ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 927/84/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загородньогона ухвалувід 25.02.2016 господарського суду Чернігівської області та постановувід 06.04.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 927/84/16 господарського суду Чернігівської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД, м. Вишгород Київської області про банкрутство розпорядник майна публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, м. Прилуки Чернігівської області Ронський Р.М., смт. Клавдієво-Тарасове Київської області в судовому засіданні взяли участь представники:

ініціюючого кредитора боржника розпорядник майнаНагірняк В.В., довір.; Рижковська Ю.Є., довір.; Ронський Р.М., посв.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 у справі №927/84/16 (суддя Сидоренко А.С.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі №927/84/16 про банкрутство публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в загальній сумі 1 391 213,04 грн. боргу та 13 780 грн. судового збору, призначено розпорядника майна та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (судді: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Гарник Л.Л.) за результатом розгляду апеляційних скарг боржника та ПАТ "Укргазбанк" вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, передати справу на розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 16 Закону про банкрутство. Боржник зазначає про відсутність ознак його неплатоспроможності внаслідок часткового погашення боргу ініціюючому кредитору у межах виконавчого провадження. Також судами помилково визнано в якості безспірних вимоги кредитора в сумі 8 268, 80 грн., за якими виконавче провадження не здійснювалося. Крім того, судами не враховано наявності у боржника майна, яке не було реалізовано у межах виконавчого провадження з метою погашення вимог ініціюючого кредитора.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство. Якщо справа порушується за заявою кредитора (кредиторів), господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство є встановлення факту неплатоспроможності боржника. Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство чітко встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Зазначена стаття також визначає критерії, що підтверджують безспірний характер вимог кредитора, а саме: безспірними є грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому частина 1 статті 15 Закону про банкрутство в якості однієї з підстав для повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство передбачає не подання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, системний аналіз ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство свідчить, що за загальним правилом правовими підставами для порушення справи про банкрутство є наявність у ініціюючого кредитора (кредиторів) безспірних грошових вимог до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника підтверджуються чотирма рішеннями господарського суду м. Києва, а саме:

- від 11.11.2013 у справі № 910/16785/13 про стягнення з боржника 826 879,03 грн. основного боргу та 16 537,58 грн. судового збору;

- від 23.04.2014 у справі № 910/2395/14 про стягнення з боржника 426 939,16 грн. основного боргу та 8 538,78 грн. судового збору;

- від 12.05.2014 у справі № 910/2394/14 про стягнення з боржника 82 665,72 грн. основного боргу та 1 827 грн. судового збору;

- від 13.05.2014 у справі № 910/656/14 про стягнення з боржника 17 729,97 грн. основного боргу та 1 827 грн. судового збору.

Виконавчі провадження щодо боржника за вищевказаними судовими рішеннями відкриті ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відповідно 01.09.2014, 06.06.2014, 03.09.2014 та 04.07.2014.

Сукупний строк перебування кожного з чотирьох наказів господарського суду м. Києва на стадії виконавчого провадження становить більше трьох місяців і заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором в загальній сумі 1 382 944,24 грн. у межах виконавчого провадження не погашена.

Заперечуючи правомірність порушення провадження у справі про його банкрутство, боржник посилається на те, що до порушення провадження у справі ним добровільно частково погашено заборгованості перед ініціюючим кредитором в сумі 108 547,37 грн. Однак судами встановлено, що перерахування коштів здійснювалось боржником на рахунок не безпосередньо ініціюючого кредитора, а державної виконавчої служби вже після порушення щодо боржника виконавчого провадження. При цьому на виконанні у ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві на момент перерахування коштів перебувало зведене виконавче провадження щодо боржника про стягнення заборгованості на користь декількох кредиторів, а не тільки ТОВ "Стефан" ЛТД.

Наявності доказів зарахування будь-яких сум у межах виконавчого провадження в рахунок погашення боргу перед ініціюючим кредитором судами не встановлено. При цьому за весь час здійснення виконавчого провадження, тобто протягом майже двох років, з боку боржника не було вчинено дій, направлених на погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором у повному обсязі або до суми, яка не може бути підставою для ініціювання процедури банкрутства. Більше того, враховуючи загальну суму безспірних вимог кредитора, навіть їх погашення на суму, про яку стверджує боржник, не спростовує неплатоспроможності боржника.

Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання боржника в касаційній скарзі на наявність у нього майна, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення боргу. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці 9 статті 1 Закону про банкрутство, для порушення справи про банкрутство не вимагається встановлення даних про перевищення розміру заборгованості боржника над вартістю його майнових активів. Недостатність активів над пасивом боржника є предметом дослідження суду при встановленні його неоплатності, що має місце при визнанні боржника банкрутом (ст. 205 Господарського кодексу України).

У той же час з мотивувальних частин як ухвали суду першої інстанції, так і постанови суду апеляційної інстанції вбачається встановлення обсягу безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до наявних у справі постанов органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження в загальному обсязі саме 1 382 944,24 грн. Проте суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали визнав вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 391 213,04 грн. боргу, помилково включивши в цю суму 8 268, 80 грн. судового збору за розгляд справи № 910/16785/13 в суді касаційної інстанції, за якою виконавче провадження щодо боржника не відкривалось. Отже сума боргу 8 268, 80 грн. не є безспірною в розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, а тому не може бути визнана у підготовчому засіданні. Разом з тим, ініціюючий кредитор не позбавлений можливості заявити ці вимоги до боржника у якості конкурсних у порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні, а безспірними підлягають визнанню грошові вимоги ініціюючого кредитора в загальній сумі 1 382 944,24 грн. грн. боргу, які не задоволені боржником протягом більше трьох місяців у виконавчому провадженні та перевищують 300 мінімальних заробітних плат. У зв'язку з чим такі вимоги відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство є підставою для порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, окрім апеляційної скарги боржника, суд апеляційної інстанції також прийняв до провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк", який вважає себе кредитором боржника. Однак розгляд грошових вимог кредиторів здійснюється у порядку ст. 23 Закону про банкрутство, а саме після здійснення відповідного оприлюднення оголошення та шляхом розгляду судом заявлених в установленому порядку грошових вимог кредиторів у попередньому засіданні. Отже, факт наявності або відсутності грошових вимог кредитора до боржника встановлюється судом першої інстанції виключно в попередньому засіданні, де у тому числі здійснюється і дослідження доказів (первинних документів), які такі вимоги підтверджують.

У той же час у даній справі про банкрутство грошові вимоги кредиторів судом ще не розглядались та реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку не затверджувався. У даному випадку справа про банкрутство перебуває на проміжному етапі до проведення попереднього засідання, на якому відсутні інші, окрім боржника, ініціюючого кредитора та розпорядника майна учасники провадження у справі, так як інші кредитори можуть набути статусу учасника провадження у справі виключно у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення за апеляційною скаргою особи - ПАТ "Укргазбанк", яка на момент звернення зі скаргою ще не набула і не могла набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство - кредитора в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укргазбанк" - припиненню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 10, 15, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 41, 80, 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі №927/84/16 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 у справі №927/84/16 змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: "Визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, 6, код 19419664) в розмірі 1 382 944, 24 грн. заборгованості та 13 780,00 грн. судового збору.". В іншій частині ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 у справі №927/84/16 залишити без змін.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 у справі №927/84/16 припинити.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернігівської області.".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич І.Ю. Панова