ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 904/6844/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р.у справі Господарського суду№904/6844/15 Дніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Укрнафта"доКриворізької міської радитретя особаУправління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської радипро за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -визнання договору оренди землі укладеним пр. Красюк Н.І. - дов. №10-895/д від 09.12.15р. пр. Ягодка Н.Г. - дов. №5\26-1006 від 04.12.15р. не з'явився

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Яценко О.В. розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016р. №08.03-04/1494 було призначено автоматичну зміну складу колегії судів у справі №904/6844/15, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б. (доповідач), судді Данилова М.В., Корсак В.А.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки загальною прощею 0,1411 га, що розташована за адресою: вул. Дніпропетровське шосе, 23 у Довгинцівському районі м. Кривий Ріг для обслуговування автозаправної станції, між сторонами в редакції протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта" від 19.03.2015р.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що публічне акціонерне товариство "Укрнафта", в строки встановлені ст.181 ГК України, повернуло Криворізькій міській раді підписаний спірний договір оренди земельної ділянки з протоколом розбіжностей, проект якого був надісланий Криворізькою міською радою на адресу публічного акціонерного товариства "Укрнафта". Натомість міською радою не вчинені дії, передбачені ст.181 ГК України для врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладанні спірного договору. Також, позивач посилався на те, що договір є обов'язковим в силу ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, оскільки на земельній ділянці, яка надається в оренду, розміщене нерухоме майно, що належить ПАТ "Укрнафта" на праві власності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015р. (суддя Воронько В.Д.), залишеними без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. (судді Виноградник О.М., Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1411 га, що розташована за адресою: вул. Дніпропетровське шосе, 23 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу для обслуговування автозаправної станції, між ПАТ "Укрнафта" та Криворізькою міської радою, з протоколом розбіжностей позивача від 19.03.2015р.

Врегульовано розбіжності, що виникли між сторонами договору та викладено їх в наступній редакції:

- Пункт 1 протоколу розбіжностей до договору щодо назви позивача в преамбулі договору викласти в наступній редакції: "Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, що діє на підставі Статуту, в особі начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Дніпропетровській області (м. Кривий Ріг) Кравцова Сергія Михайловича, який діє на підставі довіреності №5541 від 24.12.2014, в подальшому "Орендар" з другого боку…".

- Пункт 2 протоколу розбіжностей (п.12 договору оренди) викласти в наступній редакції: "Розмір та сума орендної плати переглядаються без внесення змін до цього договору у разі затвердження базової вартості 1 кв.м. земель міста та зміни даної базової вартості; зміни(збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, що виникають в результаті прийняття законодавчих актів. В інших випадках зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку"".

- Пункт 3 протоколу розбіжностей (п.21 договору) викласти в наступній редакції: "У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки".

- Пункт 4 протоколу розбіжностей (п.23 договору) викласти в наступній редакції: "Поліпшення стану земельної ділянки, проведені "Орендарем" за письмовою згодою з "Орендодавцем" землі, підлягають відшкодуванню у разі досягнення сторонами згоди на це та укладення угоди про відшкодування витрат на такі заходи".

- Пункти 5, 6, 7 протоколу розбіжностей (пункт 30 договору, абзац шостий пункту 33, пункт 36 договору оренди) виключити.

В задоволенні решти позовних відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані поданим позивачем відповідачу в межах строків, передбачених ст.181 ГК України, підписаного договору оренди з протоколом розбіжностей, який був неузгоджений відповідачем, а в частині відмови в позові - невідповідністю положень договору в редакції протоколу розбіжностей Закону України "Про оренду землі", з посиланням на норми матеріального права, а саме ст.ст.20, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 377 ЦК України, ст.120 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрнафта", відповідно до вимог ч.7 ст.181 ГК України, посилається на те, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона (виконавець) за договором, що в установленому порядку визнана монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Криворізькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Дніпропетровське шосе, 23, загальною площею 0,1411 га строком на три роки до 06.11.2013р., договір зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 16.12.2008р. №040810801033 (далі договір).

Додатковою угодою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 16.12.2008р. №040810801033 від 25.05.2012р., що зареєстрована в Управлінні Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 01.10.2012 за №12400004001765 (далі додаткова угода), Розділ "Строк дії договору" змінено та викладено в новій редакції, а саме: п.5 Договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за 2 місяці (але не пізніше ніж за місяць) до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач 14.11.2014р. повідомив відповідача про наміри продовжити користуватися земельною ділянкою.

Криворізькою міською радою 30.12.2014р. прийнято рішення №3266 поновити договір оренди земельної ділянки заявнику, а також надано позивачу копію рішення та витягу з додатка до рішення міської ради з зазначенням землекористувача, площу, строк, місце розташування земельної ділянки.

03.03.2015р. від Криворізької міської ради позивачем отримано проект договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське Шосе, 23.

23.03.2015р. позивач, на підставі ст.181 Господарського кодексу України, листом №08.18/68-15 направив відповідачу три примірники проекту договору підписані ним як орендарем та скріплені печаткою, разом з підписаним протоколом розбіжностей.

Криворізька міська рада у відповіді на лист послалась на те, що ПАТ "Укрнафта" звернулось до Криворізької міської ради з протоколом розбіжностей разом з підписаним договором оренди 24.03.2015р., тобто з пропуском 20-денного строку, встановленого ст.181 ГК України, а тому на підставі ст.182 ГК України вважає договір укладеним в редакції орендодавця та запропонував позивачу здійснити державну реєстрацію права оренди.

ПАТ "Укрнафта" неодноразово зверталось до Криворізької міської ради з проханням розгляду протоколу розбіжностей з посиланням на додержання строків, передбачених ст.181 ГК України, але міська рада, не погоджуючись з його доводами щодо пропуску строку наполягала на реєстрації договору у власній редакції.

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що лист ПАТ "Укрнафта" з проектом договору та протоколом розбіжностей Криворізька міська рада отримала згідно штемпелю міської ради 23.03.2015р., а не 24.03.2015р. як зазначає міська рада, а отже посилання Криворізької міської ради про пропуск строку визнано судами неправомірним.

Відповідно до п.5 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Приписами п.7 ст.181 ГК України встановлено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Суди виходили з того, що згідно із ч.1 ст.6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими законами України і договором оренди землі.

Приписами ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 ЗК України передбачено, що, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положеннями ч.3 ст.7 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як зазначено у розділі "Предмет договору" договору 2008 року ПАТ "Укрнафта" орендує земельну ділянку для розміщення та обслуговування нерухомого майна - приміщення та споруди АЗС, що належать останньому на праві власності.

Постановою Верховного Суду України від 25.09.2012р. у справі №19/074-11 визначено, що спір, який виник у зв'язку з не підписанням міською радою проекту договору оренди земельної ділянки за умови існування позитивного рішення цієї ради про надання ділянки в оренду, є переддоговірним та таким, що може бути предметом розгляду суду згідно із ч.1 ст.187 ГК України.

Також правова позиція Верховного Суду України щодо можливості розгляду розбіжностей при укладання обов'язкових договорів викладена і в постанові Верховного Суду України від 07.10.2015р. у справі №922/3871/14 стосовно визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в іншій редакції.

З огляду на викладене, суди дійшли до висновку, що укладення договору оренди земельної ділянки є обов'язковим для сторін, а при його укладенні сторони повинні керуватись загальним порядком укладення договорів за умови дотримання положень чинного земельного законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом способами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожний суб'єкт має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказана стаття ЦК України не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що орендар, який підписав договір з протоколом розбіжностей, мав право передати неврегульовані розбіжності на розгляд господарського суду.

Дослідивши запропоновані сторонами пропозиції щодо преамбули договору, суди дійшли до висновку, що обидва варіанти не протирічать вимогам чинного законодавства і можуть бути включені до тексту договору.

Проте судами, з метою задоволення побажань двох сторін, викладено п.1 протоколу розбіжностей наступним чином: Пункт 1 протоколу розбіжностей до договору щодо назви позивача в преамбулі договору викласти в наступній редакції: "Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, що діє на підставі Статуту, в особі начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Дніпропетровській області (м. Кривий Ріг) Кварцова Сергія Михайловича, який діє на підставі довіреності №5541 від 24.12.2014, в подальшому "Орендар" з другого боку…".

Стосовно запропонованих сторонами пропозицій змісту п.12, то суди не погодились з позицією орендаря стосовно того, що розмір орендної плати переглядається один раз на 5 років, оскільки в будь-який час можуть бути прийняті законодавчі акти стосовно зміни розмірів земельного податку, коефіцієнтів індексації, цін і тарифів, а наявність такої умови в договорі приведе до фінансових втрат орендодавця. Також, зміна умов господарювання, розміру земельного податку, цін і тарифів має тягнути за собою зміну розміру орендної плати.

Таким чином, пропозиції орендодавця про можливість перегляду розміру та суми орендної плати без внесення змін до договору судами визнана такою, що може бути прийнята частково, а саме це можливо у разі виникнення таких обставин на підставі зміни законодавчих актів.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.08.2013р. у справі №3-21гс13 за результатами розгляду справи господарського суду Запорізької області №5009/3430/12.

Відповідно до ст.11128 Господарського кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У зв'язку з наведеним суди дійшли до висновку, що п.12 договору оренди слід викласти в наступній редакції: "Розмір та сума орендної плати переглядаються без внесення змін до цього договору у разі затвердження базової вартості 1 кв.м земель міста та зміни даної базової вартості; зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю , розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, що виникають в результаті прийняття законодавчих актів. В інших випадках зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку."

Враховуючи зміст п.12 договору, суди п.36 договору оренди виключили з тексту договору з метою уникнення включення до договору пунктів аналогічного змісту.

З цих же підстав, судами було виключено з тексту договору п.30.

Суди попередніх інстанцій, погодились з позицією орендаря про виключення з тексту договору абз.6 п.33 договору, оскільки викладені в ньому зобов'язання орендаря не передбачені Законом України "Про оренду землі", Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 3.03.2004р., якою затверджений Типовий договір оренди землі.

Щодо п.23 договору оренди щодо відшкодування поліпшень земельної ділянки, то суди виходили з того, що в Типовому договорі оренди землі вказано, що поліпшення земельної ділянки, здійснені за погодженням з орендодавцем, можуть відшкодовуватись, а можуть не відшкодовуватись.

Згідно із ст.15 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином для відшкодування витрат на поліпшення стану земельної ділянки орендар має укласти з орендодавцем окрему угоду.

У зв'язку з цим п.23 договору викладено судами наступній редакції: "Поліпшення стану земельної ділянки, проведені "Орендарем" за письмовою згодою з "Орендодавцем" землі, підлягають відшкодуванню у разі досягнення сторонами згоди на це та укладення угоди про відшкодування витрат на такі заходи.".

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

На підставі наведених норм п.21 договору оренди викладено судами в наступній редакції: "У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Щодо посилань в касаційній скарзі на те, що договір є укладеним в редакції протоколу розбіжностей наданого ПАТ "Укрнафта", оскільки Криворізька міська рада не скористалась своїм правом, передбаченим ст.181 ГК України та не вчинила дії щодо їх врегулювання, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказані посилання не можуть бути прийняті до уваги, так як ПАТ "Укрнафта" звернулось з даним позовом до суду, в якому просить визнати укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта", тобто сам позивач не визнає його автоматичне укладання за підстав, на які він посилається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності у судів правових підстав для затвердження пунктів договір, умови яких не відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. у справі №904/6844/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак