ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 908/2507/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Харківської областіна постановуДонецького апеляційного господарського судувід05.10.2015у справі№908/2507/14Господарського судуЗапорізької областіза позовомпрокурора міста Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі Енергодарської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед"третя особаДержавна інспекція сільського господарства у Запорізькій областіпроприпинення права постійного користування земельною ділянкоюза участю

- прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 041103 від 04.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Енергодара Запорізької області звернувся в суд в інтересах держави в особі Енергодарської міської ради (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" (далі - відповідач) про припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою у постійне користування на підставі державного акту серія ІІ - ЗП № 002363, загальною площею 1, 1354 га, загальною вартістю 1 628 045, 75 грн., яка складається із земельної ділянки № 1 площею 1, 0470 га вартістю 1 501 213, 00 грн., розташованої по вулиці Придніпровській, 27 "б" у місті Енергодарі, та земельної ділянки № 2 площею 0, 0844 га вартістю 126 832, 75 грн., розташованої по вулиці Придніпровській, 27 "в" у місті Енергодарі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, надана 06.12.2001 підставі державного акту, використовується відповідачем не за цільовим призначенням.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2015 (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сгара Е.В., судді Кододова О.В., Геза Т.Д.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати вказані рішення та постанову, і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Енергодарської міської ради №1 від 29.03.2000 відповідачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЗП № 002363 від 06.12.2001, згідно якого землю надано в постійне користування, ділянка № 1 для розташування виробничої бази, ділянка № 2 - під розміщення споруд для обслуговування пляжної зони, таким чином у позивача у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка загальною площею 1, 1354 га, яка складається із земельної ділянки № 1 площею 1, 0470 га, розташованої по вулиці Придніпровській, 27 "б" у місті Енергодарі, та земельної ділянки № 2 площею 0, 0844 га, розташованої по вулиці Придніпровській, 27 "в" у місті Енергодарі.

У 2001 році на дату видачі Державного акту на право користування земельною ділянкою ІІ-ЗП № 002363 від 06.12.2001 об'єкт нерухомості "виробнича база" на земельній ділянці був збудований.

10 липня 2002 актом державної технічної комісії об'єкт "Кафе - закусочна "Риф", був прийнятий в експлуатацію, а рішенням Енергодарської міської ради від 17.07.2002 №131, був затверджений та введений в експлуатацію.

Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області (далі третя особа) проведено позапланову перевірку за додержанням відповідачем вимог земельного законодавства, яку було оформлено актом перевірки дотримання об'єктами господарювання вимог законодавства №5 від 06.02.2014.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач використовує наступні земельні ділянки: - земельна ділянка комунальної власності, землі промисловості, в місті Енергодарі площею 1,0469 га; - земельна ділянка комунальної власності, для обслуговування пляжної зони, в місті Енергодарі, площею 0, 0885 га.

У пункті акту перевірки 16.2 щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, фахівцями інспекції з посиланням на пункт "а" частини першої статті 91, пункт "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України, абзац третій пункту "а" статті 6 Закону України № 963-ІУ, пункт 5 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963, зазначено, що відповідачем використовуються земельні ділянки не за цільовим призначенням.

В розділі ІІІ акту перевірки вказується, що товариством порушуються вимоги статті 96 Земельного кодексу України.

В результаті перевірки встановлено, що на земельній ділянці № 1 наданій для розташування виробничої бази, розташовується двоповерхова будівля, дві альтанки відкритого типу з навісом, господарча будівля, водно - моторний гараж та чисельні замощення. Земельна ділянка № 1 для розташування виробничої бази не використовується, виробнича база не функціонує, виробничий процес не ведеться. На земельній ділянці №2 площею 884, 3 кв. м, наданій для розташування будівель для обслуговування пляжної зони, розташоване кафе - закусочна "Риф", ділянка використовується не за цільовим призначенням.

За висновками інспекторів - фахівців інспекції, при здійсненні забудови земельної ділянки посадовими особами відповідача порушені вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував тим, що у спірних правовідносинах не було дотримано передбаченого чинним законодавством порядку припинення права користування земельними ділянками, який є обов'язковим.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно цієї статті у комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 12 цього кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 143 вказаного кодексу передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, пунктом "а" частини 1-ї цієї статті передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначення.

При цьому, статтею 144 цього кодексу визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Так, згідно із частиною першою цієї статті у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. А частиною третьою вказаної норми передбачено, що рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Таким чином статтею 143 вказаного кодексу передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а статтею 144 цього кодексу визначено порядок припинення права користування такими земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Подібна правова позиція викладена у рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.04.2010 №6-11831св08.

Крім того, з приписів наведених вище норм права вбачається, що поряд із дотриманням підстав, порядку, і умов, передбачених статтями 141 - 144 Земельного кодексу України, волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття і припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень у судовому порядку.

Подібну правову позицію також викладено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Таким чином правильними є висновки судів про те, що не було дотримано передбаченого чинним законодавством порядку припинення права користування земельними ділянками, який є обов'язковим, що є підставою для відмови у позові.

Саме з таких мотивів виходив суд касаційної інстанції скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, і під час нового розгляду справи ці вказівки були враховані судами відповідно до вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заступника прокурора Харківської області у касаційній скарзі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 808/5106/14, згідно якою, на його думку, дії третьої особи не визнано незаконними в судовому порядку, та його доводи про те, що факт забудови відповідачем спірної земельної ділянки об'єктами нерухомості, що не відповідає меті, для якої її було відведено, підтверджується судовими рішеннями у справі № 908/2889/14, як і доводи стосовно визнання колишнім директором відповідача ОСОБА_5 вини у нецільовому використанні землі, переданої у постійне користування відповідачу, з посиланням при цьому на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2014, яким була надана правова оцінка судом апеляційної інстанції, з урахуванням вищенаведеного не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі Господарського суду Запорізької області №908/2507/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко