ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 916/1995/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016у справі Господарського суду№ 916/1995/16 Одеської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"доУправління поліції охорони в Одеській області про стягнення 125 020,89 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Тузова В.О., дов. від 27.12.2016 № 7466-К-О;відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.08.2016 № б/н (т. 1, а.с. 83-88) просило стягнути на його користь з Управління поліції охорони в Одеській області (далі - Управління поліції) 125 020,89 грн. збитків.

Позовні вимоги Банк, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що Управління поліції не виконало належним чином умов укладених між сторонами договорів № ПЦО-2/2259-14 та № ПЦО-2/2261-14 від 01.06.2014, що призвело до викрадення грошових коштів з сейфу та пошкодженню майна Банку. Направлений Банком на адресу Управління поліції лист-вимогу про відшкодування понесених збитків останнім залишено без задоволення. За таких обставин викрадені з сейфу кошти та вартість пошкодженого майна є збитками Банку, які підлягають відшкодуванню Управлінням поліції в судовому порядку у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх договірних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (колегія суддів: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.), позов задоволено частково. Стягнуто з Управління поліції на користь Банку 66 182,52 грн. збитків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Банком у позовній заяві. В іншій частині позову відмовлено з підстав недоведеності іншої частини збитків належними та допустимими доказами. При цьому, місцевим господарським судом в цій частині відмовлено в позові з підстав їх неподання, а апеляційним господарським судом - з підстав неналежності додатково поданих до апеляційного суду доказів.

Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 в частині зменшення заявлених вимог і задовольнити позов у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Банк обґрунтовує посиланням на ст. 129 Конституції України та ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на надання невірної правової оцінки наявним у справі доказам заподіяння йому збитків.

Управління поліції скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Банку, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Банку не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області (далі - УДСО) (виконавець) та Банком (замовник) 01.06.2014 укладено договір № ПЦО-2/2259-14 про надання послуг охорони майна за допомогою пульта централізованого спостереження (далі - Договір охорони майна), за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним. Охорона майна, що знаходиться на об'єкті, здійснюється виконавцем у дні та години, вказані у Дислокації-Розрахунку (додаток № 1 до договору). Періодом охорони майна на об`єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією (додаток № 3 до договору). Обслуговування сигналізації, встановленої на об'єктах, здійснюється тільки співробітниками виконавця (п. п. 2.1, 2.2, 2.4 та 2.5 Договору охорони майна);

- відповідно до п. 4.1.2 Договору охорони майна у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, виконавець зобов'язаний направити наряд охорони /НО/ та забезпечити його прибуття на об'єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує: в додатку № 1 (час повинен бути визначений в періоди з 6:00 год. до 22:00 год., та з 22:00 год. до 06:00 год.). В разі спрацювання сигналізації, НО, який прибув на об'єкт, що є предметом спостереження за цим договором, повинен заблокувати всі шляхи відступу злочинців, перевірити цілісність будівельних конструкцій (вхідні, балконні двері, вікон, стін та ін.), з`ясувати причину спрацювання сигналізації та вжити всі можливі заходи щодо затримання злочинців. Старший НО, в разі потреби, повинен сповістити орендодавця (за умови наявності у виконавця такої інформації) для відкриття приміщення. В разі виявлення факту посягання, виконавець інформує уповноважену особу замовника та повідомляє про це в чергову частину органів внутрішніх справ, забезпечує охорону майна на об'єкті після спрацювання сигналізації до прибуття на об'єкт замовника;

- за приписами п. п. 4.1.3 та 4.1.4 Договору охорони майна за кожним фактом спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, старший НО про прибуття до об'єкта замовника зобов'язаний негайно інформувати замовника шляхом телефонного дзвінка в його диспетчерську службу за безкоштовним телефонним номером 092-716-38-99. Виконавець несе відповідальність за фіксацію інформації про час прибуття НО до охоронюваного об'єкта (якщо не здійснено затримання зловмисника в місці вчинення посягання або по гарячих слідах). Виконавець зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування сигналізації, відповідно до графіку регламентного обслуговування;

- пунктом 4.1.6 Договору охорони майна виконавця зобов'язано здійснювати тестування системи сигналізації з метою виявлення її непрацездатності. При наданні послуг виконавець зобов'язаний використовувати приймально-передаючі пристрої спостереження, що одночасно використовують два канали зв'язку (GSM та GPRS) та проводити тестування роботи охоронної системи з періодичністю, достатньою для своєчасного виявлення порушень її роботи. Виявлення відсутності зв'язку чи інших порушень роботи охоронної системи має розцінюватись як тривожна подія з відповідним реагуванням (п. 4.1.10. Договору охорони майна);

- в силу положень п. 6.1 Договору охорони майна виконавець за невиконання взятих на себе зобов'язань несе майнову відповідальність перед замовником за надані йому прямі дійсні збитки. розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін з розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду. Оплата судових витрат здійснюється за рахунок ініціатора такого звернення (п. 6.3 Договору охорони майна);

- 01.06.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до Договору охорони майна, якою визначили, що за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у період знаходження відділення під спостереженням ПЦС виконавець несе відповідальність в наступних розмірах: - для відділень, які розташовані в м. Одеса - не більш ніж двісті п'ятдесят тисяч гривень; - для відділень, які розташовані в Одеській області - не більш ніж двісті тисяч гривень. Сторони погодили Додаток № 1 до Договору охорони майна "Дислокація-Розрахунок вартості наданих послуг" у новій редакції, згідно якої відповідач, зокрема, зобов'язався охороняти об'єкт за адресою: Одеська область, с. Старокозаче, вул. Горького, 34, та сторони визначили термін прибуття групи захвату на об'єкт у час до 10 хвилин;

- угодою про заміну сторони у договорі від 01.12.2015 сторони визначили, що починаючи з 01.12.2015 права та обов'язки за Договором охорони майна переходять від УДСО до Управління поліції, яка набуває статусу виконавця;

- також 01.06.2014 між УДСО (виконавець) та Банком (замовник) укладено договір № ПЦО-2/2261-14 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування (далі - Договір спостереження сигналізації), відповідно до умов якого виконавець здійснює в інтересах замовника спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на банкоматі, терміналі самообслуговування замовника, адреси місць розташування яких визначені у Дислокації (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору. У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації банкомата, терміналу самообслуговування забезпечує реагування груп затримання для встановлення причин його надходження в строки, що зазначені в п.п. 4.1.2 договору, а разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті. Виконавець надає послуги за даним договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена в банкоматі, терміналі самообслуговування під спостереження і до моменту зняття її з-під спостереження (п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.2 Договору спостереження сигналізації);

- 01.06.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду № 14 до Договору спостереження сигналізації, якою виклали п. 6.1.1 зазначеного договору в наступній редакції: "За невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у період знаходження банкомату під спостереженням виконавець несе відповідальність в наступних розмірах: - для банкоматів, які розташовані в м. Одеса не більш ніж триста тисяч гривень; - для банкоматів, які розташовані в Одеській області - не більш ніж двісті десять тисяч гривень. За невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у період знаходження терміналу самообслуговування під спостереженням ПЦС виконавець несе матеріальну відповідальність в наступних розмірах: - для терміналів самообслуговування, які розташовані в м. Одеса - не більш ніж сто тисяч гривень; - для терміналів самообслуговування, які розташовані в Одеській області - не більш ніж вісімдесят тисяч гривень.";

- угодою про заміну сторони у договорі від 01.12.2015 сторони визначили, що починаючи з 01.12.2015 права та обов'язки за Договором спостереження сигналізації переходять від УДСО до Управління поліції, яка набуває статусу виконавця;

- відповідно до положень Договору охорони майна та Договору спостереження сигналізації (далі - Договори) вони набирають чинності з 01.06.2014 та є чинними до 31.12.2017, а в частині обов'язків сторін, що виникли під час їх дії - до повного їх виконання сторонами.

Як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було встановлено неналежне виконання Управлінням поліції своїх обов'язків за укладеними з Банком Договорами, оскільки:

- відповідно до запису камер відеоспостереження 01.06.2016 о 02:45 до приміщення відділення Банку, яке знаходиться в приміщенні сільської ради за адресою: вул. Горького 34, с. Старокозаче, Білгород-Дністровський район, Одеська область, проникли зловмисники. О 02:53 год ними була здійснена спроба відмикання сейфу терміналу самообслуговування ТS208888 Південного ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк". Після спрацювання сигналізації вони припинили свої дії, спричинивши пошкодження сейфу. Вже о 02:54 год вони здійснили проникнення в касовий вузол відділення і там о 03:13:30 год. ними було зламано сейф та викрадено грошові кошти що були у сейфі: 60 868,47 грн., 200 дол. США, 750 рублів РФ. О 03:17 зловмисниками було пошкоджено систему відеоспостереження;

- згідно роздруківки списку подій по терміналу Банку в 03:00:11 на пульт надійшло перше сповіщення про порушення режиму тестування ППК по каналу GSM терміналу самообслуговування ТS208888 на ПЦС УПО в Одеській області, о 03:10:04 на пульт надійшло друге сповіщення про порушення режиму тестування ППК по каналу GSM в відділенні позивача, яке не відновилось до 09:19:24. Тільки після спрацювання сигналізації о 03:33:07 черговим відповідача було направлено групу реагування до об'єкта. Група реагування поліції прибула на об'єкт о 03:49 год, але належного огляду об'єкту не здійснила і факту проникнення не встановила. Сліди злочинного посягання були виявлені працівниками Банку о 07:00 год 01.06.2016;

- згідно витягу з єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом пошкодження та викрадення майна позивача здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160290000223 від 09.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, по якому остаточного процесуального рішення не прийнято.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За встановлених обставин справи суди дійшли цілком правомірних та обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання Управлінням поліції своїх обов'язків за укладеними з Банком Договорами, що є підставою для настання відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг встановлена статтею 906 ЦК України, в силу якої, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами п. 1, п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За розрахунком Банку розмір збитків складає суму 125 020,89 грн. та включає:

- викрадені грошові кошти з сейфу відділення в сумі 60 868,47 грн., 750 руб., 200 дол. США, що складає 66 182,52 грн. у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2016;

- вартість сейфу відділення 12 700,00 грн.;

- роботи по демонтажу, перевезенню та монтажу нового сейфу в сумі 2 284,00 грн.;

- вартість ремонтно-відновлювальних робіт касового вузлу в сумі 1 305,00 грн.;

- вартість ремонтно-відновлювальних робіт терміналу самообслуговування TS208888 в сумі 42 420,50 грн.;

- вартість ремонтно-відновлювальних робіт системи відео спостереження відділення в сумі 1 488,87 грн.

На підставі долучених Банком до матеріалів справи доказів (довідки Банку № 05.0.0.0/6-6822433 від 02.06.2016 щодо суми викрадених коштів із сейфу, прибуткових касових ордерів №№B00FY 1, ODZ21B00GO 1, ODZ21B00G2 від 31.05.2016, акта ревізії цінностей при перерахуванні каси відділення в с. Старокозаче південного ГРУ, платіжних дорученнь № G0523U05VB від 23.06.2016 та №UTIT8 від 21.07.2016), місцевий господарський суд, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав доведеним заподіяння Банку збитків лише в частині викрадених грошових коштів з сейфу відділення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи. Зокрема, як було вірно наголошено місцевим господарським судом, на підтвердження іншої частини збитків Банком до місцевого господарського суду взагалі не було надано доказів.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням додатково поданих Банком доказів погодився з висновками місцевого господарського суду, визнавши такі докази такими, що не підтверджують заявлені позовні вимоги в оскаржуваній частині.

В силу положень частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняття додаткових доказів судом апеляційної інстанції без з'ясування причин їх неподання до місцевого господарського суду таким, що здійснено з порушення норм процесуального права. Разом з тим, такі процесуальні порушення не призвели до прийняття неправильного по суті рішення, а тому вони не можуть слугувати підставою для його скасування.

За таких обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди правомірно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення на його користь з Управління поліції 58 838,37 грн. збитків.

Доводи касаційної скарги Банку наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Фактично Банк, не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційний суд надати іншу оцінку доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 і постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору. Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 відповідає нормам матеріального права, а допущені порушення суду апеляційної інстанції норм процесуального права при її прийнятті не можуть слугувати підставою для її скасування. Доводи касаційної скарги Банку зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень в оскаржуваній частині не вбачається. В іншій частині рішення судів не оскаржуються, у зв'язку із чим підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі № 916/1995/16 Господарського суду Одеської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя Г.П. Коробенко