ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 915/2045/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.за участю представників сторін від стягувачаСмакоти Н.І.від боржникаГоловащенко Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 рокуза заявою Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтелоенерго"про визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза участю Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиціїу справі№ 915/2045/14 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтелоенерго"простягнення 2 321 858,96 грнВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтелоенерго" (далі - відповідач) про стягнення 2 321 858,96 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/2534-БО-22.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2015 року у справі № 915/2045/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 року, позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 052 906,48 грн основного боргу, 250 000,00 грн пені, 584 694,43 грн інфляційних втрат, 80 195,14 грн 3% річних та 43 900,75 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення у справі № 915/2045/14 Господарським судом Миколаївської області 27.05.2012 р. виданий наказ, який пред'явлено до виконання.

04.12.2015 р. Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» в порядку ст. 117 ГПК України звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання зазначеного наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування зазначеної заяви боржник посилається на п. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що набрав законної сили 06.06.2015р. та на оплату основного боргу з судовим збором в порядку, встановленому ч. 2 зазначеної статті Закону.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26 січня 2016 року (суддя Васильєва Л.І.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року (головуючий суддя: Разюк Г.П., судді: Колоколов С.І., Петров М.С.) у справі № 915/2045/14 заяву Комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» задоволено частково; визнано наказ Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. у справі № 915/2045/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 052 906,48 грн основного боргу за договором № 13/2534-БО-22, 250 000,00 грн пені, 43 900,75 грн судового збору; в частині визнання наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. таким, що не підлягає виконанню по стягненню 584 694,43 грн інфляційних втрат та 80 195,14 грн 3 % річних відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору та невірним застосуванням судами приписів ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", просить суд скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у сумі 250 000,00 грн та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у сумі 250 000,00 грн.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що предметом спору у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/2045/14 були правовідносини сторін щодо виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/2534-БО-22 (далі - договір), за результатами розгляду яких з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 052 906,48 грн основного боргу, 250 000,00 грн пені, 584 694,43 грн інфляційних втрат, 80 195,14 грн 3% річних та 43 900,75 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

На виконання зазначеного рішення виданий наказ.

Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» в порядку ст. 117 ГПК України звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання зазначеного наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. таким, що не підлягає виконанню з посиланням на п. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що набрав законної сили 06.06.2015р. та на оплату основного боргу та судового збору в порядку, встановленому ч. 2 зазначеної статті Закону.

Задовольняючи заяву Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про визнання зазначеного наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 052 906,48 грн основного боргу за договором № 13/2534-БО-22, 250 000,00 грн пені, 43 900,75 грн судового збору місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго в липні 2015 р. виконало вимоги ч.2 п.13 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та сплатило основний борг за 2013 рік в сумі 1 052 906,48 грн, який існував станом на час набрання чинності зазначеним законом, що підтверджується банківською випискою та судовий збір на виконання наказу суду в сумі 43 900,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2221 від 25.08.2015 р.

Щодо задоволення заяви відповідача про визнання зазначеного наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.15 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 250 000,00 грн пені, то судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки залишок основної заборгованості у сумі 1 052 906,48 грн був сплачений в установлений тримісячний строк, як це вказано в п.13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в редакції, що діяла на час сплати, то пеня у сумі 250000,00 грн підлягає списанню та не може бути предметом стягнення за відповідним наказом.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є виключно задоволення судами попередніх інстанцій заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у сумі 250 000,00 грн.

Вищий господарський суд України погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

06.06.2015 р. набрав чинності Закон України № 423-VIII від 14.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"". Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, статтю 18 вищевказаного законодавчого акту доповнено частиною 13 наступного змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини".

Предметом регулювання п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 р. є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р., але яка залишилася непогашеною станом на 06.06.2015 р., без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Враховуючи зміст пункту 3 частини 3 розділу 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", предметом регулювання даного закону була заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом, тобто станом на 06.06.15 р., за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 р. до 31.12.14 р. та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14 р., але яка була сплачена у період з 06.06.15 р. до 06.09.15 р.

Таким чином, реалізація зазначеного права на списання штрафних санкцій можлива у випадку не тільки існування у боржника непогашеної заборгованості на момент набрання чинності зазначеним законом (06.06.2015 р.), а і її погашення протягом червня - вересня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що залишок основної заборгованості за природний газ, спожитий за договором протягом січня - грудня 2013 року, існував станом на 06.06.2015 р., однак був сплачений відповідачем 09 липня 2015 року, тобто до 06.09.2015 р.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскільки на момент набрання чинності зазначеним законом (06.06.2015 р.) заборгованість відповідача не була погашена, то, враховуючи повне погашення залишку основної заборгованості до 06.09.2015 року, дія Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 р. розповсюджується на спірні правовідносини, що надає можливості для списання відповідачу штрафних санкцій у вигляді пені.

Також Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 р. не передбачена можливість списання 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування мають компенсаційних характер і не є штрафними та фінансовими санкціями, а вважаються компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

3 % річних та інфляційні нарахування не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.

Доводам скаржника про те, що судами не враховано наявність боргу на 01.01.14р., не перевірено факт погашення означеної заборгованості протягом 3-х місяців з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; не враховано наявність заборгованості у відповідача за природний газ, спожитий після 01.01.14 р. та до 31.12.14 р. спростовуються матеріалами справи та вже надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на відсутність договору реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий після 01.01.14 р. та до 31.12.14 р. спростовується тим, що право на списання штрафних санкцій у передбачених випадках встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» і сам по собі факт відсутності зазначеного договору не позбавляє сторону такого права.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року у справі № 615/2045/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко