ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 904/3191/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач),

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р.у справі господарського суду№904/3191/15 Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57")до1) Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2) Колективного підприємства "Альянс"про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки №2363 від 18.06.2010 рокуза зустрічним позовомДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до1) ТОВ "Дорожньо- будівельного управління №57" 2) Колективного підприємства "Альянс"про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.03.2012 №20/03-9 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012 за участю представників сторін: позивача - відповідача - 1 відповідача -2 Ємельянова О.О. дов. б/н від 04.01.2016 Фрейдун О.М. дов. № 723 від 28.01.2016 не з'явився

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Яценко О.В. розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016р. №08.03-04/1497 було призначено автоматичну зміну складу колегії судів у справі №904/3191/15, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б. (доповідач), судді Данилова М.В., Корсак В.А.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди №1, укладеної 24.06.2010 до договору поставки №2363 від 18.06.2010 року.

Також у квітні 2015 року дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Дорожньо-будівельного управління №57" та колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.03.2012 №20/03-9 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (суддів Березкіна О.В., Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено: визнано договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012р. №20/03-9 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012, які укладено між ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" та колективним підприємством "Альянс", недійсними.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю"Дорожньо-будівельне управління №57") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга вмотивована доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме приписів ст.ст.4-3, 32, 33, 43, 65 ГПК України, оскільки судами не надано належної оцінки поясненням представників в судовому процесі та доказам, які надані в обґрунтування цих доводів.

У відзиві на касаційну скаргу і додаткових поясненнях відповідач-1 дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги ТОВ "ДБУ №57" проти доводів, викладених у відзиві дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор", заперечує, наполягає на реальності договору відступлення права вимоги, за яким у інших справах господарських судів розглядались позови про стягнення заборгованості.

Заслухавши присутніх представників позивача та відповідача-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2010 року між колективним підприємством "Альянс", (постачальник) та дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) укладений договір поставки №2363 від 18.06.2010р. (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) емаль ПФ-115. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 9.1 договору).

На виконання умов договору колективним підприємством "Альянс" (постачальник), поставлено дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор "ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" товар на суму 8352,00 грн.

20 березня 2012 року між колективним підприємством "Альянс" та ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" укладений договір про відступлення права вимоги №20/03-9 від 20.03.2012р., за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди), КП "Альянс" відступає, а ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" набуває права вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки №2363 (основний договір), укладеного між колективним підприємством "Альянс" та дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014р., за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору.

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в т.ч. право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 8352,00грн.

Звертаючись до дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та колективного підприємства "Альянс" із позовом про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24 червня 2010 року до договору поставки №2363 від 18.06.2010, позивач - ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" посилався на те, що про існування додаткової угоди, яка обмежує право відповідача-2 на відступлення права вимоги, стало відомо лише в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/8749/14, яке відбулося 06.04.2015р. При цьому, КП "Альянс", як зазначає позивач, стверджує, що жодної додаткової угоди до цього договору не укладав і не підписував, вважає підпис та печатку на додатковій угоді підробленими, що крім того свідчить про порушення приписів статті 203 Цивільного кодексу України в частині відсутності волевиявлення уповноваженої особи діяти від імені КП "Альянс" на укладання угоди.

ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління", звертаючись з касаційною скаргою, зазначає як підставу для скасування судових рішень попередніх судів ті самі обставини, які були під час звернення з позовом до ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.06.2010 до договору поставки №2363 від 18.06.2010.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статті 174 ГК України, якою передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено судами, спірною додатковою угодою №1 від 24.06.2010р. доповнено договір поставки пунктом 10.3, а саме: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором, не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З копії додаткової угоди №1 до основного договору №2363 від 18.06.2010, оригінал якої оглядався судом першої інстанції, судами встановлено, що зі сторони КП "Альянс" її було підписано директором ОСОБА_3, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс", та повноваження якої підтверджуються довідкою з ЄДРПОУ серія АА №012196, наказом №51 від 08.09.2009р. про призначення директором, довідкою про взяття КП "Альянс" на облік платника від 08.09.2009р.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оригінал додаткової угоди №1 до основного договору №2363 від 18.06.2010р., який був витребуваний у сторін, судам для огляду наданий не був, оскільки як вбачається з матеріалів справи, (мотивувальна частина рішення суду першої інстанції т.1 а.с.149 зворот) позивач без пояснення причин вимоги суду не виконав, відповіповідач-2 зазначив про неможливість надання для огляду спірної додаткової угоди, оскільки у підприємства були вилучені в рамках кримінальної справи оригінали документів за період 2009-2010 років, а також, що відповідачем-2 вказана додаткова угода на укладалась і не підписувалась. Щодо відповідача-1, то судом було зазначено, що відповідач-1 заперечує можливість проведення експертизи.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлено, за яких підстав відповідач-1 не надав суду оригіналу додаткової угоди №1 до договору №2363 від 18.06.2010р., в той час як відповідно до п.7 вказаної додаткової угоди, копії якої наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.8, 71) дана додаткова угода складена у двох примірниках по одному для кожної сторони. Тобто ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є стороною спірної додаткової угоди і повинен мати можливість для надання суду оригіналу вказаного документу, що було залишено поза увагою як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Також,судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови (т.2 а.с.40 зворот) було зазначено, що оригінал додаткової угоди №1 до договору №2363 від 18.06.2010р. був оглянути судом першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованих доказів на підставі яких останній дійшов висновку про огляд судом першої інстанції оригіналу спірної додаткової угоди.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст.ст.42, 43, 43 ГПК України прийняли доводи відповідача-1 щодо дійсності спірної додаткової угоди, без наведення правового обґрунтування відхилення доводів позивача та відповідача-2 щодо недійсності спірної додаткової угоди.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки вироку Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, в якому встановлені факти щодо правомірності дій ОСОБА_3 в продовж 2009-2010 років, тобто в той період, коли була підписана спірна додаткова угода директором КП "Альянс" ОСОБА_3

Пункт 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" передбачає, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли до висновку, що спірну додаткову угоду від кожної із сторін цього правочину було укладено особами, що мали необхідний обсяг повноважень, що підтверджується наявними матеріалами справи та врегульовані приписами законодавства.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суди дійшли висновку про те, що договір відступлення права вимоги від 20.03.2012р. №20/03-9 та додаткова угода до нього від 05.04.2012р., які укладено між позивачем ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57") та відповідачем-2 колективним підприємством "Альянс" суперечить умовам пункту 10.3 договору поставки від 18.06.2010р. №2363, що викладені в додатковій угоді №1 від 24.06.2010 до нього, а саме: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором, не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши чинність додаткової угоди №1 від 24.06.2015р., якою доповнено п.10.3 договору поставки від 18.06.2010р. №2363, а саме, у зобов'язаннях, що виникають за даним договором, не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам, дійшли до висновку, що договір відступлення права вимоги від 20.03.2012р. №20/03-9 та додаткова угода до нього від 05.04.2012р., укладені з порушенням частини 3 статті 512 Цивільного кодексу України.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки як було вже зазначено, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо дійсності спірної додаткової угоди за первісним позовом, без дослідження всіх обставин справи у повному обсязі, а при прийнятті рішення в частині зустрічних позовних вимог судами в основу рішень було покладено саме дану обставину, тому суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів попередніх інстанцій в частині зустрічних позовних вимог також є передчасним, так як і висновок, що спірна додаткова угода укладена в порушення ст.512 ЦК України.

Отже, судами попередніх інстанцій допущено порушення приписів ст.ст.42, 43, 43 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57"), оскільки судами першої та апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, не всім доводам сторін надано правову оцінку, а відтак судові рішення є передчасними, що дає підстави їх скасувати і справу направити на новий розгляд.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 , 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57") задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. у справі №904/3191/15 господарського суду Дніпропетровської області та Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 скасувати.

Справу №904/3191/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак