ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 914/4518/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 рокуу справі№ 914/4518/14Господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"простягнення 3 537 316, 84 грн. пені, 1 139 114, 47 грн. 3 % річних та 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_4 дов. № 14-94 від 18.04.2014 року,- відповідача:ОСОБА_5 дов. №10-1 від 04.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі за текстом - Львівське КП "Залізничнетеплоенерго") про стягнення 3 537 316, 84 грн. пені, 1 139 114, 47 грн. 3 % річних та 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року у справі № 914/4518/14 позовні вимоги задоволено частково: задоволено частково. стягнуто з Львівського КП "Залізничнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 126 421, 47 грн. - пені, 164 853, 00 грн. - інфляційних втрат, 23 493, 36 грн. - 3 % річних.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 410 895, 01 грн., 3 % річних у розмірі 1 115 621, 11 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 154 511, 91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 410 895, 01 грн., 3 % річних у розмірі 1 115 621, 11 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 154 511, 91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 530, 549, 550, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, 4, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Львівське КП "Залізничнетеплоенерго" (покупець) уклали договір № 13/3370-ТЕ-21 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору; газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Положеннями п. 1.2 вказаного Договору сторони визначили, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ в обсязі до 54 654, 508 тис. куб. м.

Згідно п. 3.1. Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.; загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 59 628 068, 23 грн., крім того ПДВ - 11 925 613, 64 грн., разом з ПДВ - 71 553 681, 87 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1. Договору ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктами 4.1., 5.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Термін поставки газу: з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Положеннями пп. 6.1.1. Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Згідно п. 7.3. Договору разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного Договору поставило Львівському КП "Залізничнетеплоенерго" за період з січня по грудень 2013 року природний газ в обсязі 47 728, 050 тис. куб. м на загальну суму 62 485 536, 11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Львівське КП "Залізничнетеплоенерго" оплатило поставлений природний газ в повному обсязі, однак в порушення умов договору періодично прострочувало оплату поставленого газу.

Підставою для звернення до суду ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стало порушення Львівським КП "Залізничнетеплоенерго" зобов'язань за договором 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 щодо строків розрахунків за спожитий природний газ в січні - грудні 2013 року і позивач просив стягнути з відповідача пені в розмір 3 537 316, 84 грн., 3 % річних в розмірі 1 139 114, 47 грн., збитків внаслідок інфляції в розмірі 5 319 364, 91 грн.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормою ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Так, підставою звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду стало прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями за Договором купівлі-продажу від 12.02.2013 року № 13/3370-ТЕ-21.

Нормою ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що основний борг за спожитий природний газ за період з січня по грудень 2013 року відповідачем погашено в повному обсязі, при цьому частина заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27 172 942, 15 грн. за Договором виникла через невідповідність фактичних економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії діючим на той час тарифам на теплову енергію, а також не відшкодовані державою пільги, субсидії та компенсації.

Судами досліджено, що вказана сума боргу, яка виникла з неналежних від підприємства причин, була погашена на державному рівні, на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, № 30 від 29.01.2014 року та спільних протокольних рішень № 1365 від 17.06.2014 року на суму 802 500, 00 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 3 від 25.06.2014 року № 1574 від 17.07.2014 року, на суму 581 600, 00 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 4 від 21.07.2014 року, 21.08.2014 року, № 1855 від 18.09.2014 року на суму 674 900, 00 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 8 від 22.09.2014 року і договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 477/30 від 30.09.2014 року на суму 24 270 829, 62 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 11 від 13.10.2014 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, решта вартості спожитого природного газу за Договором в сумі 35 312 593, 96 грн. сплачено відповідачем.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 30.09.2014 Територіальний органом Казначейства в Львівській області, Департамент фінансів Львівської облдержадміністрації, Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради уклали договір № 477/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") № 477/30, предметом якого є організація проведення між сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Згідно п. 8 договору про організацію взаєморозрахунків Львівське КП "Залізничнетеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 24 270 829, 62 грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 4 045 138, 27 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 за 2013 рік.

Відповідно до пп. 2 п. 11 вказаного договору з метою виконання договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21, а тому судами вірно зазначено, що для застосування санкцій, передбачених п. 7.3. Договору про закупівлю природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за спожитий природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 16 якого сторони засвідчили, що після виконання даного договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012, від 25.03.2015 року у справі № 3-23гс15, від 01.07.2015 року у справі № 3-322гс15).

Судами досліджено, що дія договору про організацію взаєморозрахунків поширювалася не на весь борг відповідача.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Предметом спору у даній справі є стягнення - пені у розмірі 3 537 316, 84 грн., 1 139 114, 47 грн. 3% річних та 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції.

Судами встановлено, що відповідач оплачував придбаний у січні-серпні 2014 року газ з порушенням строків його оплати, встановлених п. 4.1. Договору купівлі-продажу, а заборгованість за цей період не входить до складу заборгованості, яку сторони визначили як заборгованість з різниці у тарифах, що є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків.

Судами попередніх інстанцій було перевірено розрахунки нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 126 421, 47 грн. - пені, 164 853, 00 грн. - інфляційних втрат та 23 493, 36 грн. - 3 % річних є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко