ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 927/575/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідача), Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№ 927/575/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомМіністерства оборони України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс"простягнення 64 234,80 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Калюжний А.П. (представник за дов. від 24.12.2016);

від відповідача: Боярченко С.Ю. (представник за дов. від 05.01.2017);

В С Т А Н О В И В:

Міністерством оборони України у червні 2016 року заявлений до Господарського суду Чернігівської області позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" 64 234,80 грн. пені у зв'язку з порушенням умов договору про поставку для державних потреб матеріально технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/315/317 від 22.07.2015 року в частині строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016 року у позові відмовлено. Суд встановив, що товар відповідачем був поставлений замовнику без порушення строків, обумовлених умовами укладеного між сторонами правочину.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 09.11.2016 перевірене рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Апеляційна інстанція визнала, що поставка товарів на склади замовника була здійснена з порушенням строків, а тому з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 0.2% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки у заявленому до стягнення розмірі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Скаржник вважає, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини даного спору, зокрема умови пункту 5.3 договору, яким сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару. Скаржник наголошує, що в кожному акті прийняття зазначалось, що прийнята продукція того ж числа передана представником замовника на відповідальне зберігання комірнику. Тобто, на думку скаржника поза увагою апеляційного суду залишилась та обставина, що передати спірний товар на відповідальне зберігання замовник міг тільки після фактичного прийняття продукції, яке відбулось у строки передбачені умовами договору поставки.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір по суті вимог суди попередніх інстанцій встановили, що між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" (далі - відповідач, постачальник) 22.07.2015 укладено договір поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/15/317 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (лот 2. намет УСТ-56) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією.

Згідно з специфікацією (п. 1.2 договору) загальна вартість товару з ПДВ складає 18 352 800, 00 грн., строк (термін) постачання вказаний до 15.12.2015 року (включно).

Відповідно до п. 2.3 договору приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - ВП МОУ) в присутності представника підприємства, відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації. У разі, якщо на підприємстві не створено ВП МОУ, замовник направляє до цього підприємства представників ВП МОУ для приймання товарів військового призначення. Рішення щодо визначення ВП МОУ для здійснення приймального контролю (якості) товару приймає 1363 Головне ВП МОУ після остаточного визначення місцезнаходження підприємства - виробника товару.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п.п. 6.1.2 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару.

Підпунктом 6.3.3 п. 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний письмово, не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити представника замовника про дату, коли товар буде наданий для приймання по якості.

Згідно з п. 7.3.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Як встановлено судами з рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією, яка є додатком 1 до договору, відповідачу сплановано відвантажити у строк до 15.12.2015 включно 200 комплектів наметів.

При розгляді даного спору судами встановлено і те, що відповідно до актів приймального контролю (якості) від 15.12.2015 №9, 10, 11 та 12 представник замовника ОСОБА_6 15.12.2015 виконав приймальний контроль (якості) продукції і прийняв по 50 комплектів наметів УСТ-56 за кожним актом.

В кожному акті приймального контролю (якості) зазначено, що означену кількість прийнятих виробів отримав на відповідальне зберігання 15.12.2015 комірник ТОВ "Сівертекс" ОСОБА_7.

Тобто з актів приймального контролю (якості) від 15.12.2015 року №9, 10, 11, 12 судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання умов договору поставлено товар 15.12.2015.

Поряд з цим, приймаючи оскаржувану постанову у даній справі, апеляційний господарський суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки у загальному розмірі 64 234, 80 грн, підлягають задоволенню, оскільки, незважаючи на вчасне отримання замовником товару, на склади військових частин товар поступив з пропуском встановленого сторонами строку. А саме, згідно з посвідченням №Р-1189, зазначені в акті приймального контролю (якості) №9 вироби завезені на в/склад (в/ частини) 21.12.2015. Згідно з посвідченням №Р-1190 зазначені в акті приймального контролю (якості) №10 вироби завезені на в/склад (в/ частини) 21.12.2015. Згідно з посвідченням №Р-1534 зазначені в акті приймального контролю (якості) №11 вироби завезені на в/склад (в/ частини) 18.12.2015. Згідно з посвідченням №Р-1092 зазначені в акті приймального контролю (якості) №12 вироби завезені на в/склад (в/ частини) 21.12.2015.

Проте з такими висновками апеляційної інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Як вірно визначились суди, укладений між сторонами договір є договором поставки, а правовідносини з поставки товару регулюються, зокрема, положеннями ст. 265 Господарського кодексу України і ст. 712 Цивільного кодексу України, котрі визначають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладаючи спірний правочин сторони узгодили, що датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару, який має бути належним чином оформлений і підписаний сторонами і тоді такий акт є підтвердженням приймання товару.

Таким чином висновки апеляційного суду про те, що датою поставки товару є дата його завезення на склади військових частин, визнаються касаційним судом помилковими, позаяк не відповідають умовам погодженими сторонами угодою з поставки товару, а саме пунктам 2.3 і 5.3 договору №286/3/15/317 від 22.07.2015 та законодавству, що регулює спірні правовідносини, зокрема положенням ст. 530 Цивільного кодексу України за приписами якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим місцевий господарський суд при розгляді даного спору вірно встановив, і апеляційний суд не спростував, що представником замовника приймання товару було здійснено саме 15.12.2015, тобто в строк погоджений сторонами, що підтверджується актами приймального контролю (якості) №№9,10,11,12, зокрема підписами та печаткою замовника на них.

Тобто згідно з умовами п.п.2.7 та 5.3 договору прострочення відповідачем поставки товару не відбулось.

Оскільки місцевим судом повно і всебічно встановлені обставини, що входять до предмета доказування у даному спорі, та вірно застосовані норми законодавства, касаційна інстанція визнає, що постанова апеляційного господарського суду, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №927/575/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016 року у даній справі залишити в силі.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський