ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 922/1986/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Селіваненка В.П.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.16 та рішення господарського суду Харківської області від 31.08.16у справігосподарського суду Харківської області №922/1986/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"простягнення 11 093 728,57грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Сороколіт Є.М.,

від відповідача - Колесник К.А.,

У С Т А Н О В И В:

25.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №3288/15-КП-32, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець - прийняти та оплатити наданий природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, який продається за договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Згідно з п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, та цим договором.

За змістом пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, останній зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Розділом 11 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками, та діє у частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Виконуючи умови договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-квітня, червня-грудня 2015 року передали у власність ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ на загальну суму 67 634 748,94грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу.

Посилаючись на неналежне виконання покупцем своїх грошових зобов'язань у частині розрахунків за спожитий природний газ, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулися до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 5 180 617,87 грн. основного боргу, а також 4 118 060,53 грн. пені, 235 301,80 грн. 3% річних, та 1 559 748,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення сплати боргу.

31.08.2016 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін 07.11.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Пушай В.І., Барбашова С.В., Білецька А.М.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 5 180 617,87 грн., збитки від зміни індексу інфляції у розмірі 1 558 704,17грн., та 3% річних у розмірі 233 186,11грн. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 2 115,69грн. 3% річних, 1 044,20грн. інфляційних втрат, 4 118 060,53грн. пені відмовлено. Мотивуючи ухвалені судові рішення, попередні судові інстанції зазначили, що позивач помилково включив 15-те число місяця при нарахуванні 3% річних, та не врахував, що дані індексу споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми при визначенні інфляційних втрат. Відмовляючи в задоволенні вимог у частині стягнення пені, суди виходили із неправомірності її нарахування та стягнення під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.216, 229, 231 ГК України, ст.ст.4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до неповного дослідження усіх істотних обставин справи, тому просили скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 118 060,53грн. пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Постанова та рішення перевіряються судом касаційної інстанції лише в частині відмови у стягненні пені, виходячи з касаційних вимог заявника.

Надаючи належну правову оцінку усім доводам сторін, попередні судові інстанції виходили з того, що 16.12.2002 ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" за заявою ВАТ "АТП-16351", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Установивши, що позивач є поточним кредитором із вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство останнього, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не мали права нараховувати пеню за невиконання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" грошового зобов'язання під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Виходячи з чого, правильно відмовили у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 4 118 060,53 грн. пені.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.16 та рішення господарського суду Харківської області від 31.08.16 у справі №922/1986/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя В.П. Селіваненко