ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/10118/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Воліка І.М., Мележик Н.І.,розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.06.2015р.у справі№910/10118/15 господарського суду міста Києваза позовомКонотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: 1)Державної екологічної інспекції у Сумській області; 2)Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області до Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 9414,99грн.

за участю представників:

- прокуратури: Хорс К.Б., посв.№042931 від 15.04.2016р.

- позивачів: 1. не з'явились

2. не з'явились

- відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Конотопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 9414,99 грн. збитків, завданих самовільною порубкою двох дерев.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. у справі № 910/10118/15 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. (колегію суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.) відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Конотопського міжрайонного прокурора.

Відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Від Державної екологічної інспекції у Сумській області на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання, у якому позивач зазначив, що підтримує у повному обсязі вимоги касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва та просить її задовольнить, а також розглядати справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши прокурора, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2013р. до чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно - Західній залізниці з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 758 від 26.11.2013р. про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень виявлено самовільну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см та 52 см відповідно на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно. За вказаним фактом 27.11.2013р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013200390001323 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого від 27.12.2013р. вказане кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні ознак складу кримінального правопорушення. Разом з тим, як встановлено судами, в ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено розмір збитків, спричинених незаконною порубкою дерев, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", згідно з якою за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту діаметром 46,1 - 50, розмір шкоди складає 3109 грн., а за кожне 1- сантиметрове перевищення 50 - сантиметрового діаметра нараховується 105 грн., таким чином шкода становить 9414,99 грн., що й стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором не доведено, а судами не встановлено існування правових підстав для стягнення збитків у розмірі 9414,99 грн. При цьому, судами зазначено наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. У відповідності з абз. першим ст. 66 Лісового кодексу України громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Згідно зі ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих, зокрема, на збереження лісів від незаконних рубок. Враховуючи, що в захисних лісонасадженнях громадяни мають право вільно перебувати, незаконна вирубка дерев, шкода за які є предметом розгляду у даній справі, здійснена невстановленими особами, то, як зазначено судами, працівники відповідача виконали усі визначені законодавством заходи для охорони лісонасаджень, а відтак судами зазначено, що оскільки матеріали справи не підтверджують наявність протиправної поведінки відповідача, то зазначене виключає можливість покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України здійснені без повного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Згідно з ч.1 ст.14 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. За приписами ч.4 ст.17 Лісового кодексу України право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судами, згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виданого залізниці на підставі, розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 02.06.2005 р. №288 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 30.09.2005 р. за № 8, відповідач є постійним користувачем земельної ділянки площею 89,0892 га в межах Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області з цільовим призначенням земельної ділянки - землі залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно зі ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Зі змісту наявної у матеріалах справи позовної заяви вбачається, що в якості підстави позову позивачем зазначено ст.ст. 15,16,19,20,20-2,п. «б» ст.47, ч.4 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.17,19,86,89,107 Лісового кодексу України, ст.1172 Цивільного кодексу України та інші, якими в тому числі врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої довкіллю. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини права вбачається, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, натомість, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проте суди попередніх інстанцій, всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України, без зазначення правових підстав та правового обґрунтування, дійшли передчасного висновку про помилковість обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим, передчасним та таким, що здійснений без належного з'ясування усіх обставин справи та зазначення відповідних норм права, є висновок судів про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також документів, які б свідчили про відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

За змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також з огляду на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі №910/10118/15 рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. скасувати, а справу №910/10118/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.М. Волік

Н.І. Мележик