ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 910/5865/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Бородкін Д.І. - дов. від 15.12.15, відповідача: Хаславська А.А. - дов. від 19.01.16,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.15 у справі№910/5865/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипро за зустрічним позовомрозірвання договору, стягнення та усунення перешкод у користуванні майном Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"провизнання права оренди нежитлового приміщення Для розгляду касаційної скарги у цій справі 27.01.16 визначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засідання 28.01.16 оголошувалася перерва до 11.02.16.

Публічне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін та заяви про часткову відмову від позову) до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про стягнення 793404,50 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.09.13 до 16.12.13 та 2390725,24 грн. заборгованості з орендної плати за період з 17.12.13 до 24.03.15, а також 93386,13 грн. - 3% річних, 18002,32 грн. пені, 883155,78 грн. інфляційних втрат і 5232750,32 грн. неустойки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем орендної плати за договором від 27.06.13 більше ніж 3 місяці поспіль та наявність у останнього заборгованості у заявленій до стягнення сумі. Він зазначав, що надсилав орендареві повідомлення про розірвання договору і такий договір є розірваним з 16.12.13, тобто з моменту отримання відповідачем цього повідомлення; що об'єкт оренди був позивачеві повернутий за актом приймання-передачі лише 15.12.14, а тому є підстави для стягнення неустойки за користування річчю, передбаченої приписами статті 785 Цивільного кодексу України. Позов обґрунтований приписами статей 316, 317, 321, 611, 625, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України.

Водночас до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" звернулося Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, яке просило визнати до 15.12.14 право оренди нежитлових приміщень, які знаходяться на 4 поверсі офісного центру у м. Києві, на вул. Мельникова, 81, літера "А" згідно з договором оренди нежитлового приміщення №09-13 від 27.06.13. Підприємство вважало, що мало законне право користуватися нежитловими приміщеннями; що ним своєчасно та належним чином сплачувалися рахунки на відшкодування фактичних витрат орендодавця (експлуатаційних витрат та комунальних послуг); що підстави для відмови від договору згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України у орендодавця були відсутні. Тобто, як вважав позивач за зустрічним позовом, спірний договір оренди діяв до 15.12.14, тобто до моменту повернення орендарем орендованого приміщення за актом прийому-передачі, а тому є підстави для визнання за підприємством права оренди до цієї дати. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 16, 782 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.15 (судді: Цюкало Ю.В., Босий В.П., Літвінова М.Є.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ПАТ "Інститут розвитку передових технологій" 3 184129,74 грн. боргу, 75004,44 грн. - 3% річних, 751342,68 грн. інфляційних втрат, 1000 грн. пені. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд виходив з того, що спірний договір припинив свою дію з 15.12.14 - з моменту повернення об'єкта оренди; що відповідачем за первісним позовом були порушені його умови в частині своєчасного внесення орендних платежів. Суд дійшов висновку про наявність у відповідача за первісним позовом заборгованості за період з вересня 2013 року до грудня 2014 року за спірним договором у сумі 3184129,74 грн. та визнав обґрунтованим стягнення з нього 75004,44 грн. - 3% річних і 751 342,68 грн. інфляційних втрат. Водночас місцевий господарський суд, керуючись приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, визнав за можливе зменшити пеню до 1000 грн., пославшись на те, що відповідач за первісним позовом є державним підприємством. Суд відмовив у стягненні неустойки за користування річчю у зв'язку з тим, що спірний договір оренди є розірваним з 15.12.14, а тому відсутні підстави для нарахування неустойки за період з грудня 2013 року до грудня 2014 року. Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив з відсутності підстав для визнання за позивачем за зустрічним позовом права оренди до 15.12.14, оскільки договір оренди діяв до цієї дати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.15 (судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В., Лобань О.І.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 17002,32 грн. пені, 18381,69 грн. - 3% річних, 131813,10 грн. інфляційних втрат та 2470796,36 грн. неустойки та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ДП "Інформаційний центр" на користь ПАТ "Інститут розвитку передових технологій" 3184129,74 грн. боргу, 18002,32 грн. пені, 2470796,36 грн. неустойки, 93386,13 грн. - 3% річних і 883155,78 грн. інфляційних втрат. В решті рішення залишено без змін. Апеляційний господарський суд установив, що спірний договір оренди є розірваним з 16.12.13, з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Суд апеляційної інстанції визнав підставним стягнення пені у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі. Водночас суд, здійснивши перерахунок спірної суми неустойки, визнав, що сума неустойки за період з 06.01.14 до 15.12.14 складає 4941592,71 грн. Між тим, суд визнав за можливе зменшити її розмір на 50%, установивши наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення неустойки, та при цьому керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати постанову у справі в частині відмови у стягненні з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 2470796,35 грн. неустойки та задовольнити позовні вимоги у цій частині повністю. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 551 785 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що спірна неустойка не підлягає зменшенню; що судом апеляційної не було враховано матеріальні інтереси позивача та є недоведеними ті обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Від відповідача за первісним позовом відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційний господарський суд в процесі розгляду спору установив, що 27.06.13 між Приватним акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" - орендодавцем та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - орендарем укладено договір №09-13 оренди нежилого приміщення. За цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться на четвертому поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого у м. Києві на вул. Мельникова, 81, літ. "А", загальною площею 1 007,14 кв. м, до якої входить: основна площа - 714 кв. м, допоміжна площа, в тому числі, площа загального користування згідно з пропорційним розподілом - 292,24 кв. м. Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який засвідчується підписами та печатками сторін (додаток №2). Після закінчення строку дії (розірвання або припинення) даного договору орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю в день закінчення строку дії договору (пункт 2.4). Згідно з пунктом 3.1 договору розмір орендної плати наведено у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1), за яким загальний розмір орендної плати в місяць становить 225647,15 грн. Пунктом 3.6 договору передбачено, що, окрім визначеної в протоколі узгодження договірної ціни орендної плати, орендарем відшкодовуються на користь орендодавця фактичні витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщень, а саме: експлуатаційні витрати та витрати з наданих комунальних послуг. Відповідно до пункту 3.12 договору у випадку закінчення строку дії цього договору (включаючи випадок розірвання та припинення даного договору, на визначених у договорі умовах), орендар сплачує орендну плату до дня підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення. Останнім днем оренди вважається день підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення від орендаря орендодавцю. Відповідальність сторін визначена у розділ 6 договору, зокрема, у вигляді стягнення пені за прострочення платежів. Пунктами 8.1 - 8.3 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк оренди становить 35 місяців з дня передачі площі у фактичне користування за актом прийому-передачі приміщення. Останнім днем оренди є 31.05.16. Фінансові зобов'язання у орендаря перед орендодавцем виникають з дня підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення від орендодавця до орендаря. Спірне приміщення 01.07.13 за актом прийому-передачі було передано орендареві. Суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установив, що орендар (відповідач з первісним позовом) належним чином свої договірні зобов'язання не виконував; орендні платежі в порядку і строки, обумовлені договором, не вносив, хоча позивач за первісним позовом виставляв рахунки на оплату; період прострочення внесення орендної плати склав з 01.09.13 до 15.12.14 (тобто більше ніж три місяці підряд); що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 3184129,74 грн. Водночас судом було установлено, що спірний договір оренди є розірваним з 16.12.13; що об'єкт оренди після припинення дії договору оренди відповідачем був повністю повернутий лише 15.12.14. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимоги Публічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" про стягнення з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 793404,50 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.09.13 до 16.12.13 та 2390725,24 грн. заборгованості з орендної плати за період з 17.12.13 до 24.03.15, а також 93386,13 грн. - 3% річних, 18002,32 грн. пені, 883155,78 грн. інфляційних втрат і 5232750,32 грн. неустойки. Предметом зустрічного позову є вимога Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заявлена до Публічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" про визнання до 15.12.14 права оренди нежитлових приміщень на 4 поверсі офісного центру у м. Києві, на вул. Мельникова, 81, літера "А" згідно з договором оренди нежитлового приміщення №09-13 від 27.06.13. Ухвалюючи постанову у справі суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову. Апеляційний господарський суд стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 3184129,74 грн. боргу, 18002,32 грн. пені, 2470796,36 грн. неустойки, 93386,13 грн. - 3% річних та 883155,78 грн. втрат від інфляції. Водночас суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення за первісним позовом неустойки та визнав за можливе зменшення її розміру до 2470796,36 грн., керуючись приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, з чим не погоджується скаржник у касаційній скарзі. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими вимоги зустрічного позову та погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у зустрічному позові. Як вже зазначалося, скаржник не погоджується з постановою у справі лише в частині зменшення розміру неустойки та вважає таке зменшення неправомірним. Отже, постанова у справі переглядається в оскарженій частині. Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас у відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови у справі, господарський суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір неустойки, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції надав оцінку та врахував майновий стан обох сторін; відсутність завдання збитків позивачу за первісним позовом через прострочення виконання зобов'язання; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення. Апеляційний господарський суд установив, що застосована до відповідача санкція є надмірно великою. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру неустойки, як і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення неустойки. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.15 у справі №910/5865/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець