Постанова ВГСУ від 11.02.2016 року у справі №904/4297/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 904/4297/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року,та рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року,у справі№ 904/4297/15 Господарського суду Дніпропетровської області,за позовомгр. ОСОБА_4 (м.Дніпропетровськ),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Веста Індастріал" (м.Дніпропетровськ),третя особа, яке незаявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачарозпорядник майна - арбітражний керуючий Бондарчук Олександр Петрович (м.Дніпропетровськ),про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 43 145 грн. 43 коп., -в судове засідання представники сторін не з'явились; в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 (суддя - Владимиренко І.В.) позов гр. ОСОБА_4 задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Індастріал" (далі за текстом - ТзОВ "Веста Індастріал") на користь гр. ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 721 грн. 67 коп., компенсацію за 17 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 1 486 грн. 86 коп., вихідну допомогу у розмірі 4 087 грн. 20 коп., компенсацію за період з червня 2012 року по серпень 2014 року у розмірі 1 184 грн. 38 коп., середній заробіток за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) до моменту звернення до суду з позовом у розмірі 3 474 грн. 12 коп., судові витрати у розмірі 1 075 грн. 00 коп.; в частині стягнення заборгованості плати у розмірі 11 191 грн. 20 коп. припинено провадження у справі № 904/4297/15; в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп. відмовлено; в частині стягнення судових витрат у розмірі 95 грн. 00 коп. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 904/4297/15 (головуючий суддя - Чус О.В., Дармін М.О., Березкіна О.В.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування спірного рішення відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 04.11.2015 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 6) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), гр. ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 частково, задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з ТзОВ "Веста Індастріал" на користь гр. ОСОБА_4 середнього заробітку у розмірі 68 грн. 12 коп. (в день) за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) на момент прийняття рішення суду у розмірі 5 790 грн. 20 коп., моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп., зобов'язати ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року - в місяць, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Ліквідатор ТзОВ "Веста Індастріал" - арбітражний керуючий Бондарчук О.П. у Відзиві (вих. №02-01/34-02) від 05.02.2016 року на касаційну скаргу, проти вимог та доводів гр. ОСОБА_4 заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року у справі № 904/794/14 (суддя Примак С.А.) порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Веста Індастріал"; визнано грошові вимоги ПАТ "Банк Форум" м. Київ в загальній сумі 63 161 975 грн. 02 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 13.03.2015 року; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бандарчука О.П.; призначено попереднє засідання суду на 20.01.2015 року.

19.11.2014 року, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Веста Індастріал", введення процедури розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/794/14 від 12.03.2015 року затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Веста Індастріал".

До вказаного Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Веста Індастріал" увійшла, також, заборгованість ТзОВ "Веста Індастріал" по заробітній платі в сумі 3 370 735 грн. 47 коп., яка включає, зокрема, і заборгованість боржника перед гр. ОСОБА_4 із виплати заробітної плати за період з вересня 2014 року по січень 2015 року (включно), на загальну суму 11 191 грн. 20 коп.

19.05.2015 року до Господарського суду Дніпропетровської області від гр. ОСОБА_4 надійшла Позовна заява про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 315 грн. 43 коп. до ТзОВ "Веста Індастріал" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Заявлені гр. ОСОБА_4 вимоги (з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог) складаються з наступного:

- заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2014 року по березень 2015 року у сумі 12 912 грн. 87 коп.;

- компенсація за 17 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 1 486 грн. 86 коп.;

- вихідна допомога у сумі 4 087 грн. 20 коп.;

- компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати за період з червня 2012 року по серпень 2014 року у сумі 1 184 грн. 38 коп.;

- середній заробіток у розмірі 68 грн. 12 коп. (в день) за кожен день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) за 51 день (відповідно до Заяви про збільшення позовних вимог) у сумі 3 474 грн. 12 коп.;

- моральна шкода у сумі 20 000 грн. 00 коп.;

- судові витрати в загальному розмірі 1 170 грн. 00 коп.

Розглядаючи вказану позовну заяву, господарський суд встановив, що 16.09.2009 року гр. ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до ТзОВ "Веста Індастріал", на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання ділянки (наказ № 83-к). Наказом № 60-к від 31.03.2015 року гр. ОСОБА_4, відповідно до п. 3 ст.38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України), був звільнений за власним бажанням.

Відповідно до розрахункових листів, ТзОВ "Веста Індастріал" нараховано гр. ОСОБА_4 заробітну плату за вересень 2014 року - 2489 грн. 85 коп., жовтень 2014 року - 2 644 грн. 61 коп., листопад 2014 року - 2 751 грн. 05 коп., грудень 2014 року - 2 405 грн. 28 коп., січень 2015 року - 900 грн. 41 коп., лютий 2015 року - 652 грн. 08 коп., березень 2015 року - 1 069 грн. 59 коп., - всього на загальну суму 12 912 грн. 87 коп., яку сплачено не було.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 позов гр. ОСОБА_4 задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Веста Індастріал" на користь гр. ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 721 грн. 67 коп., компенсацію за 17 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 1 486 грн. 86 коп., вихідну допомогу у розмірі 4 087 грн. 20 коп., компенсацію за період з червня 2012 року по серпень 2014 року у розмірі 1 184 грн. 38 коп., середній заробіток за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) до моменту звернення до суду з позовом у розмірі 3 474 грн. 12 коп., судові витрати у розмірі 1 075 грн. 00 коп.; в частині стягнення заборгованості плати у розмірі 11 191 грн. 20 коп. провадження у справі № 904/4297/15 припинено; в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп. - відмовлено; в частині стягнення судових витрат у розмірі 95 грн. 00 коп. - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 904/4297/15 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі № 904/4297/15 частково, задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з ТзОВ "Веста Індастріал" на користь гр. ОСОБА_4 середнього заробітку у розмірі 68 грн. 12 коп. (в день) за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) на момент прийняття рішення суду у розмірі 5 790 грн. 20 коп., моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп., зобов'язати ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року в місяць, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період. При цьому, скаржник посилається на порушення положень ст.117 КЗпП України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13, щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки виплати сум при звільненні. Скаржник вважає, що стягненню підлягає сума розрахована на момент прийняття рішення господарським судом (з 31.03.2015 року (день звільнення) по 24.06.2015 року (день прийняття рішення у даній справі) - 85 днів). Крім того, посилаючись на положення ст.ст. 16, 23 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, ст. 237-1 КЗпП України, гр. ОСОБА_4 вважає безпідставною та необґрунтованою відмову господарських судів у задоволенні вимог про стягнення 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Також, скаржник звертає увагу Вищого господарського суду України на те, що позовна вимога гр. ОСОБА_4 про зобов'язання ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року в місяці, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період, - не була досліджена та вирішена судами по суті.

Задовольняючи частково подану гр. ОСОБА_4 касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, щодо ТзОВ "Веста Індастріал" (відповідач у цій справі) 18.11.2014 року порушено провадження у справі № 904/794/14 про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказана норма кореспондується з приписами п.7) ч.1 ст.12 ГПК України.

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Наказом № 60-к від 31.03.2015 року гр. ОСОБА_4, відповідно до п. 3 ст.38 КЗпП України, був звільнений з ТзОВ "Веста Індастріал", за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при звільненні гр. ОСОБА_4, повний розрахунок, належних до виплати під час звільнення, ТзОВ "Веста Індастріал" проведений не був.

При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та не спростовано під час касаційного провадження, до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Веста Індастріал", затвердженого Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/794/14, увійшла заборгованість ТзОВ "Веста Індастріал" по заробітній платі в сумі 3 370 735 грн. 47 коп., до якої включено, зокрема, заборгованість відповідача перед гр. ОСОБА_4 із виплати заробітної плати за період з вересня 2014 року по січень 2015 року (включно), на загальну суму 11 191 грн. 20 коп.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність та обґрунтованість задоволення заявлених в цій частині позовних вимог у розмірі 1 721 грн. 67 коп., та припинення провадження у справі, в порядку п. 2) ст. 80 ГПК України, щодо вимоги про стягнення заробітної плати у сумі 11 191 грн. 20 коп.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А першої групи.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення з ТзОВ "Веста Індастріал" на користь гр. ОСОБА_4 компенсації за 17 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 1486 грн. 86 коп., вихідної допомоги у розмірі 4 087 грн. 20 коп.

Крім того, однією з вимог, заявлених гр. ОСОБА_4, є стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. 00 коп.

За приписами ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а и ст. 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин (Постанова Верховного Суду України у справі № 6-23цс12 від 25 квітня 2012 року).

Відшкодування моральної шкоди, також, передбачено ст. 23 ЦК України, відповідно до якої, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача.

У п. 3 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, зокрема вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, як це вірно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Наказом № 60-к від 31.03.2015 року гр. ОСОБА_4, відповідно до п. 3 ст.38 КЗпП України був звільнений за власним бажанням. Отже, реальність та глибина моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, вина у цьому сама відповідача та причинно-наслідковий зв'язок цих страждань із затримкою виплат по заробітній платі не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні вимог про стягнення 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Зміст ст. 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З позовної заяви гр. ОСОБА_4 вбачається, що останнім заявлено, зокрема, вимогу про стягнення з ТзОВ "Веста Індастріал" середнього заробітку у розмірі 68 грн. 12 коп. (за день) за кожний день затримки виплати сум при звільненні з 31.03.2015 року (день звільнення) до моменту повного розрахунку.

24.06.2015 року гр. ОСОБА_4 до Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4297/15 (в порядку ст.22 ГПК України) подано Заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до вказаної Заяви, позивач просив збільшити розмір позовних вимог, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, на суму 3 474 грн. 12 коп., виходячи з затримки таких виплат протягом 51 дня, (розрахунок наведений у Заяві від 24.06.2015 року (арк. справи 102)).

Вказана Заява гр. ОСОБА_4 прийнята місцевим господарським судом та, враховуючи приписи ст.117 КЗпП України, задоволена у повному обсязі, у сумі 3 474 грн. 12 коп.

Позивач, гр. ОСОБА_4, у касаційній скарзі, вважає незаконними рішення господарських судів (у цій справі) в цій частині, та, посилаючись на п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, вважає, що господарський суд повинен був стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день прийняття судового рішення (24.06.2015 року), з розрахунку періоду затримання виплат у 85 дні, що становить 5 790 грн. 00 коп.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України, у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 2371 цього Кодексу, Верховний Суд України в Постанові від 04.02.2015 року, про перегляд постанови Вищого господарського суду України у справі № 927/741/13 від 23.09.2014 року, прийшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-159цс13 від 22.01.2014 року, № 6-76цс14 від 02.07.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За приписами ст. 54 ГПК України, позовна заява має містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Згідно ст. 55 вказаного Кодексу, ціну позову вказує позивач.

В цьому випадку, позивач,- гр. ОСОБА_4, у Заяві про збільшення позовних вимог, визначив суму стягнення середнього заробітку за час затримки належних виплат у розмірі 3 474 грн. 12 коп., строком у 51 день, тобто, станом на момент звернення до господарського суду з позовом.

Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи скаржника в цій частині безпідставними та необґрунтованими. При цьому, враховуючи вказане вище, зокрема, роз'яснення, що містяться в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, позивач, гр. ОСОБА_4, має право звернутися до суду та визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення встановленого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, тобто фактичної виплати йому належних, на момент звільнення, виплат.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", ст.ст. 1, 2 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року), ст. 34 Закону України "Про оплату праці" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Враховуючи вказані норми права, суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано прийняли рішення про стягнення, заявленої позивачем, компенсації за період з червня 2012 року по серпень 2014 року у сумі 1184 грн. 38 коп.

При цьому, позивач, посилаючись на п.5 вказаного Порядку та, на те, що за період з вересня 2014 року по березень 2015 року компенсація втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, повинна бути нарахована та виплачена в місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць, просив господарський суд (п.2 прохальної частини Позовної заяви) зобов'язати ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_4 вказану вище компенсацію.

Судове рішення - процесуальний документ, постановлений судом під час розгляду судової справи на будь-якій стадії судового процесу (ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ, окрема думка судді тощо).

Згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За вимогами ч.2 п.9 вказаної Постанови Пленуму, у резолютивній частині рішення має бути надана остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Приписами п. 4) ч.1 ст. 84 ГПК України встановлено, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року вказаним вимогам не відповідає, оскільки вказана вище позовна вимога гр. ОСОБА_4 залишилась поза увагою суду першої інстанції. Останній не дослідив правомірності заявленої вимоги та не надав належної правової оцінки вказаним доводам позивача в цій частині. Не встановлено чи, взагалі, зазначена вимога (з вказаних скаржником підстав) може бути заявлена та розглянута господарським судом.

Господарський суд апеляційної інстанції, в межах наданих повноважень, відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України, всупереч вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, вказані вище недоліки господарського суду першої інстанції не виправив, вказав на те, що, в порушення п.5) ч.2 ст. 54 ГПК України, позивачем не надано розрахунку вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року в місяці, в якому здійсниться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року (в частині розгляду позовних вимог про зобов'язання ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року в місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період) та Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року по справі № 904/4297/15 (у вказаній частині), не відповідають приписам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та підлягають скасуванню в частині розгляду вимог пункту 2 прохальної частини Позовної заяви від 19.05.2015 року гр. ОСОБА_4

При новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року у справі № 904/4297/15 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати частково - в частині розгляду позовних вимог про зобов'язання ТзОВ "Веста Індастріал" нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з вересня 2014 року по березень 2015 року в місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний період.

3. Справу № 904/4297/15, в скасованій частині, передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. В іншій частині Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року у справі № 904/4297/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді: С.В. Куровський В.Ю. Поліщук