ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 914/2323/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачаТрошкін С.А., дов. від 10.02.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Нова"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.12.15у справі№914/2323/15 господарського суду Львівської областіза позовомФермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_5доФермерського господарства "Перлина Нова"простягнення 186 554,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Волиньагроком" ОСОБА_5 звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Перлина" про стягнення 135270,00 грн. основного боргу, 27338,26 грн. пені та 23946,39 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг щодо оплати за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2015 у справі №914/2323/15 (суддя Цікало А.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Перлина" на користь Фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_5 186554,65 грн., з яких: 135270,00 грн. - основний борг; 27338,26 грн. - пеня; 23946,39 грн. - інфляційних втрат та 3731,10 грн. судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт надання позивачем послуг підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується, натомість, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Фермерське господарство "Перлина Нова" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 237, 509, 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 36, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник, зокрема, зазначає, що порушення судами норм процесуального права призвело до неможливості встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного розгляду даної справи. Скаржник надав також пояснення до касаційної скарги.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.01.2014 між Селянським фермерським господарством "Перлина" (замовник) в особі голови Галущака Степана Даниловича, що діє на підставі Статуту з одного боку, і Фермерським господарством "Вольньагроком" (виконавець) в особі голови ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту з іншого боку, що разом іменуються сторони, укладено договір про надання послуг №1/1. Пунктом 1.1 договору передбачено, що за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з польових робіт в кількості і за цінами зазначеними в актах прийому-передачі робіт (надання послуг) і накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до пункту 4.3 договору, замовник зобов'язаний оплатити визначену в акті про надання послуг вартість послуг у трьохденний строк з моменту підписання такого акта. Пунктом 5.2. договору передбачено, що за недотримання строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з польових робіт, що підтверджується актом від 26.09.2014 №47 на загальну суму 198270,00 грн. Водночас, як установлено, відповідач здійснював оплату отриманих послуг частинами, всього на загальну суму 63000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними у матеріалах справи. Розмір заборгованості станом на день розгляду спору складає 135270,00 грн.

Установлено судами і те, що позивач направляв відповідачу акт звіряння взаємних розрахунків за період з 26.09.2014 по 01.04.2015 з листом, в якому зазначав, що у разі неотримання позивачем у 10-денний термін підписаного акта звірки зі сторони відповідача, вважатиметься, що взаєморозрахунки погоджено. 13.05.2015 позивач направляв відповідачу вимогу №33 від 08.05.2015 про сплату заборгованості в розмірі 135270,00 грн., яку відповідачем залишено без відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_5 про стягнення з Фермерського господарства "Перлина" 135270,00 грн. основного боргу за договором про надання послуг №1/1, а також 27338,26 грн. пені та 23946,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 901 Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №1/1, наявність заборгованості у сумі 135270,00 грн. відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Кодексу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Урахувавши вказані норми чинного законодавства, положення укладеного між сторонами договору, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 27338,26 грн. пені та 23946,39 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи, викладені заявником в касаційній скарзі, вказаних висновків не спростовують.

Посилання скаржника на безпідставну відмову у зменшенні розміру штрафних санкцій та порушення судами приписів частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України не може бути підставою для скасування переглянутих судових актів, оскільки юридичний аналіз цих норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду. Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем не доведено винятковості даного випадку для зменшення розміру пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Нова" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.15 у справі №914/2323/15 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко