ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 910/1536/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Діон"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід07.11.2016у справі№910/1536/16Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Діон"пророзірвання договору

за участю

- позивача:Хлопузян Р.Д. (довіреність від 08.12.2016)- відповідача:Прощенко С.В. (довіреність від 27.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Діон" (далі - відповідач), у якому просило розірвати договір про спільну виробничу та інвестиційну діяльність від 29.06.2004 № 612, укладений між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якого є позивач, та відповідачем, разом з додатковими угодами від 01.10.2004, від 02.10.2004, від 31.12.2004, від 06.06.2011 № 4, від 16.06.2011 № 5, від 27.02.2014 № 6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем істотно порушені умови договору, а саме здійснення реалізації у першому півріччі 2015 року природного газу, видобутого в рамках договору за цінами, які є нижчими граничного (максимального) рівня цін на природний газ, що реалізується промисловим споживачам, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 (суддя Якименко М.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.), це рішення суду скасовано, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її відповідність вимогам чинного законодавства.

Постанову прийнято 11.01.2017 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 28.12.2016 відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.06.2004 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є позивач, та відповідачем укладено договір про спільну виробничу та інвестиційну діяльність № 612, метою якого, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами від 01.10.2004, від 02.10.2004, від 31.12.2004, від 06.06.2011 №4, від 16.06.2011 №5 та від 27.02.2014 №6, є отримання прибутку за рахунок відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів на свердловинах, що є об'єктами спільної діяльності: №6, №121, №122 Куличихинського родовища, № 45 Зачепилівського родовища, №77 Тимофіївського родовища, № 27, № 84 Кобзівського родовища, а також інші свердловини та об'єкти облаштування, створені сторонами у процесі здійснення спільної діяльності, та здійснення продажу відповідачем природного газу на біржових аукціонах за визначеними цінами.

Пунктом 5.1 договору у редакції додаткової угоди від 06.06.2011 № 4 до договору сторони передбачили, що для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій сторін та вирішення найважливіших питань сторони утворюють Комітет управління спільною діяльністю (далі - Комітет). До складу якого входять по два уповноважених представника від кожної сторони. Для досягнення мети спільної діяльності Комітет має право приймати рішення з наступних питань:

- здійснення контролю за виконанням програм та бюджетів спільної діяльності;

- здійснення розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності;

- визначення умов та рівня цін реалізації вуглеводнів, видобутих в результаті виконання програм спільної діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 договору рішення Комітету оформлюються протоколами, які підписуються всіма присутніми на зборах членами Комітету.

Згідно з пунктом .14.2 договору у редакції додаткової угоди від 27.02.2014 №6, договір діє з моменту укладення до 29.06.2024.

Своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для розірвання спірного договору та додаткових угод до нього, оскільки не встановлені обставини, які б свідчили про понесення позивачем збитків у результаті виконання договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив з того, що позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, що є істотним порушенням договору відповідачем та згідно приписів статті 651 Цивільного кодексу України підставою для розірвання договору та додатків до нього.

Між тим, судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч.1). Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч.2).

Згідно статті 1131 цього кодексу договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ч.1).Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2).

Положеннями статті 651 вказаного кодексу визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Під розірванням господарського договору слід розуміти припинення зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог статті 84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно статті 105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Як встановлено судами обох інстанцій за умовами договору про спільну виробничу та інвестиційну діяльність, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами, сторони передбачили, що для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій сторін та вирішення найважливіших питань сторони утворюють Комітет управління спільною діяльністю, який здійснює визначення умов та рівня цін реалізації вуглеводнів, видобутих в результаті виконання програм спільної діяльності.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його тим, що із аналізу аукціонних свідоцтв від 16.01.2015, 18.02.2015, 12.03.2015, 01.04.2015, 07.05.2015 та 04.06.2015 вбачається, що реалізація природного газу, видобутого в рамках договору про спільну виробничу та інвестиційну діяльність відповідає рішенням Комітету від 06.06.2011 року та 10.10.2014 року, і здійснювалась відповідачем по максимальній ціні, що склалася на біржових аукціонах без перевищення граничного рівня ціни на природній газ, встановленої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Приймаючи постанову суду апеляційної інстанції мотивував її, зокрема, рішенням Комітету, оформленим протоколом від 06.06.2011.

Разом з тим, судами обох інстанцій не досліджено яким чином, у якій частині змінено права і обов'язки сторін із прийняттям рішення Комітету, оформленого протоколом від 10.10.2014.

Крім того, судами обох інстанцій не наведено у судових рішеннях за якими цінами мала здійснюватися реалізація природного газу на біржових аукціонах за аукціонними свідоцтвами від 16.01.2015, 18.02.2015, 12.03.2015, 01.04.2015, 07.05.2015 та 04.06.2015 виходячи із умов договору про спільну виробничу та інвестиційну діяльність та рішення Комітету, не зазначено, за якими цінами така реалізація була здійснена.

Виходячи із наведених вище положень статті 651 Цивільного кодексу України розриваючи за рішенням суду договір на вимогу однієї із сторін у зв'язку із істотним його порушенням другою стороною, суд апеляційної інстанції мав встановити та навести у своїй постанові те, чого і в якій мірі чи кількості позбавляється перша сторона договору, тобто того, на що вона розраховувала при укладенні договору і чи є таке позбавлення значною мірою.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відтак не встановивши вказаних обставин висновки судів є передчасними.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Діон" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/1536/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук