ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/24334/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Обухівське"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 19.11.2015р.у справі№910/24334/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Обухівське"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору

За участю представників:

- позивача: не з'явились;

- відповідача: ОСОБА_5, дов. від 22.02.2016р. №210

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання Договору №6-1 від 28.05.2012р. на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі №910/24334/15 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Отрюха Б.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Обухівське" та просив залишити в силі оскаржувані судові акти.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно державних актів на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 13.02.1996р., №003263 від 13.02.1996р. та №003264 від 19.02.1996р., виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, Радгоспу-комбінату "Обухівський" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Обухівське") було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель в межах згідно з планом користування.

05.03.2010р. на загальних зборах акціонерів позивача, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію його земель.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" №385 від 28.03.2012р. позивачу надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель, що перебувають у його постійному користуванні як передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державними актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.1996р., №003263 від 13.02.1996р. та №003264 від 19.02.1996р.

Як встановлено судами, 28.05.2012р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі в тексті постанови - ФОП ОСОБА_4, відповідач) було укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної документації №6-1 (надалі в тексті постанови - договір), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області.

У п.2.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт, які належить виконати згідно Договору становить 41099,52 грн., узгодження якої зазначено у Протоколі про договірну ціну на виконання робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт. Обов'язок складання такого акту покладається на виконавця (пункт 3.1. Договору).

Замовник, в разі відсутності заперечень з приводу виконаних робіт, зобов'язаний підписати і повернути виконавцю такий акт в строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання його для ознайомлення (пункт 3.2. Договору). Відповідно до пункту 3.3. Договору у разі наявності у замовника заперечень з приводу виконаних виконавцем робіт, замовник в строк 3-х робочих днів надсилає виконавцеві мотивовану відмову від підписання акта із зазначенням своїх претензій та строків усунення недоліків, на підставі якої сторони у триденний термін складають двосторонній протокол, в якому погоджують перелік недоліків та строки їх усунення.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в порядку та на умовах визначених Договором, відповідачем були належним чином виконані зобов'язання за Договором на загальну суму 41099,52 грн., що як зазначено судами, підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі приймання виконаних робіт від 31.07.2012 р., підписаним сторонами без зауважень та встановлено судами під час розгляду справи №911/2149/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Обухівської районної ради та ФОП ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

Зі змісту наявної у матеріалах справи позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Обухівське" про розірвання договору з ФОП ОСОБА_4 з підстави порушення відповідачем п.4 ч.1 ст.890 Цивільного кодексу України, а саме - передання проектної документації, розробка якої була предметом договору №6-1 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.05.2012р. третім особам без погодження із позивачем, що за твердженням Публічного акціонерного товариства "Обухівське" позбавило його можливості використовувати результати таких робіт та є істотним порушенням умов зазначеного договору, а тому з огляду на вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України, як зазначає позивач, такий договір повинен бути розірваний у судовому порядку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не встановлено законом або договором.

У ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (частина 2 статті 853 Цивільного кодексу України).

Врахувавши зазначені вище норми права та погоджені сторонами пункти 3.1.-3.3. договору, а також з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт підписання сторонами Акту здачі приймання виконаних робіт від 31 липня 2012 року, обґрунтованим є висновок судів про здійснення відповідачем робіт з розробки проекту землеустрою за договором та їх прийняття позивачем в порядку та у спосіб погоджений сторонами у договорі.

Натомість, як вже зазначалось вище, підставою для виникнення спору у даній справі є те, що проектна документація була передана відповідачем не позивачу, а третім особам, тоді як відповідно до п.4 ч.1 ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам. Відтак, за твердженням позивача, передання відповідачем проектної документації третім особам без погодження з ним є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вже зазначалось вище, предметом Договору № 6-1 від 28.05.2012р. є виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" у визначених договором адміністративних межах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що роботи за договором були виконані та передані позивачу відповідно до умов погоджених сторонами у договорі. Натомість, протилежні доводи Публічного акціонерного товариства "Обухівське", викладені у касаційній скарзі з посиланням на додані у касаційній інстанції додаткові документи, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки обставин справи та з огляду на вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції, який не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 статті 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. У п.8.1. договору сторони погодили, що даний договір не підлягає розірванню за ініціативою однієї з сторін, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та не виконує свої обов'язки.

Проте, як вірно здійснено висновок судами попередніх інстанцій, порушення відповідачем передбаченого п.4 ч.1 ст.890 Цивільного кодексу України обов'язку не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам не є істотною умовою договору у розумінні статей 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, при цьому, як встановлено судами, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неможливість використання позивачем отриманого ним від відповідача за договором результату робіт, а відтак, позивачем не доведено, яким чином передання документації третім особам унеможливило використання ним виконаного за договором та яким чином результат виконаних відповідачем згідно договору робіт завдав шкоду позивачу, наявність якої є однією із обов'язкових ознак істотного порушення умов договору за приписами ст.651 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що як роз'яснено в абзацах 1, 4 та 5 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Проте, зі змісту позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Обухівське" вбачається, що підставою позову є виключно обставина передання проектної документації за договором №6-1 від 28.05.2012р. третім особам без погодження позивача. Зміни підстави позову в порядку, передбаченому ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Обухівське" про розірвання договору.

Таким чином, з огляду на вірно встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, недоведення позивачем істотного порушення відповідачем умов договору №6-1 від 28.05.2012р., що зумовило б завдання йому шкоди через яку він значною мірою позбавився того, на що розраховував під час укладення цього договору, що є підставою для розірвання договору згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, а також враховуючи, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а доводи щодо порушення норм процесуального права фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що у відповідності до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. у справі №910/24334/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С. Р. Шевчук