ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/4427/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", м. Київдо1. Київської міської ради, м. Київ; 2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, м. Київза участюПрокуратури міста Києва, м. Київпростягнення суми

за участю представників

прокуратури: Попенко О.С.,

позивача: Нікіташ С.П.,

відповідача-1: Семенюк Н.М.,

відповідача-2: Комарницький В.С.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" (далі за текстом - ТОВ "ФК "Новий регіон") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23.10.2015 року) до Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та за участю прокуратури міста Києва про стягнення з Київської міської ради за рахунок місцевого бюджету міста Києва шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ФК "Новий регіон" 6 017 865 грн. та 1 435 821, 60 грн. процентів за користування коштами.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовані безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, оскільки позивач фактично звернувся з вимогою (згідно заяви про зміну предмету позову) про стягнення грошових коштів за недійсним Договором № Д-2010/03/18/1;606 від 18.03.2010 року до відповідача-1, який, як встановлено судами, не був стороною даного Договору та не отримував сплачені позивачем кошти на виконання цього Договору; враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлено вимоги лише до відповідача-1, а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не подано, суди попередніх інстанцій розглянули позовні вимоги, заявлені до відповідача-1, оскільки позивачем позовні вимоги до відповідача-2 не заявлялись; при цьому, за відсутності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення з Київської міської ради 6 017 856 грн.), суди дійшли висновків про необхідність відмови також і у задоволенні додаткової вимоги - про стягнення з Київської міської ради 1 435 821, 60 грн. процентів за користування коштами, як похідної від основної вимоги.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ФК "Новий регіон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Київською міською радою до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а представники відповідачів та прокурор проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2010 року ТОВ "ФК "Новий регіон" (покупець) і Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (продавець) укладено Договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Київгаз", згідно умов якого покупець за результатами аукціону, проведеного 18.03.2010 року, придбав у продавця пакет акцій ВАТ "Київгаз" у кількості 1 614 144 штук за ціною 6 017 865 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 03.03.2010 року № 7 на суму 601 786, 50 грн., від 15.04.2010 року № 24 на суму 2 407 146 грн., від 17.05.2010 року № 35 на суму 3 008 932, 50 грн. вартість акцій сплачено ТОВ "ФК "Новий регіон" у повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі № 7/365 визнано недійсним Договір № Д-2010/03/18/1;606 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Київгаз" у кількості 1 614 144 штук, що становить 28, 64 % статутного капіталу ВАТ "Київгаз", укладений 18.03.2010 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "ФК "Новий регіон"; визнано право власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на 1 614 144 штук простих іменних акцій ВАТ "Київгаз", що становить 28, 64 % статутного капіталу ВАТ "Київгаз".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року у справі № 7/365 залишено без змін, а мотивувальну частину рішення частково змінено, оскільки нікчемними, зокрема, є правочини, які порушують публічний порядок.

Позовні вимоги у даній справі обгрунтовано тим, що позивачем на виконання Договору купівлі-продажу акцій від 18.03.2010 № Д-2010/03/18/1;606 було перераховано грошові кошти, а суд, встановивши нікчемність цього Договору у справі № 7/365, не застосував двосторонню реституцію до сторін даного Договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Договір № Д-2010/03/18/1;606 від 18.03.2010 року позивачем укладено із Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та останнє було одержувачем грошових коштів, перерахованих позивачем на виконання зазначеного Договору за вищевказаними платіжними дорученнями від 03.03.2010 року № 7, від 15.04.2010 року № 24, від 17.05.2010 року № 35.

Згідно з п. 3 чинного на момент укладання Договору № Д-2010/03/18/1;606 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 року № 584/744, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства м. Києва.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.11.2014 року Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ідентифікаційний код 19020407 перейменовано, реорганізовано у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ідентифікаційний код 19020407.

Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено позов до Київської міської ради і у заяві про зміну предмету позову, поданої до суду першої інстанції 23.10.2015 року, позивачем пред'явлені позовні вимоги тільки до Київської міської ради.

Водночас, судами встановлено, що спірні правовідносини з приводу купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Київгаз", які були предметом нікчемного Договору купівлі-продажу № Д-2010/03/18/1;606, виникли між позивачем та відповідачем-2.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлено вимоги лише до відповідача-1, а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не подано, суди попередніх інстанцій правомірно розглянули позовні вимоги, заявлені до відповідача-1, оскільки позивачем позовні вимоги до відповідача-2 не заявлялись.

З огляду на те, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України обов'язок повернути стороні правочину, який визнано недійсним, все, що сторона одержала на виконання цього правочину, покладено на сторону цього правочину, проте, судами встановлено, що Київська міська рада не є стороною Договору № Д-2010/03/18/1;606 від 18.03.2010 року та не одержувала грошові кошти на виконання даного Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з Київської міської ради за рахунок місцевого бюджету міста Києва шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ФК "Новий регіон" 6 017 865 грн.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських суддів попередніх інстанцій про відсутність підстав і для стягнення з відповідача-1 1 435 821, 60 грн. процентів за користування коштами, оскільки така вимога є похідною від основної вимоги.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ФК "Новий регіон", викладені в касаційній скарзі, про те, що укладаючи Договір № Д-2010/03/18/1;606 Головне управління комунальної власності м. Києва діяло від імені та в інтересах власника акцій ВАТ "Київгаз" Київської міської ради, від якої здійснювало представницькі функції, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки існуючий порядок утворення, підзвітність і підконтрольність та перебування у структурі органу місцевої виконавчої влади не змінює і не позбавляє відповідача-2 права юридичної особи, яка у цивільних та інших правовідносинах діє від власного імені, а судами попередніх інстанцій встановлено, що докази існування представництва у порядку, врегульованому главою 17 Цивільного кодексу України, як щодо продавця так і щодо покупця на момент укладання Договору № Д-2010/03/18/1;606 в матеріалах справи відсутні.

Інші доводи ТОВ "ФК "Новий регіон", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 910/4427/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.А. Кравчук Г.М. Мачульський