ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 915/1531/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалугосподарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р. (суддя Мавродієва М.В.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.) у справі№915/1531/14 господарського суду Миколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" простягнення 16 937 грн. 83 коп. за участю представників: від позивача Смакота Н.І., довіреність №14-98 від 18.04.2014 р. від відповідача Головащенко Н.О., довіреність №25 від 05.10.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.10.2014 р. у справі №915/1531/14 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про стягнення 1 000 грн. 00 коп. пені, 289 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 2 774 грн. 643 коп. 3% річних. Даним рішенням також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення 31.10.2014 р. господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до місцевого господарського суду із заявою, в якій просило суд визнати зазначений наказ таким, що не підлягає виконанню.

Свою заяву відповідач обґрунтував тим, що на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", до якого внесено зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015 р., визначені у наказі суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню. Окрім того, судовий збір був сплачений відповідачем у добровільному порядку.

Місцевий та апеляційний господарські суди погодились з доводами Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" щодо наявності підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині пені та судового збору, однак, вказали на неможливість списання 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищенаведеним законом, оскільки останні не мають характеру штрафних або інших фінансових санкцій.

Зважаючи на це, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р., заяву відповідача задоволено частково, визнано наказ господарського суду Миколаївської області від 31.10.2014 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в розмірі 1 000 грн. 00 коп. та судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. в частині визнання наказу від 31.10.2014 р. у справі №915/1531/14 таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення 1 000 грн. 00 коп. пені та в цій частині відмовити в задоволенні заяви Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.05.2016 р.

До початку судового розгляду представник відповідач скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 11.05.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

В п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. роз'яснено, що ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Окрім наведених правових норм та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України, розглядаючи заяву відповідача про визнання наказу господарського суду Миколаївської області від 31.10.2014 р. у справі №915/1531/14 таким, що не підлягає виконанню, місцевий та апеляційний господарські суди також керувались наступним.

06 червня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015 р. Цим законом внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, статтю 18 даного закону доповнено частиною 13.

Згідно із нормами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідні пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог, викладених у даному законі.

Так, у типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

За висновками попередніх судових інстанцій відповідачем виконано вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VІІІ від 14.05.2015 р. та ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 у встановлений строк та у повному обсязі.

Зважаючи на це, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що у даному випадку наявні підстави для списання пені, стягнутої з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Миколаївської області у справі №915/1531/14, а, отже, і для визнання в цій частині судового наказу від 31.10.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач добровільно сплатив судовий збір, про стягнення якого йдеться в наказі господарського суду Миколаївської області від 31.10.2014 р. у справі №915/1531/14, у зв'язку з чим суди визнали зазначений наказ таким, що не підлягає виконанню і в цій частині.

Поряд з цим, за висновками місцевого та апеляційного господарських судів на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не підлягають списанню суми 3% річних та інфляційних втрат, оскільки дані нарахування за своєю правовою природою не є штрафними або фінансовими санкціями. З огляду на це, господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині, що стосується стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснюючи касаційний перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р., колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про законність та обґрунтованість правової позиції попередніх судових інстанцій щодо вирішення заяви відповідача про визнання наказу, таким що не підлягає виконанню, в частині стягнення судового збору, 3% річних та інфляційних втрат.

Однак, господарський суд касаційної інстанції вважає передчасними та необґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для визнання судового наказу від 31.10.2014 р. таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення пені.

Так, з системного аналізу наведених норм ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вбачається, що ними врегульовано правовідносини щодо погашення заборгованість (в тому числі нарахованих на неї штрафних санкцій), яка залишилась не сплаченою на день набрання чинності цим законом (06.06.2015 р.), за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р., та за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р., яка була оплачена в період з 06.06.2015 р. до 06.09.2015 р.

Отже, у даному випадку господарські суди попередніх інстанцій мали встановити чи була наявною станом на 06.06.2015 р. основна заборгованість за поставлений газ, на яку нараховано пеню, що підлягає стягненню в примусовому порядку за судовим наказом від 31.10.2014 р. у справі №915/1531/14.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає дану обставину істотною для вирішення питання про можливість застосування до даних правовідносин положень ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Всупереч цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами факт наявності основного боргу на момент набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"" №423-VIII від 14.05.2015 р. не встановлювався.

Крім того, одночасно з наведеним, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до норм ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним з елементів процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, у зв'язку з чим суди не дослідили чи була така процедура додержана сторонами справи №915/1531/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у справі №915/1531/14 в частині задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, щодо стягнення пені прийняті з порушенням принципу всебічності та повноти розгляду судової справи.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, заява Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в зазначеній вище частині підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, прийняти рішення у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р. у справі №915/1531/14 скасувати в частині задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, щодо стягнення пені.

В цій частині заяву Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 р. у справі №915/1531/14 залишити без змін.

Матеріали оскарження у справі №915/1531/14 надіслати до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк