ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 915/1292/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:ПолянськогоА.Г.,- головуючого (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу Березнегуватського районного центру зайнятостіна постановувід 22.12.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1292/15за позовомБерезнегуватського районного центру зайнятостідо1.товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" 2. публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Південного регіонального управління "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" простягнення 40100,00 грн, за участю представників сторін:

позивача - Хабловська О.В., дов. від 05.05.2016 р., відповідача - 1- не з"явились,

відповідача - 2- Мухін А.М. дов. від 18.12.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 р. (суддя - Смородінова О.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. (судді - Морщагіна Н.С., Гладишева Т.Я., Діброва Г.І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Березнегуватський районний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2014 року між ТОВ фірма "КОМТЕХСЕРВІС", як продавцем та Березнегуватським районним центром зайнятості, як покупцем, були укладені договори № 81/97 та № 82/98, згідно з предметом яких Продавець продав, а Покупець купив товар, а саме: Монітор LG 22MP55A-P 21,5" IPS - 2 шт. за ціною 2300,00 грн. з ПДВ ( за договором № 81/97), та комплект обладнання ПК ATX/Inter Celeron/4Gb/500Gb/DVD/Windows7Prj+MS Office2013 + Монітор LG 22" - 2 шт., БФП А4 ч/б Canon i-SENSYS MF4870DN - 1 ШТ. (за договором № 82/98) (договори).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів, Продавець протягом дії договору зобов'язався продати позивачу товар на суму 40100,00 грн. - за договором № 82/98 та 4600,00 грн. - за договором № 81/97. Згідно постанови КМУ № 117 від 23.04.14 року, Покупець здійснює 100% передоплату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця, згідно з наданими рахунками при наявності фінансування.

Пунктами 6.1 договорів встановлено, що вони набирають чинності з дня їх підписання обома сторонами та діють до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами.

14.12.2011 року між ТОВ фірма "КОМТЕХСЕРВІС" (1-й відповідач, Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (2- й відповідач, Банк) був укладений договір №139/14954-980 на розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 договору на розрахунково - касове обслуговування, Банк відкрив 1-му відповідачу поточний рахунок у національній валюті та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а 1-й відповідач зобов'язався оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених договором. Пункт 2.1 договору встановлено, що 2 - й відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 2.2 договору, списання 2-м відповідачем грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта (1-й відповідач) або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

За п. 2.4 договору передбачено, умови та порядок роботи за системою "Клієнт-Банк" регламентується окремим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.5 договору, Банк має право: використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; відмовляти Клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.6 договору, Банк зобов'язувався: вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 15:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів; забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок; забезпечувати збереження залишків грошових коштів на рахунку.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

26.07.2013 року між ТОВ фірма "КОМТЕХСЕРВІС" (1- й відповідач, за договором Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (2-й відповідач, за договором Банк) був укладений договір №35 обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS, відповідно до п. 1.1. якого Банк підключив Клієнта до Системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів Системи FC BUSINESS, що впроваджені в Банку.

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено,що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами; цей договір укладений на строк, що не може перевищувати строк дії договору РКО; цей договір є невід'ємною частиною договору РКО.

16.12.14 року позивач направив Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області (надалі - ГУДКСУ в Миколаївській області) платіжні доручення № 766 від 16.12.14 року на суму 40100,00 грн. та № 767 від 16.12.14 року на суму 4600,00 грн., для перерахування 100% передоплати за товар 1-му відповідачу. Однак, вказані кошти були перераховані Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області ТОВ фірма "Комтехсервіс" тільки у січні 2015 року, після закінчення строку дії Договорів № 81//97 та № 82/98.

Кошторисом витрат на 2015 рік стаття витрат на придбання комп'ютерної техніки була виключена, тому позивач листом № 151 від 31.01.2015 року, претензією № 121 від 07.04.15 року звернувся до 1-го відповідача з вимогою повернути помилково перераховані 16.12.2014 року кошти, згідно платіжних доручень № 766 та № 767 від 16.12.14 року.

Відповіддю на претензію від 05.05.2015року, 1-й відповідач повідомив позивача про отримання 29.01.2015 року спірних коштів.

29.01.2015 року, відповідно до платіжних доручень № 1309 від 29.01.15 року на суму 4600 грн. та № 1308 від 29.01.15 року на суму 40100,00 грн., 1-й відповідач (Платник) через Банк платника - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" направив на перерахування, на розрахунковий рахунок позивача у Банку отримувача, наведені суми, із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів згідно листа № б/н від 29.01.15 року".

Проте, Банком переказ зазначених коштів позивачу від 1-го відповідача не було проведено.

Не повернуті кошти за договорами № 81/97 та № 82/98 від 05 грудня 2014 року стали підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перший відповідач, платіжними дорученнями № 1309 від 29.01.15 року на суму 4600,00 грн. та № 1308 від 29.01.15 року на суму 40100,00 грн., через Банк платника - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", направив на перерахування, на розрахунковий рахунок позивача у Банку отримувача, наведені суми, із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів згідно листа № б/н від 29.01.15 року".

Судами відзначено, що відносини, які склалися між позивачем та першим відповідачем є договірними, у зв'язку з чим посилання позивача на стягнення коштів, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

Статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлена відповідальність банку при здійсненні переказу коштів.

Згідно з вимогами п.п. 32.1-32.3, 32.8 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976).

За приписами цієї Постанови, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжних документів.

Судами досліджено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Суди дійшли висновку, що між позивачем та другим відповідачем за зазначеними підставами в позові, не існує жодних грошових зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що 09.10.2015 року від позивача надійшли уточнення позовних вимог, які прийняті судом першої інстанції до розгляду. Згідно протоколу судового засідання від 18.08.2015 року, суддя ухвалив почати розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського кодекс України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, прийняття суддею уточнень позовних вимог після переходу до розгляду справи по суті є порушенням процесуального права. Однак, це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, у розумінні ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог від 09.10.2015 р. за вх. № 18798/15, в якій просив суд стягнути з 2 - го відповідача кошти в сумі 40100,00 грн., оскільки 1- й відповідач здійснив часткову оплату заборгованості. Відповідно до ст. 22 ГПК України вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Колегія суддів зауважує, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них.

В порушення вказаних вимог, судом першої інстанції в резолютивній частині не було вирішено питання щодо першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс", враховуючи що позивач уточнив вимоги та просив стягнути спірну суму саме з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Південного регіонального управління "АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

Судом апеляційної інстанції не було звернуто увагу на вказані процесуальні порушення місцевого господарського суду та не усунено вказане порушення процесуального права.

За таких обставин, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Березнегуватського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 915/1292/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук