ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2016 року Справа № 910/10271/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№910/10271/15 Господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит-Плюс"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення грошових коштів за участю представників:
позивача: Іванська О.А. (представник за дов. від 01.02.2016 б/н),
відповідача: Рубінс А.А. (представник за дов. від 25.03.2015 №422)
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит-Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 9 021,41 грн. 3% річних в сумі, 325081,23 грн. втрат від інфляції та 53332,46 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку частин машин і апаратів, призначених для виробництва напівпровідникових злитків або пластин, напівпровідникових приладів, електронних інтегрованих схем і плоских дисплеїв, частин машин та устаткування спеціального призначення (комплектуючі підсистеми РК) № ПУ-33764-К від 07.10.2013 (реєстраційний номер 11-14-9-2437 від 18.10.2013) щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі №910/10271/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 68245,08 грн. втрат від інфляції, 9021,41 грн. 3% річних, 44 856,46 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у даній справі, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Зокрема як зазначається скаржником: судами порушено приписи ч.3 ст. 653 ЦК України, а саме незаконно стягнуто з відповідача індекс інфляції, 3% річних та пеню за період, коли не існувало суми заборгованості за спірним договором, враховуючи внесені зміни до порядку розрахунків за договором; судами не взято до уваги пояснення представника відповідача, що жодним рішенням по справі №910/5799/15 не було підтверджено порушення умов оплати на 204 дні; висновок суду щодо порушення відповідачем умов договору з січня 2014 (протягом 204 днів) суперечить ст.ст. 640, 653 ЦК України; судом не було надано оцінку листу позивача від 25.07.2014 № 3/186 та оцінки всім доказам, що були надані відповідачем, що є, на думку скаржника, порушенням ст. 4-2 ГПК України.
У відзиві ДП "Фаворит-Плюс" просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ДП "Фаворит-Плюс" у своєму клопотанні також просить про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, яка не підлягає задоволенню, оскільки ДП "Фаворит-Плюс" не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно із ст. 28 ГПК України, з числа, як своїх працівників, так і осіб не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів щодо неможливості такої заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника ДП "Фаворит-Плюс" суду не надано.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2013 між відповідачем в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (покупець) та позивачем (постачальник) було укладено договір на поставку частин машин і апаратів, призначених для виробництва напівпровідникових злитків або пластин, напівпровідникових приладів, електронних інтегрованих схем і плоских дисплеїв, частин машин та устаткування спеціального призначення (комплектуючі підсистеми РК) № ПУ-33764-К (реєстраційний номер 11-14-9-2437 від 18.10.2013) (далі - договір).
Відповідно до п. 4.1. договору строки поставки продукції - етап № 1 по енергоблоку № 1 - 30 робочих днів з дати виконання покупцем п. 3.5.1. договору. Етап № 2 по енергоблоку № 2 - 30.06.2014 року, в подальшому змінено на 01.11.2014 року.
Згідно з п. 3.5.1. договору поставки, покупець перераховує аванс на підставі виставленого постачальником рахунку в розмірі 30% від суми договору, що складає 1375027,20 грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 3.5.2. договору, остаточна оплата продукції проводиться в 2014 році протягом 10 (десяти) банківських днів з дати пред'явлення покупцю актів прийому-передачі матеріально-технічних ресурсів починаючи з січня 2014 року.
В подальшому, п. 3.5.2. договору було доповнено абзацом у наступній редакції, остаточна оплата актів прийому-передачі матеріально-технічних ресурсів здійснюється покупцем шляхом утримання 30% суми актів прийому-передачі матеріально-технічних ресурсів в погашення сплаченого авансу згідно п. 3.5.1. договору, залишок 70% суми актів прийому-передачі матеріально-технічних ресурсів підлягає оплаті згідно умов договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/5799/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015, встановлені обставини, які відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішення даного спору, а саме те, що позивач свої зобов'язання щодо поставки продукції у 2013 році (І етап) виконав в повному обсязі. Судом також встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлену продукцію у встановлений умовами договору строк (січень 2014) не виконав, прострочив оплату поставленого обладнання, Акти прийому-передачі матеріально-технічних ресурсів у встановлений договором № ПУ-33764-К не оплатив у термін - 10 банківських днів. В порушення умов договору, оплата остаточно відповідачем була здійснена лише 20.08.2014 в розмірі 538 041,60 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність розрахунку розміру пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що арифметично вірною та обґрунтованою є сума 44856,46 грн..
Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, судом здійснений розрахунок інфляційних втрат та розміру 3% річних, згідно якого сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 68 245,08 грн., сума 3% річних - 9021,41 грн.
Отже, місцевим та апеляційним господарським судом були встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог колегія визнає правомірним.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань заявника скарги надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому не можуть впливати на правильність та законність оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі №910/10271/15 залишити без змін.
Головуючий суддя: Г.П. Коробенко
Судді: Г. М. Мачульський
О.М. Сибіга