ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 911/4025/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Картере В.І.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення господарського суду Київської області

від 26.10.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 15.03.2016 року

у справі № 911/4025/14

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми

"Реал Естейт"

за участю третьої особи, яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми

"Консоль ЛТД"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - Гуйван Т.П.

відповідача - не з'явились

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" про звернення стягнення на належне останньому нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151408Z32 від 16.05.2008 р., а саме: вбудований магазин, загальною площею 262,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Маркса Карла, 10; нежиле приміщення № 40, загальною площею 33,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Леніна, 16; вбудований магазин, загальною площею 103,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Крупської, 42 в рахунок погашення наявної станом на 15.08.2014 р. перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" за:

1) генеральною угодою №151407N3 від 13.03.2008 р. та укладеними в її межах кредитними договорами №151407К48 від 13.03.2008 р. та № 151408К8 від 25.04.2008 р. в розмірі 183463370,65 грн., що складається з: 106 001 556,50 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 42 961 680,96 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 1 331 555,28 грн. простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 29 450,72 грн. простроченої плати за зміну умов кредитного договору; 8 732,28 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 8 536 800,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 3 365 028,88 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 107 801,26 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 2 372,19 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитного договору; 21 118 392,28 грн. інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитного договору;

2) кредитною угодою № 15106К14 від 09.03.2006 р. в розмірі 475544572,73 грн., що складається з: 271 531 239,08 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 115 880 013,65 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 2 888 951,47 грн. простроченої плати за управління кредитом; 7700 грн. простроченої плати за зміну умов кредитної угоди; 19 048,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 21 328 339,89 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 9 282 941,07 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 233 886,35 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати за управління кредитом; 620,22 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитної угоди; 54 371 832,20 грн. інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитної угоди. Також позивач просив визначити спосіб реалізації вищенаведеного предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2015 року (суддя Наріжний С.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Шапран В.В.), позов задоволено частково; в рахунок погашення наявної станом на 15.08.2014 р. перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" за: 1) генеральною угодою № 151407N3 від 13.03.2008 р. та укладеними в її межах кредитними договорами № 151407К48 від 13.03.2008 р. та № 151408К8 від 25.04.2008 р. в розмірі 180184650,64 грн., що складається з: 106001556,50 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 42961680,96 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 1331555,28 грн. простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 29450,72 грн. простроченої плати за зміну умов кредитного договору; 8732,28 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 8484990,92 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 3331664,42 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 107494,06 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 2334,19 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитного договору; 17925191,31 грн. інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитного договору; 2) кредитною угодою № 15106К14 від 09.03.2006 р. в розмірі 465325647,85 грн., що складається з: 271531239,08 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 115880013,65 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 2888951,47 грн. простроченої плати за управління кредитом; 7700,00 грн. простроченої плати за зміну умов кредитної угоди; 19048,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 20725699,80 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 8802035,55 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 221081,02 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати за управління кредитом; 589,25 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитної угоди; 45249289,24 грн. інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитної угоди, звернуто стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151408Z32 від 16.05.2008 р., а саме: вбудований магазин, загальною площею 262,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Маркса Карла, 10; нежиле приміщення № 40, загальною площею 33,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Керч, вул. Леніна, 16; вбудований магазин, загальною площею 103,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Крупської, 42. Визначено спосіб реалізації вищенаведеного предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України. В іншій частині відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду змінити в частині визначення суми боргу, яка судами попередніх інстанцій стягнута в менших розмірах в зв'язку з перерахуванням інфляційних витрат та 3 % річних за кредитним договором № 151408К8 та кредитною угодою № 15106К14 за період з 04.12.2011 року по 26.01.2012 року та задовольнити позовні вимоги в цій частині, оскільки згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №151408К8 та кредитною угодою № 15106К14 банком 04.12.2011 року перенесено на рахунки прострочки суми за кредитом, процентами та комісіями, які не сплачені позичальником до цієї дати не у зв'язку з направленою позичальнику вимогою про дострокове погашення заборгованості № 158-04\10678 від 30.12.2011 року, а у зв'язку зі спливом строку сплати відповідних сум відповідно до умов кредитного договору № 151408К8 та кредитної угоди №15106К14.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно пунктів 2, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному, об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.03.2008 р. між ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" (позичальник) та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) укладено генеральну угоду № 151407N3 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 151407N3-1 від 25.04.2008 р. та № 151407N3-2 від 06.05.2008 р., згідно яких банк взяв зобов'язання з фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника шляхом укладення кредитних договорів.

Пунктом 4.1. генеральної угоди передбачено, що банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5. генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї генеральної угоди, а позичальник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп. 5.2.8. п.5.2. ст. 5. генеральної угоди).

В рамках генеральної угоди між банком та позичальником укладені кредитний договір № 151407К48 від 13.03.2008 р. (кредитний договір 1) та кредитний договір № 151408К8 від 25.04.2008 р. (кредитний договір 2), з наступними змінами і доповненнями.

На виконання умов кредитного договору 1 банк надав позичальнику кредит в розмірі 85 000 000 грн. з кінцевим терміном погашення 31.12.2011 р. (п. 3.2. ст. 3 кредитного договору 1) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 кредитного договору 1.

Відповідно до умов кредитного договору 1 позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування ним, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором 1 (пп. 3.2.2., 3.2.5., 3.2.6., 3.2.7. п. 3.2., пп. 3.4.1. п. 3.4., пп. 3.5.1. п.3.5. ст. 3; пп. 4.1.1., 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 кредитного договору 1).

На виконання умов кредитного договору 2 банк надав позичальнику кредит в розмірі 21 001 556,50 грн. з кінцевим терміном погашення 13.03.2013 р. (п. 3.2. ст. 3 кредитного договору 1) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3 кредитного договору 2.

Відповідно до умов кредитного договору 2 позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування ним, комісію за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором 2 (пп. 3.2.2., 3.2.4., 3.2.5., 3.2.6. п. 3.2., пп. 3.4.1. п. 3.4., пп. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3; пп. 4.1.1., 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 кредитного договору 2).

Також 09.03.2006 р. між банком та позичальником укладено кредитну угоду № 15106К14 із змінами і доповненнями.

На виконання цієї кредитної угоди банком надано позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 295 545 708,05 грн. з кінцевим терміном погашення 31.12.2012 р. та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.5. п. 3.2. та п. 3.5. ст. 3 кредитної угоди.

За умовами кредитної угоди позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит в строк, зазначений у п. 3.2. ст. 3 кредитної угоди, згідно графіку надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника, сплачувати банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. ст. 3 кредитної угоди у валюті кредиту (пп. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 кредитної угоди), а також сплачувати банку інші платежі за кредитною угодою, у тому числі сплачувати плату за управління кредитом, плату за внесення змін до кредитної угоди за ініціативою позичальника у розмірі, зазначеному в п. 3.2. ст. 3 кредитної угоди, та у строки, зазначені у пп.4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. п. 4.1. ст. 4 кредитної угоди.

Банком надано позичальнику кредитні кошти у сумі 85 000 000 грн., 21001556,50 грн. та 271 531 239,08 грн.

Також 16.05.2008 р. між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Реал Естейт" укладено іпотечний договір №151408Z32 та договори про внесення змін до іпотечного договору, згідно яких в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами 1, 2 та кредитною угодою відповідачем передано в іпотеку вищевказані вбудований магазин, загальною площею 262,1 кв.м., нежиле приміщення, загальною площею 33,5 кв.м. та вбудований магазин, загальною площею 103,2 кв.м.

При посвідченні іпотечного договору 16.05.2008 р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК Калініною Н.В. накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна (реєстраційні номери заборони 4105, 4106, 4107).

Внаслідок невиконання позичальником умов кредитних договорів 1, 2 та кредитної угоди щодо повернення сум кредитних коштів та нарахованих відсотків позивач звернувся з даним позовом на підставі приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Враховуючи припинення позичальником виконання зобов'язань за кредитними договорами 1, 2 та кредитною угодою, банком направлено третій особі повідомлення від 30.12.2011 р. № 158-04/10678 про порушення зобов'язань та необхідність дострокового повернення кредиту. В повідомленні зазначено, що у разі, якщо дана вимога АТ "Укрексімбанк" не буде виконана, банком будуть вжиті заходи щодо стягнення зазначеної заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Заборгованість третьої особи перед Публічним акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" станом на 15.08.2014 р. за кредитними договорами 1, 2 склала в розмірі 183 463 370,65 грн., що складається з: 106 001 556,50 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 42961680,96 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 1331555,28 грн. простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 29 450,72 грн. простроченої плати за зміну умов кредитного договору; 8 732,28 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 8 536 800,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 3 365 028,88 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 107 801,26 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати (комісії) за управління кредитом; 2 372,19 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитного договору; 21 118 392,28 грн. інфляційних витрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитного договору. Заборгованість за кредитною угодою склала 475 544 572,73 грн., що складається з: 271 531 239,08 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 115880013,65 грн. нарахованих процентів за користування кредитом; 2888951,47 грн. простроченої плати за управління кредитом; 7 700 грн. простроченої плати за зміну умов кредитної угоди; 19 048,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 21 328 339,89 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 9 282 941,07 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 233 886,35 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення простроченої плати за управління кредитом; 620,22 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату плати за зміну умов кредитної угоди; 54 371 832,20 грн. інфляційних витрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та плати за зміну умов кредитної угоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, вказав на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" обов'язків щодо сплати основного боргу за кредитним договором №151407К48 від 13.03.2008 р. (кредитний договір 1) та кредитним договором № 151408К8 від 25.04.2008 р. (кредитний договір 2), укладених в межах генеральної угоди № 151407N3 від 13.03.2008 р. (генеральна угода), а також за кредитною угодою № 15106К14 від 09.03.2006 р. (кредитна угода), укладеними з позивачем та майновим поручителем, за яким відповідно до іпотечного договору № 151408Z32 від 16.05.2008 р., реєстровий номер 4104 (іпотечний договір), є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт".

Крім того, враховуючи умови пунктів 3.2., 3.5. кредитних договорів 1, 2 та кредитної угоди, якими встановлені порядок оплати та розмір процентів за користування кредитними коштами, що протягом дії кредитних правовідносин змінювалися шляхом укладення додаткових угод між сторонами, та статтю 4 цих же договорів, в якій передбачено обов'язок позичальника щодо плати (комісії) за управління кредитом і плати за зміну умов кредитних договорів, суди попередніх інстанцій перевірили правильність нарахування процентів за користування кредитними коштами, плати (комісії) за управління кредитом та плати за зміну умов кредитних договорів і погодились із заявленим розміром суми боргу.

Також, враховуючи письмову домовленість сторін, викладену в кредитних договорах, про сплату позичальником пені у разі невиконання зобов'язань згідно пп. 3.4.1., пп. 3.5.1., п. 4.1., п. 7.4. кредитних договорів 1, 2 та кредитної угоди, суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги в частині визначення боргу щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за кредитними договорами 1, 2 у загальній сумі 8 732,28 грн., а також за кредитною угодою - 19 048,79 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на п. 7.2. генеральної угоди та п. 6.2 кредитної угоди, зазначили про безпідставність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 % річних за кредитним договором 2 та кредитною угодою за період з 04.12.2011 року по 26.12.2012 року, оскільки за умовами цих пунктів договорів право їх нарахування виникло лише після закінчення 10-денного строку з дати отримання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту та відсотків за його користування, тобто з 27.01.2012 р.

Проте, такі висновки господарських судів є передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не дотримано положень вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, зокрема щодо наведення правового обґрунтування та не звернуто уваги на доводи банку в цій частині, який зазначав про те, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 151408К8 та кредитною угодою № 15106К14 ним 04.12.2011 року перенесено на рахунки прострочки суми за кредитом, процентами та комісіями, які не сплачені позичальником до цієї дати не у зв'язку з направленою позичальнику вимогою про дострокове погашення заборгованості № 158-04\10678 від 30.12.2011 року, а у зв'язку зі спливом строку сплати відповідних сум відповідно до умов кредитного договору №151408К8 та кредитної угоди №15106К14.

Також місцевим й апеляційним господарським судами в судових актах не наведено розрахунку сум інфляційних витрат і 3 % річних у спірному періоді, що унеможливило здійснення перевірки доводів скаржника.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про звернення стягнення на предмет іпотеки обумовлює правильне визначення всієї суми заборгованості позичальника і в подальшому є підставою для застосування статей 11, 33 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пп. 2.1.5., 5.6., 5.7. іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору (кредитні договори 1, 2, кредитна угода) на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору. Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України. Початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах визначається у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.ст. 11, 33, 43 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

В силу статті 39 цього ж Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З приписів вказаної норми, яка містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог в оскаржуваній позивачем частині, зобов'язані, виходячи з вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку", чітко встановити та навести правове обгрунтування щодо відмовленої частини позовних вимог, яка в подальшому вплине на можливість включення її до вартості наявного в іпотеці майна.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення за кредитними договорами 1, 2 у вигляді 3% річних на загальну суму 85 519,05 грн., інфляційних втрат на загальну суму 3 193 200,97 грн., а також за кредитною угодою у вигляді 3% річних на загальну суму 1 096 381,91 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 9 122 542,96 грн. за період з 04.12.2011 року по 26.12.2012 року з посиланням на п. 7.2. генеральної угоди та п. 6.2 кредитної угоди, апеляційний господарський суд не обгрунтував здійснений ним перерахунок та не вказав на підставі яких доказів встановлені обставини безпідставності позовних вимог в цій частині.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 26.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року у справі № 911/4025/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко В.І. Картере