ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 910/6705/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Шевченко О.М. дов. від 01.07.2016відповідача:Новицька С.В. дов. від 14.09.2015, Несміх М.Н. - голова правління розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 25.02.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016у справі№ 910/6705/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"простягнення 181 859, 01 грн.ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Водоканал", товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" (далі - ЖБК "Кристал-6", кооператив) про стягнення 181859,01 грн. заборгованості за договором від 22.07.1997 №04582/4-12, з яких 133659,78 грн. основного боргу, 15692,71 грн. інфляційних втрат, 5105,83 грн. 3% річних, 668,73 грн. пені та 26731,96 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Мартюк А.І.), позов задоволено повністю. Стягнуто із ЖБК "Кристал-6" на користь ПАТ "АК"Київводоканал" 133659,78 грн. основного боргу, 15692,71 грн. інфляційних втрат, 5105,83 грн. 3 % річних, 668,73 грн. пені та 26731,96 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2015 (головуючий суддя Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І.) позов задоволено частково, стягнуто із ЖБК "Кристал-6" на користь ПАТ "АК"Київводоканал" 67 076,06 грн. основного боргу, 8225,15 грн. інфляційних втрат, 2583,01 грн. 3 % річних, 346,36 грн. пені, 13415,21 грн. штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням першої та постановою апеляційної інстанцій, ЖБК "Кристал-6" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та наголошує на неправомірному стягнення з кооперативу грошових сум за стоки гарячої води по коду 5-50407, оскільки умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору не передбачено обсяги та порядок розрахунків між сторонами за послуги з відведення гарячої води. Крім цього зауважує на тому, що судами не надано преюдиційного значення фактичним обставинам, встановленим рішеннями у справі №52/104, чим порушено статтю 35 Господарського процесуального кодексу України.

Від ПАТ "АК"Київводоканал" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.07.1997 Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", правонаступником якого є позивач як Постачальник, та відповідач, як Абонент, уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04582/4-12 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за зазначені послуги.

Цей договір згідно з пунктом 5.1 укладається строком з 22.07.1997 до 22.07.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 5.2 договору).

Як підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладу обліку та розшифровками рахунків абонента позивач виконав умови договору у повному обсязі.

Натомість відповідач своїх зобов'язань за договором, зокрема в частині оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, належним чином не виконав, що слугувало підставою для звернення ПАТ "АК "Водоканал" до суду.

Як вбачається із наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК "Кристал-6" заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 133 659,78 грн. складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з січня 2012 року по червень 2014 року включно, який рахується за послуги за кодом 5-407, в сумі 27 086,56 грн. (надано послуг на загальну суму 128 606,62 грн., сплачено 101 523,06 грн.);

- боргу, який рахується за послуги за кодом 5-50407, на загальну суму 106 576,22 грн., з яких: 61 497,03 грн. - за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (питна вода), за період з січня 2012 року по червень 2014 року, 45 079,19 грн. - за прийняття стоків гарячої води за період з березня 2012 року по червень 2014 року.

Розглядаючи спір по суті суди обґрунтовано виходили з того, що правовідносини сторін врегульовані статтями 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі - Правила).

Так згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2.1 Правил встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(пункт 2.2 Правил).

Приписами статті 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, надані відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення обліковувались позивачем по особовому рахунку відповідача за наступними кодами: 5-407 (водопостачання та відведення питної води для потреб населення (до лютого 2012 включно і водовідведення гарячої води)) та 5-50407 (постачання та водовідведення холодної води на підігрів для потреб населення (до лютого 2012 року включно - лише постачання води на підігрів)).

Обсяг питної води, наданої відповідачу по коду абонента 5-407 підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, дебетово-інформаційними повідомленнями за вказаний період, виставленими рахунками. Крім того відповідач частково проводив оплату вказаних послуг, а за відсутності доказів звернення відповідача у порядку, встановленому договором щодо кількості, якості наданих послуг, в силу положень п. 3.9 договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг з 01.01.2012 по 01.06.2014 з водопостачання та водовідведення по коду 5-407 вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Отже, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення холодної води на суму 125 838,90 грн.

Згідно з пунктом 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання.

Відповідно до пунктів 3.3 - 3.5 Правил водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. В окремих випадках (сезонне водоспоживання, недоцільність установки засобів обліку тощо) розрахунок витрат води споживачами, що не мають засобів обліку, за розрахунковий період за погодженням з виробником здійснюється за нормативами питного водоспоживання, затвердженими у встановленому порядку.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 "Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які надаються пільги та субсидії" встановлено норму водовідведення гарячої води на одну особу у будинках з центральним гарячим водопостачанням 3,5 куб.м на особу. Як підтверджується наданою відповідачем довідкою № 194 від 04.07.1997 у будинку відповідача мешкає 351 особа. Інших відомостей щодо кількості мешканців яку б відповідач повідомляв позивачу матеріали справи не містять.

Судами з'ясовано, що позивач мав нараховувати відповідачу кількість щомісячно спожитої гарячої води у розмірі 1 228,5 куб.м. Натомість із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається нарахування позивачем плати за водовідведення гарячої води з урахуванням щомісячного обсягу споживання відповідачем води (1 159 куб.м., а за перші два місяці (грудень 2011 року січень 2012 року в обсязі 1 058 куб.м.), тобто в розмірі меншому за встановлений законодавством, що є правом позивача.

Таким чином, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг за договором з водовідведення гарячої води становить 47 846,91 грн.

Згідно з п. 3.6 Договору відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

У матеріалах справи наявні виставлені позивачем платіжні вимоги-доручення щодо спірних послуг та довідка ПАТ "Радикал Банк" № 35/15 від 31.03.2015, з якої вбачається, що відповідні дебетові повідомлення відповідачу надсилались.

За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на виконання умов договору позивач в період з січня 2012 року по червень 2014 року надав відповідачу послуги на загальну суму 173 685,81 грн. (холодна вода та відведення холодної води у розмірі 125 838,90 + стоки гарячої води у розмірі 47 846,91). Як підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку та достеменно з'ясовано судами, на виконання умов договору відповідачем було сплачено 101 523,06 грн. Таким чином борг відповідача за договором становить 72 162,75 грн. (173 685,81 грн. - 101 523,06 грн.), які з огляду на невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, обґрунтовано були стягнуті місцевим господарським судом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги позивач сплачує пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожен день прострочки.

Згідно з п. 4.2 Договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача:

- за постачання та відведення холодної води - інфляційних втрат в сумі 3 206,96 грн., 3% річних в сумі 1 105,23 грн. та пені в сумі 95,39 грн.;

- за водовідведення гарячої води - інфляційних втрат в сумі 5 018,19 грн., 3 % річних в сумі 1 477,78 грн. та пені в сумі 250,97 грн.;

- штрафу в розмірі 20% від суми, від сплати якої відмовився відповідач, в розмірі 13 415,21 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача плати за постачання холодної води, що йде на підігрів.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, укладеним між сторонами договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату обсягів холодної (питної) води, що йде на підігрів.

Пунктом 3.13 Правил встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином саме енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Разом з тим судами встановлено, що позивачем без узгодження з відповідачем та без внесення змін до договору було відкрито окремий код 5-50407 для додаткового нарахування води, яка використовується для виготовлення гарячої води на обладнані (бойлері), що не належить відповідачу.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами відсутні договірні правовідносини спрямовані на підігрів води, а також те, що у відповідача на балансі відсутні теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, то у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату зазначених послуг та нарахованих позивачем на цю суму боргу інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Поряд з цим у касаційній скарзі ЖБК "Кристал-6" наголошує на неправомірності стягнення з кооперативу грошових сум за стоки гарячої води з огляду на обставини, встановлені у рішенні суду у справі №52/104, зокрема щодо регулювання укладеним між позивачем та відповідачем договором послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів та водовідведення гарячої води.

Колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно того, що при розгляді справи №52/104 не досліджувалися обставини регулювання укладеним між сторонами договором послуг з водовідведення гарячої води, оскільки лише було встановлено, що договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Саме цій обставині судами у справі, що переглядається, на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України, було надано преюдиційного значення.

Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача плати за послуги з водовідведення гарячої води спростовується встановленими судами обставинами щодо предмету договору, який за пунктом 1.1. договору складається з постачання холодної води та водовідведення, що включає як стоки холодної, так і стоки гарячої води.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно приписів п.1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі №910/6705/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець