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, судом апеляційної інстанції усупереч вимогам ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки доводам ПП "Західний Буг" стосовно вартості нерухомого майна відповідача, яка визначалась ДП "Фінексперт" на замовлення позивача і відповідно до звіту ринкової вартості комплексу нерухомого майна відповідача становить 1 981 560,00грн. При цьому, відповідно до звіту про оцінку майна об'єкта оцінки від 17.12.2015, проведеною на замовлення ВДВС Радехівського районного управління юстиції, вартість цього майна становить 3 971 473,00грн. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було перевірено твердження заявника про те, що оцінка предмету іпотеки та його вартість, яка відображена в мировій угоді, затвердженій місцевим судом, була проведена на замовлення зацікавленої особи, яка у подальшому бажала набути це майно у власність на підставі мирової угоди, та є суттєво заниженою.

Зазначених обставин господарський суд не врахував та затвердив мирову угоду, умови якої суперечать законодавству України та порушують права й охоронювані інтереси інших осіб, які заявляють свої права на спірне майно, що позбавило стягувача - ПП "Західний Буг" виконання судового рішення до боржника - ТОВ "Стоянівнасіння".

Беручи до уваги викладене, рішення обох інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Західний Буг" задоволити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.03.2015 у справі №904/9/15 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЖ.О. Корнілова