ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 926/940/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій областінапостанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.16 та рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.16у справі№926/940/16 господарського суду Чернівецької областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій областідофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 17 904,32грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Грицькова І.О.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

03.01.2013 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди № 409 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого РВ ФДМУ по Чернівецькій області (орендодавець) передали за актом приймання-передачі від 03.01.2013, а ФОП ОСОБА_4 (орендар) прийняв у строкове платне користування частину адміністративних приміщень "А-ІІ" (реєстровий номер 36749944.1.АААГБД060), загальною площею 92,7 кв.м (в т.ч. приміщення (1-2) - 43,2 кв.м, (1-3) - 5,6 кв.м, (1-5) - 9,8 кв.м, (1-6) - 17,5 кв.м, (1-7) - 12,9 кв.м), розміщених на першому поверсі нежитлової будівлі Управління державної казначейської служби України у Кельменецькому районі Чернівецької області за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають на балансі Управління державної казначейської служби України у Кельменецькому районі Чернівецької області (балансоутримувач).

Відповідно до п.2.4. договору у разі його припинення майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається переданим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно п.9.2. договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендодавцю неустойку, без обмеження будь-якими строками, у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна.

Договір укладено на 2 роки 364 дні: з 03.01.2013 р. по 01.01.2016 р. включно (п.10.1 договору).

Пунктом 10.5. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за наявності згоди балансоутримувача. Продовження вказаного договору у визначеному вище порядку можливе за умови, якщо інше не буде встановлено законодавством на момент закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п.10.10. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається в порядку, визначеному пунктом 2.4. цього договору. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.11. договору).

04.01.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області надіслали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 заяви про припинення договору оренди №409 від 03.01.2013, якою повідомили підприємця про те, що договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, та посилаючись на пункти 2.4., 10.10., 10.11. договору зазначили про необхідність передання орендованого майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначену заяву ФОП ОСОБА_4 отримав 06.01.2016.

22.02.2016 сторони склали акт приймання-передачі орендованого майна, згідно якого ФОП ОСОБА_4 повернув балансоутримувачу - Управлінню Державної казначейської служби України у Кельменецькому районі Чернівецької області.

Невиконання підприємцем узятого на себе зобов'язання щодо негайного повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі після припинення договору оренди, стало приводом для звернення РВ ФДМУ по Чернівецькій області до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 неустойки у розмірі подвійної орендної плати, нарахованої за період користування приміщенням з 02.01.2016 по 22.02.2016 у сумі 17 904,32грн.

05.07.2016 рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.), залишеним без змін 20.10.2016 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Матущак О.І., Дубник О.П., Кузь В.Л.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області 14 558, 80 грн. неустойки та 934,50грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення в частині відмови у стягненні 3 345,52грн. і стягнення з Фонду на користь підприємця 934,52грн. адвокатських витрат, та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь РВ ФДМУ по Чернівецькій області 3 345,52грн. неустойки, та відмовити у стягненні витрат з оплати послуг адвоката.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача неустойки за період часу з 02.01.2016 по 22.02.2016 у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Відповідно до положень ст.193 ГК України та 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що спірний договір було укладено по 01.01.2016 включно, тому враховуючи положення пункту 10.5. договору та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшли висновку, що до надходження протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заяви позивача про припинення дії договору, відповідач вправі був очікувати, що договір буде продовженим на новий строк. Тому урахувавши положення ст.253 ЦК України та те, що день виконання зобов'язання з повернення орендованого майна припав на 06.01.2016 (релігійні свята та вихідні дні відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році"), у зв'язку з чим обов'язок орендаря повернути майно з оренди виник з 11.01.2016, суди обох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про підставність позовних вимог у частині нарахування неустойки за період часу з 12.01.2016 по 22.02.2016, сума якої склала 14 558,80грн.

Таким чином, виходячи з вимог цивільного законодавства щодо належного виконання договірних зобов'язань, наявних матеріалів справи, суди обох інстанцій із посиланням на ст.ст.33, 34 ГПК України, врахувавши те, що відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України суд зобов'язаний дослідити та оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими, дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача у частині стягнення 3 345,52грн. неустойки, узявши до уваги період прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення орендованого майна.

Що стосується тверджень заявника з приводу безпідставного стягнення з РВ ФДМУ по Чернівецькій області на користь ФОП ОСОБА_4 934,50грн. витрат на оплату послуг адвоката, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відмовлені позовні вимоги складають 18,69%, тому узявши до уваги докази понесення відповідачем зазначених витрат (договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове відшкодування останньому цих коштів за відповідним клопотанням.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, заявником не наведено, доказів правомірності користування орендованим приміщенням після припинення договору оренди № 409 від 03.01.2013 відповідачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявників, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.16 та рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.16 у справі № 926/940/16 без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк