ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 922/2130/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 18.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду 20.10.2016у справі Господарського суду№ 922/2130/16 Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "КОЛОС."доТовариства з обмеженою відповідальністю "Березовка"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"проспонукання до укладення договору

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи Сіроха Д.І.; Болотова Е.І.;

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 Приватне акціонерне товариство "КОЛОС." звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" про визнання укладеним договору про експлуатацію під'їзної колії ТОВ "Березовка" при станції "Шпаківка" Південної залізниці, в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 у справі № 922/2130/16 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 (колегія суддів у складі: Білецька А.М. - головуючий суддя, судді Барбашова С.В., Істоміна О.А.), позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 922/2130/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "КОЛОС." надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 922/2130/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

11.01.2017, через канцелярію Вищого господарського суду України Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" подало до суду касаційної інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішеннями у справі № 922/3918/16.

Втім, подане скаржником клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішеннями у справі № 922/3918/16, судом касаційної інстанції відхиляється через невідповідність приписам ст. 79 ГПК України, оскільки не свідчить про неможливість здійснення касаційного перегляду судових рішень у даній справі у порядку, визначеному ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.

Крім того, 11.01.2017 від Приватного акціонерного товариства "КОЛОС." надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки ст.ст. 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 у справі № 922/2130/16 сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі. До того ж, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи:

- Приватне акціонерне товариство "КОЛОС." є власником маслоекстракційного заводу по насінню соняшника загальною площею 11 740,2 кв. м. за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Пересічна, вул. Центральна, 1;

- право власності позивача на завод підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане 17.02.2012 на підставі рішення виконкому Пересічанської селищної ради № 22 від 16.02.2012;

- відповідно до доповнення до наведеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однією із складових частин маслоекстракційного заводу по насінню соняшника, є, зокрема, залізнична гілка;

- залізнична гілка як складова частина маслоекстракційного заводу, є залізничною під'їзною колією, технічні характеристики якої визначені в Технічному паспорті залізничної під'їзної колії ПрАТ "КОЛОС." та Технічному паспорті на залізничну гілку смт. Пересічна, вул. Центральна, 1;

- відповідно до розділу 2 Технічного паспорту позивача колійне господарство позивача складається з чотирьох колій №№ 1, 2, 3, 4 з п'ятьма стрілочними переводами №№ 1, 2, 3, 4, 5; розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 п. м.; на колії № 1 установлені тензометричні двоплатформні 150 тонні ваги типу ВВ-И150Д1.4 для статистичного повагонного (повізково) зважування продуктивних вантажів в односторонньому і двосторонньому напрямках, також позивач експлуатує маневровий тепловоз ТГМ-23Б, який є власністю позивача та обслуговується змінним машиністом тепловоза і складачем потягів позивача;

- згідно із ст. 12 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій та ст. ст. 64 - 77 Статуту залізниць України, затверджених Наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, на залізничну гілку позивачем було складено: - інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПрАТ "КОЛОС.", яка примикає до станції Шпаківка Південної залізниці; - місцеву інструкцію про порядок виїзду локомотива промислового підприємства ПрАТ "КОЛОС." та пересування по коліях станції Шпаківка Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Південна залізниця";

- експлуатація залізничної гілки позивача, подача та прибирання вагонів на гілку, відбувається на підставі договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.09.2013, укладеного між позивачем та ДП "Південна залізниця";

- під'їзна колія позивача безпосередньо не з'єднана із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією; сполучення залізничної гілки позивача із загальною мережею залізниць здійснюється через залізничну під'їзну колію, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка";

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" є власником залізничної під'їзної колії загальною довжиною 5 024,8 п. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Березівське, вул. Березівська, 1-Б, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 10484410, від 08.10.2013;

-відповідно до розділу 1 Технічного паспорту залізничної під'їзної колії ТОВ "Березовка" на ст. Шпаківка Південної залізниці загальна довжина залізничної під'їзної колії складає 4 972,3 м та до її складу входить, зокрема, ходова колія 1, від ізольованого етика маневрового світлофора МБ через стрілки 1, 2, 13, 5 до стика рамної рейки стрілочного переводу 5, загальною довжиною 3 363,3 п. м., примикає до ст. Шпаківка стрілочним переводом 13 до ділянки колії між стрілками 11 та 17. Межею під'їзної ходової колії 1 є сигнальний знак "Межа під'їзної залізничної колії", який встановлено проти ізольованого стика маневрового світлофору МБ на відстані 4.2 м від вістря вістряка стрілки 9 по рамній рейці; до колії 1 примикає під'їзна залізнична колія ПрАТ "КОЛОС." стрілками № 1 ПК20+84.00 та № 2 ПК21+56,10, які є власністю ПрАТ "КОЛОС.";

- під'їзна колія відповідача взаємодіє, зокрема, з колією 1 - стрілочні переводи № 1 та № 2 , які є власністю ПрАТ "КОЛОС.";

- ПрАТ "КОЛОС." звернулося до ТОВ "Березовка" з листом від 22.01.2016 № 50, в якому запропонував відповідачу укласти договір користування залізничною під'їзною колією, яка належить ТОВ "Березовка";

- у відповідь на даний лист, відповідач листом від 05.02.2016 № 1-02 відмовив в укладенні договору, у зв'язку із відсутністю, на думку відповідача, внутрішньої волі позивача на укладення будь-якого договору користування залізничною під'їзною колією;

- 10.02.2016 позивач вдруге звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір з користування залізничною під'їзною колією, однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав;

- позивач, листом № 410 від 22.05.2016, направив відповідачу проект договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, підписаний позивачем, у 2 примірниках, про що свідчать опис поштового вкладення, фіскальний чек та повідомлення про вручення;

- відповідач листом № 01-05 від 05.05.2016 повідомив про неможливість надання залізничної під'їзної колії в експлуатацію третім особам, відмовивши позивачу в укладенні договору без жодних зауважень та розбіжностей до умов даного договору.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання укладеним договору про експлуатацію під'їзної колії ТОВ "Березовка" при станції "Шпаківка" Південної залізниці, в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його під'їзна колія примикає до під'їзної колії відповідача, і він не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через залізничну під'їзну колію відповідача, який ухиляється від укладання договору.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 73 Статуту залізниць встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, договір про експлуатацію під'їзної колії і договір про подачу та забирання вагонів укладається терміном на п'ять років. У разі зміни технічного оснащення, технології роботи станції або залізничної під'їзної колії у договір на вимогу однієї із сторін вносяться відповідні зміни і доповнення або укладається новий договір. Договір про експлуатацію під'їзної колії і договір про подачу та забирання вагонів визначають порядок подачі та забирання вагонів, терміни перебування вагонів на під'їзній колії та інші умови роботи під'їзної колії. Терміни виконання вантажних операцій визначаються, виходячи з продуктивності вантажних механізмів, які застосовуються на під'їзній колії. Для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Оскільки власники залізничних під'їзних колій здійснюють транспортне обслуговування підприємств, і їх залізничні під'їзні колії з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під'їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств - контрагентів є обов'язковим. Укладення даного виду договорів передбачено чинним законодавством, а саме: згідно з пунктами 6 та 7 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). При цьому, господарським судам слід враховувати, що не лише залізниця по відношенню до власників під'їзних колій виступає як природний монополіст, але й власники під'їзних колій по відношенню до своїх контрагентів також можуть виступати як монополісти, якщо за умовами експлуатації під'їзної колії контрагент не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через під'їзну колію власника (п. 5.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/278 від 23.12.2008 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій").

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що під'їзна колія позивача примикає до під'їзної колії відповідача, і позивач не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через залізничну під'їзну колію відповідача; позивач, листом № 410 від 22.05.2016, направив відповідачу проект договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, підписаний позивачем, у 2 примірниках; відповідач листом № 01-05 від 05.05.2016 відмовив позивачу в укладенні договору без жодних зауважень та розбіжностей до умов даного договору; відповідач не надавав позивачу жодних зауважень та розбіжностей до умов проекту договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, надісланого позивачем; з огляду на те, що відповідно до пункту 6 статті 179 ГК України, ст. 73 Статуту залізниць України укладання власником під'їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств - контрагентів є обов'язковим; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору про експлуатацію під'їзної колії ТОВ "Березовка" при станції "Шпаківка" Південної залізниці, в редакції позивача.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено чи існують у відповідача інші засоби відвантаження готової продукції (автомобільний чи власно побудована колія) не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до пунктів 6 та 7 статті 179 ГК України, ст. 73 Статуту залізниць України укладення спірного договору є обов'язковим саме уразі якщо підприємство не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через залізничну під'їзну колію власника залізничної під'їзної колії. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не має власної залізничної під'їзної колії з'єднаної із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією.

Не приймаються також до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що залізнична під'їзна колія є технічно непридатною для використання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що остання є непридатною до використання, а надані відповідачем до відзиву на позовну заяву акти від 17.11.2015, від 20.11.2015 свідчать про те, що 17.11.2015 комісією закрито під'їзну колію ТОВ "Березовка", а 20.11.2015 комісією її відкрито для руху у зв'язку із усуненням зауважень зазначених комісією в акті від 17.11.2015.

Доводи відповідача викладені в касаційній скарзі про те, що укладенням спірного договору обмежується його право як власника на використання залізничною під'їзною колією у власних потребах не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників.

Не приймаються також до уваги доводи скаржника про те, що позивачем при зверненні з позовом обрано невірний спосіб захисту, оскільки в разі невизнання права на укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12).

Крім того, не приймаються до уваги заперечення скаржника щодо умов договору, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідач не надавав позивачу жодних зауважень та розбіжностей до умов проекту договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, надісланого позивачем; при цьому, будь-яких заперечень щодо умов зазначеного договору відповідачем не було надано під час розгляду даного спору судами першої та апеляційної інстанцій; водночас, суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, не може встановлювати факти, обставини, тощо, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а перевіряє судові рішення за вже встановленими судами обставинами на момент прийняття судового рішення.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 922/2130/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ