ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/17231/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А., за участю представників: позивачаБородкін Д.І. (дов. від 15.12.2015 р. №234-12)відповідача, ВДВСне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р.у справі № 910/17231/15 господарського суду міста Києваза скаргоюПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіза позовомПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипростягнення 97576, 09 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленіна В.О., Синиця О.Ф.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" 3% річних у розмірі 7824,29 грн., інфляційні у розмірі 89751,80 грн. та судовий збір у розмірі 1952,52 грн.

13.10.2015 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. у справі №910/17231/15 видано наказ.

04.12.2015 р. до господарського суду м. Києва від Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшла скарга на незаконні дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2016 р. у даній справі (суддя Чинчин О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленіна В.О., Синиця О.Ф.), відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на дії державного виконавця.

Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким скаргу на незаконні дії державного виконавця задовольнити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.05.2016 р., у зв'язку з перебування судді Яценко О.В. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

10.05.2016 р. до Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшли пояснення, які скаржник просив врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 11.05.2016 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на матеріали справи, 12.11.2015 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Пироговською-Харітоновою Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49338850 по виконанню наказу №910/17231/15 від 13.10.2015 р.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб - сайті Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Артема, 73) перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача є Личов Олексій Валерійович.

27.11.2015 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Пироговською-Харітоновою Я.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49338850 на підставі п. 3 ч. 1ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись до суду із скаргою, Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" вказувало про те, що дії державного виконавця є незаконними та такими, що порушують п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального Кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до цього Закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно до п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Відповідно до ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Згідно до положень ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом України.

Тобто, у разі проведення ліквідації юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, за рішенням уповноваженого органу товариства, наказ суду направляється до ліквідаційної комісії відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження".

Після направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії (ліквідатору) виконавче провадження підлягає закінченню.

Як вже зазначалось вище з інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії є Личов Олексій Валерійович. Місцезнаходженням Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73.

Матеріали справи свідчать, що супровідним листом від 27.11.2015 р. №987/30 оригінал виконавчого документу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. №910/17231/15 та копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2015 р. були направлені Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві голові ліквідаційної комісії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Личову О.В. на адресу: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність винесення Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постанови від 27.11.2015 р. про закінчення виконавчого провадження №49338850, оскільки виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем.

Такого висновку дотримується і Верховний Суд України, правова позиція якого викладена у постанові від 01.12.2015 р. по справі № 818/8714/13-а.

Приписами ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" зауважувало, що спеціальним законом, який регулює відносини щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Крім того, скаржник вказував, що застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 49 та чч. 2-3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" має здійснюватись з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи, зокрема, з дотриманням принципу відповідності держави за виконання остаточних рішень, винесених проти її органів, установ чи підприємств з урахуванням положень Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" наголошував на тому, що норми п. 3 ч. 1 ст. 49 та чч. 2-3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже вони суперечать Конвенції, практиці Європейського суду та Закону про гарантії, і відповідно виконавче провадження не може бути завершене на підставі цих норм права.

З цього приводу колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати про наступне.

Так, статтею 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Приписами ст. 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що до компетенції господарських судів, відповідно до Конституції України та норм діючого законодавства України, не входить тлумачення законів, а лише вирішення питання щодо застосування норм права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій", оскільки доводи касаційної скарги та подання зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято ухвалу і постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. по справі №910/17231/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак