ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/26926/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року у справі №910/26926/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Медіа Груп" про стягнення суми,

Встановив:

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Медіа Груп" 108 892,75 грн., а саме: 73 557,98 грн. збитків, 31 615,99 грн. пені, 2 718,78 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 січня 2016 року у справі №910/26926/15 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 557,98 грн. збитків, 31 615,99 грн. пені, 2 718,78 грн. 3% річних та 1 618,39 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а у справі прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників позивача, які підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11 грудня 2013 року між ПАТ "Кредобанк", як замовником, і ТОВ "Алекс Медіа Груп", як виконавцем, укладено договір №44 про надання послуг, за яким виконавець зобов'язався за завданням замовника розробити та ввести в експлуатацію інтернет-сайт позивача, а саме: розробити технічне завдання та структуру сайту, проектування, програмування (доробку модулів 1С-Бітрікс), конфігурації системи управління сайтом (СМS), розробити дизайн, верстку всіх сторінок сайту, ввести в експлуатацію, надати інструкції з його експлуатації (інформаційне наповнення сайту; 2d, 3d візуалізації, фотоматеріали). Ліцензія 1С-Битрикс, доменні імена зобов'язався надати замовник.

Етапи робіт з розробки та введення в експлуатацію інтернет-сайту, строки та умови виконання цих робіт, згідно умов договору, сторони погодили у додатку №1 до нього.

Згідно п. 4.3. договору, при недотриманні виконавцем строків надання послуг та передачі результатів послуг замовнику він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки; підтвердження надання послуг оформлюється двостороннім актом приймання-передачі послуг (п. 5.2.); акт приймання-передачі послуг складається та підписується виконавцем після виконання послуг, після чого передається на підпис замовнику, замовник у п'ятиденний термін повинен розглянути, і у разі відсутності заперечень, повернути підписаний примірник акта виконавцю (п. 5.3); у разі наявності заперечень щодо наданих послуг замовник у вказаний термін складає про це письмове мотивоване заперечення і надсилає його виконавцю (п. 5.4); договір набирає чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до моменту підписання акта приймання-передачі послуг, обумовлених у договорі та додатках до нього (п. 6.1).

У додатку №1 сторони зазначили деталізовані етапи робіт з розробки та введення в експлуатацію інтернет-сайту та строки їх виконання; встановили, що загальна вартість робіт з ПДВ складає 123 567 грн., та оплачуються замовником за рахунками-фактурами, наданими виконавцем у такому порядку: 61 783,50 грн. у триденний строк з моменту підписання договору, та такий же платіж у такий же строк з моменту підписання акту приймання-передачі послуг; виконавець розробляє та впроваджує інтернет-сайт замовника за умовами та вимогами цього додатку; загальний термін розробки корпоративного сайту складає 90 календарних днів.

2 березня 2015 року сторони уклали додаток №4 до договору, за умовами якого виконавець зобов'язався протягом 20 робочих днів надати замовнику додаткові послуги, зазначені в таблиці №1, а саме: розробити конвертаційні додатки та налаштувати СМS, вартість чого склала 11 774,48 грн. з ПДВ.

Свої зобов'язання з оплати першої частини платежів позивач виконав.

27 серпня 2015 року, на виконання умов договору відповідач направив позивачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000640, №ОУ-0000641, №ОУ-0000642, КОУ-0000643 та відповідні рахунки-фактури №СФ-000402 від грудня 2013 року, №СФ-0000211 від 10 вересня 2014 року, №СФ-0000035 від 19 лютого 2015 року та №СФ-0000161 від 27 серпня 2015 року, які позивач не підписав та остаточних розрахунків не провів.

Позивач у повідомленні №13-8383/15 від 31 серпня 2015 року відмовив відповідачу у прийнятті проведених останнім робіт і вказав про розірвання договору.

Позивач, вказуючи у позові на те, що він свої грошові зобов'язання за договором та додатком №4 виконав належним чином, а ТОВ "Алекс Медіа Груп" умови договору порушило - в обумовлені договором строки роботи не виконало, стверджує, що зазнав збитків, які просить стягнути з відповідача. Крім того в позові заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, встановленої умовами договору, та 3% річних.

Місцевий господарський суд, встановивши вказані обставини та посилаючись на положення ст.ст. 22, 546, 625, 837, 846, 849, 901 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, позов задовольнив та вказав, що оскільки через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач не отримав того, на що розраховував, укладаючи цей договір та додатки до нього, ТОВ "Алекс Медіа Груп" має відшкодувати ПАТ "Кредобанк" 73 557,98 грн. збитків в порядку ст. 849 ЦК України, сплатити пеню та 3% річних.

Апеляційний господарський суд з висновками суду першої інстанції не погодився, скасував рішення місцевого господарського суду і прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що правовідносини, що склались між сторонами, виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором, а саме про надання послуг та підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, якою, зокрема, ч.ч. 2, 3, 4, передбачено право замовника відмовитись від договору підряду за певних умов та відшкодування збитків.

Виходячи з цих норм матеріального права право замовника на відмову від договору може бути реалізовано лише до закінчення роботи.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не враховані.

Встановлено, що після виконання робіт 27 серпня 2015 року відповідач направив позивачеві акти здачі-приймання робіт та рахунки на їх оплату.

Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником та порядок їх прийняття визначено ст. 853 ЦК України, частиною четвертою якої передбачено, зокрема, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконання роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Натомість, 31 серпня 2015 року позивач повідомив відповідача про відмову у прийнятті виконаних робіт та підписанні актів здачі-прийняття робіт, посилаючись на їх невідповідність технічному завданню та вимогам, які були поставлені в процесі співпраці, а також повідомив відповідача про розірвання договору у зв'язку з неналежним виконанням робіт та у визначений договором строк та запропонував відповідачу повернути сплачені грошові кошти.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків з підстав, передбачених ст. 849 ЦК України, та з передбачених законом підстав правильно скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи, що відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань і не прострочив їх виконання, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З умов договору (п. 4.3) вбачається, що сторони у договорі встановили відповідальність за порушення строків виконання робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

При цьому сторони у договорі не визначили з якої частини зобов'язання повинен розраховуватись розмір пені (або від суми невиконаної частини зобов'язання, або від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що виключає можливість застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання.

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, передбаченої за порушення встановлених договором строків виконання робіт також є правильним.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановленого у справі судового рішення.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року у справі №910/26926/15 - без змін.

Головуючий:П.А. ГончарукСудді:І.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко