ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 922/4821/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д.за участі представників: позивачів: відповідача: прокуратури: не з'явилися не з'явився Збарих С.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 рокуу справі№ 922/4821/15за позовомпрокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській областідосільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне"про стягнення 2 791 908,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. прокурор Дергачівського району в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами в розмірі 2 791 908,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2015 (суддя - Суярко Т.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (головуючий - Істоміна О.А., судді - Гребенюк Н.В., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 922/4591/15 залишено без змін.

Стягнуто з прокуратури Харківської області в дохід Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги.

У касаційній скарзі заступник прокурор Харківської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, в період з 26.06.2013 по 16.07.2013 Державною екологічною інспекцією у Харківській області була проведена планова перевірка дотримання СТОВ "Вільне" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої був складений акт № 819/01-03/06-11, яким встановлено, що відповідач здійснює забір води з шахтного колодязю на виробничі потреби і для передачі населенню без спеціального дозволу на користування надрами.

19.11.2013 Державна екологічна інспекція в Харківській області звернулася до відповідача з претензією № 288 про відшкодування збитків, заподіяних державі на суму 2 791 908,00 грн та в якій попереджала про те, що в разі відмови добровільно її сплатити, сума збитків буде стягнута в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що відповідачем не було порушено вимоги ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, адже використання води з каптажного колодязю відповідачем здійснювалось виключно на власні "господарські потреби", які реалізувались останнім у процесі його господарської діяльності, що виключає необхідність отримання відповідачем спеціальних дозволів. Також посилалися на те, що прокурором та позивачами не було доведено перевищення відповідачем лімітів, встановлених ст. 23 Кодексу України про надра, а тому підстав для отримання дозволу на користування надрами у відповідача не було. Отже, суди прийшли до висновку що у діях відповідача не було всіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для стягнення з відповідача 2 791 908,00 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами.

Проте, погодитись з такими висновками судів неможливо, виходячи з такого.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними і юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 ВК України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Однак, суди, вказуючи на те, що використання води з каптажного колодязю відповідачем здійснювалось виключно на власні "господарські потреби", що виключає необхідність отримання відповідачем спеціальних дозволів, належним чином не дослідили наданні сторонами докази у справі, зокрема звіти про використання води форми № 2-ТП за відповідний період, довідку СТОВ "Вільне" від 19.06.2013 (а.с. 56-57, т. 1), довідку № 02-17/475 від 11.09.2015, видану Вільшанською селищної (сільської) ради, акт Державною екологічною інспекцією у Харківській області № 819/01-03/06-11, дозволи на спеціальне водокористування, а також предмет діяльності самого відповідача та належним чином не встановили для яких потреб використовувалися відповідачем підземні води з каптажного колодязю у відповідний період, адже використання води для виробничих потреб (не для задоволення господарських і побутових потреб) виключає можливість її використання без отримання відповідного дозволу.

Також, судами не було належним чином досліджено чи можуть господарські потреби у контексті ст. 23 Кодексу України про надра бути потребами підприємства, пов'язаними, у тому числі, з виробництвом, а також чи може неперевищення відповідачем ліміту видобування води в даному випадку бути підставою для користування підземними водами без відповідного дозволу.

Крім того, апеляційний суд в своїй постанові зазначив про неправомірність посилання прокурора на довідку відповідача від 19.06.2015, як на доказ, який підтверджує використання відповідачем підземних вод на виробничі та господарсько-побутові потреби, оскільки матеріали справи його не містять, натомість в них наявний лише лист від такої дати, проте ці висновки є передчасними, адже в томі 1 на аркушах справи 56 - 57 є копія цієї довідки, оригінал якої підписаний директором СТОВ "Вільне" та завірений печаткою товариства і відповідно до якої колодязь в смт Вільшани (вода) використовується підприємством, зокрема, на виробничі потреби і для передачі населенню.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити і оцінити з урахуванням всіх зібраних у справі доказів доводи сторін, більш ретельно з'ясувати для яких потреб використовувалися відповідачем підземні води з каптажного колодязю у відповідний період, встановити наявність чи відсутність порушення відповідачем норм чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а отже наявність чи відсутність складу заподіяної відповідачем шкоди та її розмір, а також вирішити питання щодо позовної давності за заявленими вимогами (заява відповідача щодо застосування позовної давності (а.с. 121-122, т. 1)) і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Крім того, відповідно до ст. 11110 ГПК України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.10.2015 у справі № 922/4821/15 Господарським судом Харківської області було прийнято рішення, яким у позові прокурору Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області до СТОВ "Вільне" про стягнення 2 791 908,00 грн відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду від 21.10.2015, звернувся із апеляційною скаргою до апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі № 922/4821/15, в її мотивувальній і резолютивній частинах, залишив без змін не оскаржуване заступником прокурора Харківської області рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2015 у справі № 922/4821/15, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 922/4591/15, тобто вирішив питання щодо не оскаржуваного заступником прокурора в апеляційному порядку рішення господарського суду і в іншій справі.

Разом з тим, в вступній та описовій частинах постанови судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що предметом оскарження у справі № 922/4821/15 було саме рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2015.

Отже, мотивувальна і резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції не відповідає її вступній та описовій частинам, відсутній висновок суду апеляційної інстанції щодо законності рішення місцевого господарського суду, що оскаржується, що є також підставою для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 922/4821/15.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі за № 922/4821/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова