ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 911/3733/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В. (доповідач),суддівДанилової Т.Б, Добролюбової Т.В.,за участю представників:позивачаСмакота Н.І. (дов. Від 18.04.14р. № 14-98)відповідачаДяченко Л.Я. (дов. від 12.05.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р.у справі№ 911/3733/14 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: 2.Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України»до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»проСтягнення 674 864,30 грн

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 237 283,12 грн. пені, 22 377,05 грн. інфляційних втрат, 59 123,19 грн. 3 % річних та 356 080, 94 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2014 р. у даній справі позов заступника прокурора Деснянського району м. Києва задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача-2 235 482,54 грн. пені, 22 223,60 грн. інфляційних збитків, 58 707,73 грн. 3 % річних, 356 080,94 штрафу. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 р. по даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. та рішення господарського суду Київської області 06.11.2014 р. у даній справі скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2015 р. (суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. (колегія суддів: головуючий Руденко М.А., суддя Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено частково: стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 233 829,81 грн. пені, 356 080,94 грн. штрафу, 1 643,32 грн. інфляційних втрат, 56 691,34 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою та посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю-доповідача Данилову М.В. та суддів: Фролову Г.М., Ходаківську І.П.

У зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному та відпусткою судді Ходаковської І.П. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та змінено склад колегії: головуючий суддя Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації склад колегії було змінено: головуючий суддя Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Добролюбова Т.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 11.05.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.08.2012 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупець) було укладено договір № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу.

За умовами зазначеного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.(п. 1.1. договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2. договору). Продавець передає покупцеві з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 5450, 00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 950,00, листопад - 1700,00, грудень - 2800,00. III квартал - 0, IV квартал - 5450,00. (п. 2.1. договору).

Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У договорі визначено, що строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник на підставі того, що на виконання умов договору НАК "Нафтогаз України" у період жовтень-грудень 2012 роки було передано у власність відповідачу природний газ на загальну суму 5 222 791,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 27.11.2012 р. на суму 697 467,13 грн., за листопад від 25.12.2012 р. на суму 1 652 550,79 грн. та за грудень від 31.12.2012 р. на суму 2 872 773,62 грн. (т. 1 а. с. 20-22), однак відповідач за отриманий природний газ повністю розрахувався лише 01.04.2014 р. з порушенням встановлених договором строків оплати.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурор невірно розрахував пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, оскільки не прийняв до уваги укладання між сторонами договорів взаєморозрахунків.

Судами встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між НАК "Нафтогаз України", Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної державної адміністрації та Фінансовим управлінням Вишгородської райдержадміністрації було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 1324/517з (договір 1), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (т. 2 а.с. 41).

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. на суму 833 388,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 6 від 27.12.2012 р. (т. 2 а.с.43) відповідач перерахував позивачу - 2, 833 388,00 грн. з призначенням платежу: "погашення заборгованості за спожитий природний газ в 2012 р. згідно з договором від 28.08.2012 р. № 12/704-ТЕ-17 згідно ПКМУ № 517 від 11.06.2012 р. та ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет на 2012р." договір № 1324/517з від 24.12.2012 р.".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між НАК "Нафтогаз України" 14.02.2014 року, Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Вишгородської райдержадміністрації та Вишгородською районною державною адміністрацією було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 (договір 2), предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". (т. 2 а.с. 44)

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. на суму 442 742,20 грн.

Платіжним дорученням № 5 від 01.04.2014 р. відповідач перерахував позивачу- 2 442 742,20 грн. з призначенням платежу: "за природній газ 2012 р. по договору від 28.08.2012 р. № 12/704-ТЕ-17, згідно до договору № 212/30 від 14.02.2014 р.".(т.2 а.с.46)

За умовами пунктів 2, 3, 10 договору 1 та пунктів 2, 3, 11 договору дві сторони зобов'язалися: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Пунктом 15 договору 1 та п. 16 договору дві сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовного предмета спору.

Тобто, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків № 1324/517 від 24.12.2012 р. та № 212/30 від 14.02.2014 р., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за період, на зобов'язання за яким прокурором було нараховано пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати, які є предметом розгляду у даній справі, а відтак для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р., та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 договору № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Суди попередніх інстанцій, урахувавши вище наведені обставини вважали, що прокурором не вірно нараховано пеню за період з 24.12.2012 р. по 29.12.2012 р. на заборгованість за жовтень 2012 року у сумі 697 467,13 грн., оскільки з 24.12.2012 р. порядок і строк проведення розрахунку між сторонами на вказану суму було змінено, та за період з 24.12.2012 р. по 29.12.2012 р. на заборгованість за листопад 2012 р. у сумі 1 652 550,79 грн., так як з 24.12.2012 р. порядок і строк проведення розрахунку між сторонами було змінено на суму 135 920,87 грн., на яку з цієї дати відповідно зменшилась заборгованість відповідача.

Крім того, прокурором під час здійснення розрахунку пені включено в періоди прострочення день фактичної сплати відповідачем суми заборгованості (її часткової оплати), що суперечить роз'ясненням Пленуму Вищого господарського суду України, викладеним в п. 1.9. постанови № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Однак, колегія суддів касаційної інстанції повністю із вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи та надання цим обставинам належної правової оцінки з огляду на наступне.

Зокрема, судами не було взято до уваги спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 .

При цьому суди зазначали, що оскільки до вказаних протокольних рішень сторонами не було укладено договорів, якими би були внесені зміни до порядку і строків проведення розрахунків за природний газ, отриманий на підставі договору № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р., такі рішення не можуть ураховуватись при проведення обрахунку заборгованості.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків не є новацією в розумінні частини другої ст. 604 Цивільного кодексу України з огляду на те, що вони укладені іншим колом суб'єктів, ніж договір, та не припиняють первісні зобов'язання за останнім, а лише організовують взаєморозрахунки заборгованості, яка існує за ним.

Строк виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого на умовах договору, сторони погодили умовами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили наявні у матеріалах справи Спільні протокольні рішення "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" (т. 2 а.с. 51-67) щодо проведення розрахунків відповідачем за спожитий в 2012 році природний газ за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 р., сторонами яких є у тому числі позивач та відповідач та не з'ясували чи на підставі вказаних протокольних рішень та постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. відбувалося погашення частини заборгованості за договором, на яку позивачем нараховано пеню та штраф.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення по даній справі недостатньо дослідили та з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до суперечливих та передчасних висновків.

Абзацом 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені та досліджені обставинам справи, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. по справі № 911/3733/14 та рішення господарського суду Київської області від 26.08.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

Т. Добролюбова