ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 920/1639/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4, м. Лебедин, Сумська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 рокуу справі господарського суду Сумської областіза позовомФермерського господарства "Т.М.Б.", м. Лебедин, Сумська обл.доЛебединської районної державної адміністрації Сумської області, м. Лебедин, Сумська обл.провизнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі

за участю представників

скаржника: ОСОБА_5,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарства "Т.М.Б." (далі за текстом - ФГ "Т.М.Б.") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області (далі за текстом - Лебединська РДА) про визнання недійсною Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, зареєстрованого за № 040862100186 від 13.03.2008 року, укладеної 29.12.2012 року між Лебединською РДА та ФГ "Т.М.Б.", зареєстрованої у відділі Держкомзему у Лебединському районі, про що у державному реєстрі зроблено запис від 29.12.2012 року за № 592290004003958.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2015 року в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не наведено достатніх правових підстав для визнання Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеної 29.12.2012 року між Лебединською РДА та ФГ "Т.М.Б.", недійсною, оскільки позивач вчинив дії на виконання Угоди про припинення договору оренди землі від 04.03.2008 року, надавши відповідні погодження на передачу спірної земельної ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства, не сплачуючи орендну плату після укладення спірної Угоди, а також не використовуючи земельну ділянку протягом 3 років; крім того, позивачем заявлено лише вимогу про визнання недійсною Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, але не оспорюється розпорядження голови Лебединської РДА, яке передувало укладенню спірної Угоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсною Угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, зареєстрованого за № 040862100186 від 13.03.2008 року, підписану 29.12.2012 року між Лебединською РДА та ФГ "Т.М.Б.", яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Лебединському районі, про що у державному реєстрі зроблено запис від 29.12.2012 року за № 592290004003958.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимога позивача про визнання недійсною Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеної 29.12.2012 року між Лебединською РДА та ФГ "Т.М.Б.", є законною та обгрунтованою, оскільки матеріалами справи (зокрема, висновком судової почеркознавчої експертизи) підтверджено той факт, що вказану Угоду зі сторони позивача укладено не уповноваженою особою; крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наступного схвалення оспорюваної Угоди; з приводу того, що позивачем заявлено лише позовну вимогу про визнання недійсною Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, але не оспорюється розпорядження голови Лебединської РДА, яке передувало укладенню спірної угоди, судом відзначено, що вищевказане розпорядження вичерпало свою дію після його реалізації шляхом підписання додаткової угоди щодо розірвання договору оренди та права користування земельними ділянками на території Лебединського району.

Не погоджуючись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 (далі за текстом - ОСОБА_4.) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2015 року.

ФГ "Т.М.Б." до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник скаржника просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2015 року.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника скаржника, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2008 року на виконання розпорядження голови Лебединської РДА № 129 від 06.03.2008 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та надання її в оренду гр. ОСОБА_6." між Лебединською РДА (орендодавець) і ФГ "Т.М.Б." (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 150, 2073 га, яка знаходиться на території Курганської сільської ради Лебединського району Сумської області строком на 5 років для створення фермерського господарства.

Вказаний Договір зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040862100186 від 13.03.2008 року.

22.07.2011 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до п. 1 якої, зокрема, п. 8 Договору викладено в новій редакції, а саме: Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додаткову угоду зареєстровано у відділі Держкомзему в Лебединському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2011 року за № 592290004000977.

27.12.2012 року на адресу голови Лебединської РДА надійшло клопотання від імені ФГ "Т.М.Б." про зміну умов Договору оренди, а саме припинення користування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Лебединської РДА № 531-ОД від 29.12.2012 року "Про припинення дії договорів оренди та права користування земельними ділянками на території Лебединського району" надано згоду, зокрема, і на розірвання Договору оренди землі від 04.03.2008 року.

Відповідно до п. 4 вказаного розпорядження голови Лебединської РДА № 531-ОД від 29.12.2012 року припинено право користування земельними ділянками з моменту державної реєстрації угоди про дострокове розірвання договорів оренди.

29.12.2012 року Лебединською РДА і ФГ "Т.М.Б." укладено Угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, зареєстровано у відділі Держкомзему у Лебединському районі, про що у державному реєстрі зроблено запис від 29.12.2012 року за № 592290004003958.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що лише у червні 2014 року позивачу стало відомо про існування Угоди про дострокове розірвання договору від 29.12.2012 року, а також про наявність клопотання на адресу голови Лебединської РДА від 27.12.2012 року про припинення права користування спірною земельною ділянкою та розпорядження голови Лебединської РДА "Про припинення дії договорів оренди та права користування земельними ділянками на території Лебединського району" № 531-ОД від 29.12.2012 року, які передували укладенню зазначеної Угоди від 29.12.2012 року, які голова ФГ "Т.М.Б." не підписував та не уповноважував на таке підписання третіх осіб, що є підставою для визнання вказаної Угоди недійсною.

Встановивши дані фактичні обставини у справі, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не наведено достатніх правових підстав для визнання Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеної 29.12.2012 року між Лебединською РДА та ФГ "Т.М.Б.", недійсною, оскільки позивач вчинив дії на виконання Угоди про припинення договору оренди землі від 04.03.2008 року, надавши відповідні погодження на передачу спірної земельної ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства, не сплачуючи орендну плату після укладення спірної Угоди, а також не використовуючи земельну ділянку протягом 3 років.

В той же час, апеляційний господарський суд з урахуванням встановлених обставин справи, на підставі ст. ст. 203, 207, 215, 241, 639 Цивільного кодексу України дійшов протилежного висновку у справі про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на те, що матеріалами справи (зокрема, висновком судової почеркознавчої експертизи) підтверджено той факт, що вказану Угоду зі сторони позивача укладено не уповноваженою особою; крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наступного схвалення оспорюваної Угоди, оскільки підпис та печатка, якими скріплений напис "погоджено вилучення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства" від 04.12.2012 року, на які вказував відповідач, проставлені до підписання зі сторони ФГ "Т.М.Б." не уповноваженою особою клопотання про припинення користування земельною ділянкою та оспорюваної Угоди про дострокове розірвання Договору оренди землі від 29.12.2012 року, а тому не є наступним схваленням та дією, що свідчить про прийняття до виконання оспорюваної Угоди від 29.12.2012 року.

В обгрунтування своєї касаційної скарги ОСОБА_4 зазначав, що постанова суду апеляційної інстанції, якою визнано недійсною Угоду про дострокове розірвання Договору оренди землі від 29.12.2012 року, суттєво впливає на його права, як майбутнього власника земельної ділянки, оскільки позивачем попередньо 04.12.2012 року було погоджено скаржнику вилучення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодились з такими доводами скаржника з огляду на те, що ОСОБА_4 не є власником частини земельної ділянки, припинення користування якою є предметом визнаної недійсною Угоди про дострокове розірвання Договору оренди землі від 29.12.2012 року.

Також, спірна земельна ділянка не перебуває і у власності позивача, а лише надана йому в оренду на певний строк за Договором.

При цьому, перебування вказаної земельної ділянки у строковому платному користуванні (оренді) ФГ "Т.М.Б." і ухвалення судових актів щодо визнання недійсною Угоди, стороною якої скаржник не є, безпосередньо не стосується прав та обов'язків цієї особи і господарськими судами попередніх інстанцій не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, оскільки при прийнятті судових актів господарськими судами попередніх інстанцій не було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, а в оскаржуваній постанові не містяться судження про права та обов'язки вказаної особи у відповідних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та вільного тлумачення правових норм.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 920/1639/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.А. Кравчук Г.М. Мачульський